11 грудня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,
Маляренка А.В., Писаної Т.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про розірвання договору, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 02 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18 вересня 2013 року,
У лютому 2009 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Форум» (далі - АКБ «Форум»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), та просив розірвати укладений між ним та АКБ «Форум» кредитний договір № 0016/08/09-КС від 06 серпня 2008 року через істотні порушення банком умов договору.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 02 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 18 вересня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано кредитний договір № 0016/08/09-КС від 06 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та АКБ «Форум». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ «Банк Форум», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.
Судами встановлено, що 06 серпня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 0016/08/09-КС, предметом якого є надання банком позичальнику кредитних коштів у формі відновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі в сумі 2 100 000 дол. США для рефінансування споживчого кредиту в АКІБ «УкрСиббанк» та для будівництва спортивного комплексу з кінцевим терміном повернення до 05 серпня 2018 року зі сплатою за користування кредитними коштами 14 % річних.
Умовами п. п. 1.2, 1.3 вказаного договору визначено надання кредитних коштів окремими траншами в межах встановленого ліміту; розмір кожного траншу, строк його надання та порядок повернення регулюється додатковими угодами до кредитного договору.
На виконання вказаного договору ОСОБА_3 отримав три транші: 700 тис. дол. США за додатковою угодою № 1 від 06 серпня 2008 року, 166 тис. дол. США за додатковою угодою № 3 від 05 вересня 2008 року, 70 тис. дол. США за додатковою угодою № 4 від 24 вересня 2008 року.
Інших грошових коштів позивач від банку не отримував.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що саме укладений між сторонами кредитний договір визначає максимальну суму коштів, яку банк зобов'язався надати позивачеві, строк дії договору, відсоткову ставку, а в додаткових угодах сторонами визначались лише розмір складових частин кредиту та дата їх видачі. Суд дійшов висновку про те, що ненаданням банком як стороною договору решти грошових коштів, передбачених кредитним договором, було допущено істотне порушення умов договору, внаслідок чого інша сторона договору - ОСОБА_3 значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у подальшому кредитуванні позивача, про безпідставність та недоведеність доводів відповідача щодо неплатоспроможності позивача, щодо приховування позивачем наявності у нього інших кредитних зобов'язань, щодо не допуску позивачем представника банку на об'єкти підприємницької діяльності.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 3 ст. 510 ЦК України передбачено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п. 5.1. та 5.3. сторони кредитного договору передбачили умови, при настанні яких припинення кредитування, з підстав визначених умовами договору та нормами ЦК Кодексу, а саме: порушення процедури визнання позичальника банкрутом, використання кредиту не за цільовим призначенням, наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань з повернення суми кредиту, сплати процентів та інших зобов'язань.
Зазначеними положеннями кредитного договору сторони погодили умови зміни зобов'язань за кредитним договором.
Суд першої та апеляційної інстанції на зазначені положення та факт зміни зобов'язання уваги не звернув, не врахував, що кредитним договором було визначено випадки при настанні яких видача кредитних коштів неможлива та належним чином не з'ясував на якій підставі зобов'язання банку передбачене кредитним договором щодо видачі залишку невиданих коштів в межах максимального ліміту (1 164 000 дол. США) припинилось.
Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на вказані порушення уваги не звернув, не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги, в зв'язку з чим порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи та помилково залишив рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог без змін.
З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин під час розгляду справи судами попередніх інстанцій були порушені норми процесуального права, які згідно зі ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 02 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана
4
Справа № 6-43179св13
Головуючий у першій інстанції Бугера О.В.
Доповідач Нагорняк В.А.