11.12.2013 р. Справа № 5015/4737/12
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Запотічняк О.Д. та Яворського Б.І.,
при секретарі Ділай М.М.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «Будівельне управління - 62», Львівська область, м.Новий Розділ,
до відповідача: Новороздільського міського центру зайнятості, Львівська область, м. Новий Розділ,
про: стягнення 55 789 грн. 20 коп. суми заборгованості, 780 грн. 30 коп. 3% річних, 1 948 грн. 20 коп. пені та стягнення судових витрат.
та за зустрічним позовом: Новороздільського міського центру зайнятості, Львівська область, м. Новий Розділ,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Будівельне управління - 62», Львівська область, м. Новий Розділ,
про: визнання договору від 27.02.2012 року №11 недійсним.
За участю представників:
Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Турчин Я.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Лебедь О.В. - представник (довіреність в матеріалах справи).
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельне управління - 62» до Новороздільського міського центру зайнятості про стягнення 55 789 грн. 20 коп. суми заборгованості, 780 грн. 30 коп. 3% річних, 1 948 грн. 20 коп. пені та стягнення судових витрат та за зустрічним позовом Новороздільського міського центру зайнятості до Приватного акціонерного товариства «Будівельне управління - 62» про визнання договору від 27.02.2012 року №11 недійсним.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.11.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.11.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені: позивач за первісним позовом - 15.11.2012 року рекомендованою поштою №81652 0022711 3, відповідач за первісним позовом - 16.11.2012 року рекомендованою поштою №81652 0022701 6 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
Судові засідання неодноразово відкладались з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.
Ухвалою від 12.02.2013 року провадження у справі зупинено у зв'язку з надсиланням матеріалів справи №5015/4737/12 до Прокуратури Львівської області для проведення перевірки.
Листом від 01.10.2013 року, вих. №11925, зареєстрованим канцелярією суду 08.10.2013 року за вх. №1976/13, Начальник Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області підполковник міліції Фецинець В.Н. повідомив суд про те, що постановою слідчого СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області від 01.10.2013 року закрито кримінальне провадження, внесене 28.02.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150250000172, у зв'язку з відсутністю в діях працівників ПрАТ «БУ-62» складу кримінального правопорушення.
Ухвалою від 10.10.2013 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 06.11.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджених наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
На підставі ухвали від 10.10.2013 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Запотічняк О.Д. та Яворського Б.І.
Судові засідання неодноразово відкладались з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.
Представник позивача за первісним позовом в судове засідання з'явився, позовні вимоги первісного позову підтримав з підстав викладених в позовній заяві, проти зустрічного позову заперечив у повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, проти первісного позову заперечив, позовні вимоги зустрічного позову підтримав повністю з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві
28.11.2013 року представником відповідача за первісним позовом подано клопотання (вх. №50489/13), у якому просить суд зупинити провадження у справі з підстав того, що у Миколаївському районному суді Львівської області розглядається скарга відповідача за первісним позовом на Постанову про закриття кримінального провадження №12013150250000172, закритого у зв'язку з відсутністю в діях працівників ПрАТ «БУ-62» складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України.
Відповідно до приписів частини другої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.
Постановою слідчого СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області від 01.10.2013 року закрито кримінальне провадження, внесене 28.02.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150250000172, у зв'язку з відсутністю в діях працівників ПрАТ «БУ-62» складу кримінального правопорушення.
Відповідачем до вказаного клопотання не долучено жодних належних і допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження обставин, на які відповідача за первісним позовом покликається як на підстави для зупинення провадження у справі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, дійшов до висновку про те, що клопотання відповідача за первісним позовом є безпідставним та необґрунтованим, а тому його слід відхилити.
В ході розгляду справи встановлено.
Позивач за первісним позовом: Приватне акціонерне товариство «Будівельне управління - 62» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01272427, знаходиться за адресою: 81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Шевченка, буд. 6, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААБ №603702 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЄ №288412 (докази в матеріалах справи).
Відповідач за первісним позовом: Новороздільський міський центр зайнятості є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 26411893, знаходиться за адресою: 81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Шевченка, буд. 6 корп. А, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 26.11.2012 року №15206602 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 29.11.2013 року №17681257 (докази в матеріалах справи).
09.11.2012 року Приватне акціонерне товариство «Будівельне управління - 62» звернулось до суду з позовною заявою №5015/4737/12 до Новороздільського міського центру зайнятості про стягнення 58 517 грн. 70 коп. та судових витрат у справі.
Позовні вимоги первісного позову мотивовані наступним:
Між сторонами у справі 01.08.2003 року був укладений Договір оренди №2/1, за умовами якого позивач за первісним позовом передав, а відповідач прийняв за Актом приймання передачі у строкове платне користування нежитлові приміщення адміністративного будинку ЗАТ «Будівельне управління - 62» загальною площею 367,6 м. кв., які розташовані за адресою: м. Новий Розділ, вул. Шевченка, буд. 6 (надалі - об'єкт оренди) для розміщення Новороздільської філії Миколаївського районного центру зайнятості.
Повідомленням від 30.11.2011 року вих. №474 позивач за первісним позовом повідомив відповідача про розірвання Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1 (належним чином завірена копія Повідомлення від 30.11.2011 року вих. №474 долучена до матеріалів справи).
Листом від 07.12.2011 року, вих. №1344/09 відповідач за первісним позовом погодився із розірванням Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1 (належним чином звірена копія листа від 07.12.2011 року вих. №1344/09 долучена до матеріалів справи).
Таким чином, на думку позивача за первісним позовом, з 01.01.2012 року припинено дію Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1.
Як зазначає позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві, згідно пунктів 3.7. та 7.1. Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1 та приписів статті 776 ЦК України при звільненні орендованих приміщень відповідач зобов'язаний був забезпечити повернення об'єкта оренди у належному стані, не гіршому, аніж на момент передачі його позивачем за первісним позовом в оренду.
Враховуючи ту обставину, що з 1995 року поточний ремонт об'єкта оренди не проводився, позивач за первісним позовом звертався до відповідача листами від 16.11.2011 року№445, від 30.11.2011 року №474 та від 14.12.2012 року №504 з вимогою про погодження переліку та вартості робіт з відновлювального ремонту об'єкта оренди, та необхідність оформлення і підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкту оренди в порядку, встановленому пунктами 3.6. та 3.7. Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1 (належним чином завірені копії листів позивача за первісним позовом від 16.11.2011 року №445, від 30.11.2011 року №474 та від 14.12.2012 року №504 долучено до матеріалів справи).
27.02.2012 року між сторонами укладено Договір №11, за умовами відповідач за первісним позовом доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання здійснити поточний ремонт об'єкта оренди загальною вартістю 55 789 грн. 20 коп. (оригінал Договору від 27.02.2012 року №11 оглянуто в судовому засіданні, належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).
Відповідачем за первісним позовом підписано та завірено печаткою Дефектний акт та Договірну ціну про здійснення поточного ремонту об'єкта оренди вартістю 55 789 грн. 20 коп. (належним чином завірена копія Договірної ціни долучена до матеріалів справи).
Позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві вказує на те, що ним належним чином виконано умови договору від 27.02.2012 року №11, здійснено поточний ремонт об'єкта оренди вартістю 55 789 грн. 20 коп. Вказаний факт позивач за первісним позовом підтверджує Актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в б/н за травень 2012 року та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 б/н за травень 2012 року.
Окрім того, позивач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що відповідач ухилився від підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт, а вимогу про підписання Акту приймання виконаних робіт та оплату здійснених за Договором від 27.02.2012 року №11 робіт з поточного ремонту об'єкта оренди, викладену в листах позивача за первісним позовом від 23.07.2012 року вих. №255, - відхилив.
27.11.2012 року Новороздільським міським центром зайнятості подано до суду зустрічну позовну заяву №5015/5005/12 за позовом до Приватного акціонерного товариства «Будівельне управління - 62» про визнання недійсним Договору від 27.02.2012 року №11.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що, відповідно до укладеного Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1, між сторонами з 01.08.2003 року по 31.12.2011 року тривали договірні відносини. Договірні зобов'язання позивачем за зустрічним позовом виконувались належним чином, підтвердження цього є щорічна пролонгація даного договору упродовж восьми років поспіль на той самий строк і на тих самих умовах, окрім ціни, яка змінювалась на підставі додаткових договорів та проводилась відповідачем за первісним позовом своєчасно в порядку, передбаченому пунктом 8.3. Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1. У серпні та жовтні 2011 року позивачем за зустрічним позовом отримано від відповідача листи від 30.08.2011року №340 та від 03.10.2011року №384, у яких наголошувалось на передбачуваному звільненні орендованих приміщень центру зайнятості і обов'язку позивача за зустрічним позовом повернути об'єкт оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу і вимогою відшкодування витрат на поточний ремонт об'єкта оренди у розмірі 120 000 грн. 00 коп. з підстав тривалого користування позивачем за зустрічним позовом об'єктом оренди.
У своєму листі-відповіді від 04.11.2011 року вих. №1235/09, надісланій відповідачу позивач за зустрічним позовом зазначив, що згідно статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами з-посеред інших умов договору, є й пункт щодо відновлення орендованого майна та умови його повернення (такі умови прописуються безпосередньо в договорі) - п. 7.1. зазначеного договору оренди зазначено таке: «...провадити у разі необхідності поточний ремонт об'єкту оренди лише на підставі переліку робіт, визначеному комісією, утвореною відповідачем за зустрічним позовом за участю позивача...». Важливим є також твердження «у разі потреби». Однак, пунктом 7.1. договору оренди від 01.08.2033 року №2/1 не конкретизовано суб'єкта, до чиїх обов'язків належить здійснення поточного ремонту. У пункті 3.7. вказаного договору оренди передбачено, що у разі припинення чинності цього договору позивач за первісним позовом повинен повернути відповідачеві об'єкт оренди у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Враховуючи норми статті 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця, тобто в будь-якому випадку питання проведення поточного ремонту за умови необхідності проведення такого ремонту, є правом наймача, а не його обов'язком. З боку відповідача за зустрічним позовом доцільність проведення поточного ремонту ґрунтується на тривалому користуванні позивачем об'єктом оренди, а саме з 1995 року, хоча договірні відносини з відповідачем за зустрічним позовом тривали з 01.08.2003 року по 31.12.2012 року.
Позивач за зустрічним позовом у своїй позовній заяві звертає увагу суду на те, що в порушення пунктів 3.1. та 5.3.2. Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1, з листопада 2011 року адміністрацією товариства вчинялись незаконні дії, а саме: на власний розсуд змінювався режим роботи державної установи, що підтверджується долученим до матеріалів справи листи ПрАТ «БУ-62» від 14.11.2011 року №430; зачинялись та забарикадовувались входи та виходи до приміщень Новороздільського міського центру зайнятості, що унеможливлювало нормальну діяльність центру зайнятості. Клієнти центру зайнятості були позбавлені законодавчо встановлених можливостей отримання соціальних гарантій. Упродовж тривалого часу працівники центру жили та працювали в атмосфері страху, оскільки, або утримувались у замкнутих приміщеннях, або не мали змоги потрапити на місце праці, і те і інше супроводжувалось сутичками.
З приводу вчинення товариством вказаних протиправних дій, центр зайнятості звертався із заявами до Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області для забезпечення громадського порядку та до Миколаївської міжрайонної прокуратури Львівської області про вжиття заходів до усунення порушень закону і притягнення у встановленому порядку до відповідальності винних осіб, оскільки у діях посадовців відповідача за зустрічним позовом вбачались ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 293, 341 Кримінального кодексу України.
Позивач за зустрічним позовом також зазначає про те, що звільнення ним орендованих приміщень здійснювалось в атмосфері обмеження свободи пересування та психологічного впливу та тиску на державних службовців та працівників позивача за зустрічним позовом. Як результат таких протиправних дій з боку відповідача за зустрічним позовом, та зобов'язання фінансового характеру щодо компенсації витрат на поточний ремонт орендованих приміщень, а саме розписка директора Новороздільського МЦЗ від 23.12.2011 року б/н була підписана останнім з метою вивезення майна позивача за зустрічним позовом із орендованих приміщень (належним чином завірена копія вказаної розписки долучена до матеріалів справи).
Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що Договір від 27.02.2012 року №11 був укладений під впливом насильства та проти його волі, оскільки, на думку позивача, посадовими особами товариства здійснювався психічний тиск на посадових і службових осіб центру зайнятості, залякування його працівників, блокування та зміна режиму роботи установи, договір укладено з порушеннями вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому, на думку позивача за зустрічним позовом, є підстави для визнання його недійсним.
Як вбачається із долученого позивачем за зустрічним позовом супровідного листа від 01.02.2013 року, вх. №2932/13, Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Новий Розділ від 02.02.2012 року №3/1 та Акту приймання-передачі орендованого майна від 02.02.2012 року б/н, Новороздільський НВК «Лідер» передав, а позивач за зустрічним позовом прийняв у строкове платне користування частину нежитлових приміщень будівлі навчального корпусу «В-2» по вул. Грушевського, буд. 16-18 у м. Новий Розділ Львівської області, загальною площею 209, 3 м. кв. для розміщення Новороздільського міського центру зайнятості та обслуговування населення міста (належним чином завірена копія Договору оренди від 02.02.2012 року та Акту приймання-передачі орендованого майна від 02.02.2012 року долучена до матеріалів справи).
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи прав лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до пунктів 3.1.2. та 3.1.3. Договору від 27.02.2012 року №11 відповідач за первісним позовом зобов'язаний підписувати оформлені належним чином акти наданих послуг форми КБ-2в та КБ-3 впродовж трьох робочих днів з дня їх подання позивачем за первісним позовом, а також оплачувати надані послуги згідно з договірною ціною на підставі оформлених належним чином актів форми КБ-2в та КБ-3 впродовж десяти робочих днів після їх підписання.
Супровідним листом від 07.05.2012 року вих. №151 позивач за первісним позовом скерував на адресу відповідача за первісним позовом Акт виконаних робіт форми КБ-2в , довідку про вартість виконаних робіт, розрахунок загальновиробничих витрат, підсумкову відомість ресурсів, розрахунок кошторисного прибутку, розрахунок адміністративних витрат, розрахунок податку на додану вартість, розрахунок податків, зборів, обов'язкових платежів, а також накладні на матеріали. Вказаний лист отримано відповідачем за первісним позовом 08.05.2012 року, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на вказаному листі.
Пунктом 7.1. Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1 встановлено, що провадити у разі необхідності поточний ремонт об'єкту оренди лише на підставі переліку робіт, визначеного комісією, утвореною позивачем за первісним позовом за участю відповідача за первісним позовом.
Листом від 22.08.2012 року №914/01 центр зайнятості повідомив товариство про те, що в договорі від 27.02.2012 року №11 не визначено, хто саме повинен проводити поточний ремонт, визначення його вартості і необхідності проведення такого ремонту, а також факту погодження таких робіт сторонами за необхідності підтвердження доцільності проведення такого ремонту, та проведення такого ремонту в межах дії договору оренди.
Також вказаним листом відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про відсутність Актів виконаних робіт і неможливість надання інформації стосовно підписання таких актів.
Пунктом 3.1.3. Договору від 27.02.2012 року №11 встановлено, що відповідач за первісним позовом зобов'язаний оплачувати надані послуги згідно з договірною ціною на підставі оформлених актів форми КБ-2в та КБ-3 впродовж десяти робочих днів після їх підписання.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується в судовому засіданні представниками сторін, Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року б/н та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за травень 2012 року б/н не підписані уповноваженою особою відповідача за первісним позовом, доказів оскарження позивачем за первісним позовом відмови відповідача за первісним позовом від прийняття виконаних підрядних робіт та підписання згаданого Акту станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано.
Інших належних та допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження факту здійснення ПрАТ «Будівельне управління - 62» підрядних робіт з виконання ремонту приміщень, які були орендовані відповідачем за первісним позовом за Договором оренди від 01.08.2003 року №2/1 станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано.
Суд не бере до уваги твердження позивача за первісним позовом про те, що факт виконання підрядних робіт з ремонту приміщень, які були орендовані за Договором оренди від 01.08.2003 року №2/1, підтверджується долученими до матеріалів справи підписаною сторонами Договору від 27.02.2012 року №11 Договірною ціною б/д б/н, Дефектним актом б/д б/н та Розпискою керівника відповідача за первісним позовом від 23.12.2011 року б/н, оскільки зазначені документи підтверджують узгодження вартості робіт, які мають бути виконані за Договором від 27.02.2012 року №11, а не сам факт виконання таких робіт та їх вартість.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України того, що підрядні роботи з виконання поточного ремонту приміщення, яке було предметом Договору оренди від 01.08.2003 року №2/1 було здійснено товариством, а відтак, обов'язок з їх оплати за договором у центру зайнятості не настав.
Щодо позовних вимог зустрічної позовної заяви суд зазначає наступне.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Пунктом 2.5.2. вказаної постанови встановлено, що, з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
Пунктом 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову)
Відповідно до частини першої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю.
Постановою слідчого СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області від 01.10.2013 року закрито кримінальне провадження, внесене 28.02.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150250000172, у зв'язку з відсутністю в діях працівників ПрАТ «БУ-62» складу кримінального правопорушення.
Таким чином суд дійшов до висновку про те, що посилання позивача за зустрічним позовом на те, що Договір від 27.02.2012 року №11 укладено під впливом психологічного тиску з боку відповідача за зустрічним позовом, а тому вказаний договір є недійсним, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані документи, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги первісного та зустрічного позову є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.
Судові витрати: позивачем за первісним позовом за подання позову до господарського суду Квитанцією від 27.09.2012 року №ПН2853 сплачено судовий збір в розмірі 1 610 грн. 00 коп. (оригінал квитанції про сплату судового збору є додатком №9 до первісної позовної заяви).
Із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1; п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).
Нормою частини першої статті 13 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2012 рік» передбачено, що станом на 01.01.2012 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 073 грн. 00 коп.
Так, сума позовних вимог, заявлених позивачем за первісним позовом при поданні позовної заяви до суду складає 58 517 грн. 70 коп., а сума сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору - 1 610 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином суд дійшов до висновку про те, що судові витрати у справі слід розподілити між сторонами пропорційно до задоволених вимог відповідно до статті 49 ГПК України та повернути позивачу за первісним позовом з Державного Бюджету України судовий збір в розмірі 00 грн. 50 коп. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Будівельне управління - 62» (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Шевченка, буд. 6; код ЄДРПОУ 01272427) з Державного бюджету України сплачений Квитанцією від 27.09.2012 року №ПН2853 судовий збір в розмірі 00 грн. 50 коп. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
11.12.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 12.12.2013 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.
Суддя Запотічняк О.Д.
Суддя Яворський Б.І.