83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.05.09 р. Справа № 38/97
Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.
при секретарі судового засіданні Браташенко Н.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом: Акціонерного товариства закритого типу “Втормет” м. Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Агрегат” м. Слов'янськ, Донецької області
про стягнення 123 370,07грн.
за участю
представників сторін:
від позивача: Овчаренко К.Є. -дов. № 10/12 від 10.12.2008 року
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач, Акціонерне товариство закритого типу “Втормет” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Агрегат” м. Слов'янськ, Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 109 000грн., пені у розмірі 6 378грн.73коп., 3% річних у розмірі 797грн.34коп., інфляційних у сумі 7 194 грн.00коп., а всього 123 370грн.07коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 70Вт від 12.05.2008р.
16.04.2009р. із Головного управління статистики у Донецькій області надійшов лист № 14/4-20/1475,згідно якого Відкрите акціонерне товариство “Агрегат” значиться в ЄДРПОУ як юридична особа ( ідентифікаційний код 00238629) та розташоване за адресою: 84105, Донецька область, м.Слов”янськ, вул..Відродження.1, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.
Відповідач у судове засідання не з”явився, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено повернутим на адресу суду поштовим повідомленням № 11235170 з позначкою “вручено 07.04.2009р. особисто уповноваженому Яковенко”, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.
Позивач у судовому засіданні 12.05.2009р. надав суду уточнення до позовної заяви щодо повного найменування підприємства відповідача та докази часткового погашення боргу відповідачем, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.
У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.
Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд
12.05.2008р. між Акціонерним товариством закритого типу “Втормет” м. Донецьк (за договором - продавець, далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством
“Агрегат” м. Слов'янськ, Донецької області ( за договором - покупець, далі - відповідач) було укладено договір № 70Вт, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити металопродукцію (далі-продукція), номенклатура, ціна і кількість, якої визначена у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору.
Специфікацією на поставку партії продукції (додаток №7) від 02.10.2008р. до договору №70Вт від 12.05.2008р. сторони визначили найменування товару та його характеристику, одиницю виміру, кількість, ціну та суму у грн. Крім того, пунктом 1 специфікації зазначені умови оплати - протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження. Загальна вартість поставки складає 116 500грн. з урахуванням ПДВ. Дана специфікація є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що умови оплати партії продукції узгоджуються сторонами додатково і зазначається у додатках на поставку партії продукції.
Розділом 7 договору сторони визначили відповідальність сторін, а саме: у випадку прострочки виконання обов”язків по оплаті продукції покупець сплачує продавцю пеню за кожен день прострочки із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (п.7.2)
На виконання цього зобов'язання позивач поставив відповідачу металопродукцію на загальну суму 116 168,40грн., що підтверджено накладною №879 від 09.10.2008р., яка міститься у матеріалах справи. Відповідач прийняв цю продукцію у повному обсязі, що підтверджено товарно - транспортною накладною № 02 АБК №194987 від 09.10.2008р. та довіреностями на отримання товару, які є у матеріалах справи.
Згідно з специфікацією (додаток №7) від 02.10.2008р. до договору №70Вт від 12.05.2008р. визначений строк умови оплати - протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження.
Відповідач розрахувався з позивачем частково у розмірі 7 168грн.40коп., що підтверджено листом позивача №12/05 від 12.05.209р., який міститься у матеріалах справи.
Таким чином, залишок заборгованості становить 109 000грн., який до теперішнього часу не сплачений відповідачем та який позивач просить суд з нього стягнути.
27.02.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом №12, в якому пропонував погасити існуючу заборгованість до 05.03.2009р., але останній залишив цю вимоги без задоволення.
Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені згідно договору п.7.2 у розмірі 6 378,73грн. згідно розрахунку, 3% річних 797,34грн. та інфляційних у розмірі 7 194грн.
Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №70Вт від 12.05.2008р., Додаток № 7 від 02.10.2008р. до договору, накладну №879 від 09.10.2008р.. лист від 27.02.2009р. №12, уточнення до позовної заяви від 12.05.2009р., лист від 12.05.2009р. № 12/05, правовстановлюючі документи тощо.
Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.
Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.
Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу частково не розрахувався за поставлену продукцію на суму 109 000грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Як видно з розрахунку пені, наданого позивачем, сума нарахованої пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка є граничним розміру пені і може бути стягнута за прострочку виконання грошового зобов'язання та становить 6 378,73грн. за період з 25.12.2008р. по 23.03.2009р., який судом перевірений та визнаний правильним.
Таким чином, вимоги щодо стягнення пені є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача за період з 25.12.2008р. по 23.03.2009р. щодо стягнення 3% річних у розмірі 797,34грн. та інфляційних збитків у розмірі 7 194грн., є такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються жодним доказом відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Втормет” м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства “Агрегат” м. Слов'янськ, Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 109 000грн., пені у розмірі 6 378грн.73коп., 3% річних у розмірі 797грн.34коп., інфляційних у сумі 7 194 грн.00коп., а всього 123 370грн.07коп., задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Агрегат” (84105, м. Слов'янськ, Донецької області, вул.Відродження,1, р/р 26002301660119 у філії відділення Промінвестбанку м.Слов”янська, МФО 334561, ЄДРПОУ 00238629) на користь Акціонерного товариства закритого типу “Втормет” (83055, м. Донецьк, вул.Челюскінців,157, п/р 26006039376000 в ДОД АППБ “Райффайзен банк Аваль” в м.Донецьку, МФО 335076, ЄДРПОУ 25096030) заборгованість у розмірі 109 000грн., пеню у розмірі 6 378грн.73коп., 3% річних у розмірі 797грн.34коп., інфляційні у сумі 7 194 грн.00коп., а всього 123 370грн.07коп., держмито 1 233грн.70коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Рішення оголошено у судовому засіданні 12.05.2009року.
Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Радіонова О.О.
Надруковано 3 примірника:
1 - до справи
2 - сторонам у справі