79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.04.09 Справа№ 14/71
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “МОСТ”, м.Донецьк
до відповідача: Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м.Львів
про стягнення 1 370 384,86 грн
суддя Кітаєва С.Б.
при секретарі Хороз І.Б.
Представники:
Від позивача: Шира О.В. -представник.
Від відповідача: Кречетова Л.І- представник.
Права та обов”язки, передбачегні ст.ст.20,22 ГПК України сторонам роз”яснено. Заяви про відвід судді від сторін по справі до суду не надходили.
Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Група компаній “МОСТ”, м.Донецьк, до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м.Львів, про стягнення 1 370 384,86 грн. заборгованості, в тому числі : 1 339 664,34 грн. основного боргу, 27 307,13 грн. пені, 3 % річних в сумі 3413,39 грн. та відшкодування судових витрат по справі.
Розглянувши позовні матеріали, суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 31.03.2009 року призначив розгляд справи на 16.04.2009р.
В судовому засіданні 16.04.2009 року оголошувалась перерва до 23 квітня 2009 року, про що до відома представників сторін було доведено під розписку.
Представником позивача в продовженому судовому засіданні підтверджено здійснення відповідачем після порушення провадження у справі проплат на рахунок позивача на загальну суму 120 000,00 грн. Просить позовні вимоги задоволити в решті заявлених вимог.
Представник відповідача надав докази перерахування позивачу 120 000,00 грн; позовні вимоги у встановленому порядку не заперечив; просить врахувати майновий стан, великий розмір пені та зменшити розмір пені на підставі ст.233 ГПК України на 50 % ( на 13653,56 грн), прийняти рішення з розстрочкою виконання на 6 місяців відповідно до ст.83 ГПК України, за умовою оплати щомісячно по 209944,06 грн. До відзиву відповідач долучив довідку № НК-1343 від 15 квітня 2009 року про кредиторську заборгованість
Додатково клопотання про розстрочку виконання рішення на 6 місяців ( відповідно до ст.83 ГПК України), з умовою оплати щомісячно по 209944,06 грн, відповідач заявив у поданому клопотанні від 15.04.2009 року № НК-1345.
Представник позивача просить клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення та зменшення пені відхилити. При цьому , зокрема, посилається на ту обставину, що пеня розрахована за незначний період; сума боргу є двеликою, позивач не сплатив вартість отриманого товару у встановлені договором строки, не провів розрахунків і отримавши претензію позивача, фактично розраховуватись з позивачем почав лише після порушення провадження у справі, зазначені обставини мають вплив на матеріальний стан позивача, викликають фінансові труднощі. Окрім того, представник позивача звертає увагу , що при вирішенні питання про зменшення пені та розстрочку, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а з заявою про розстрочку виконання рішення позивач не позбавлений звертатись до суду в порядку ст.121 ГПК України.
В судовому засіданні, за згодою представників обох сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне:
Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем Договору поставки № Л/НХ-081091/ню, за умовами якого позивач виступає стороною -постачальником, а відповідач виступає стороною -покупцем, позивач взяв на себе зобов”язання передати товар у власність покупця ( відповідача по справі), а останній -обов”язок прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, встановлених договором.
Товаром, за умовами договору, є речі, визначені родовими ознаками -круг стальний та арматура.
Найменування і ціна товару, що підлягає постачанню, його асортимент і часткове співвідношення були узгоджені постачальником та покупцем і встановлені в Специфікації № 1 , яка є невід”ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 5.4 договору, датою поставки товару вважається дата підписання постачальником і покупцем видаткової накладної. Зі змісту вказаного пункту випливає, що момент переходу права власності на товар від постачальника до покупця посвідчується підписанням видаткової накладної. Оформлена покупцем і постачальником відповідна видаткова накладна має характер документу, який засвідчує : належне виконання позивачем обов”язку з передачі товару та прийняття у власність товару відповідачем.
Умовами договору передбачено, що вантажоодержувачем, якому за договором відповідачем надано повноваження з прийняття товару, виступає Відокремлений підрозділ “Служба матеріально-технічного постачання” Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”.
Згідно пункту 4.2 Договору та Специфікації № 1 позивач і відповідач погодили, що сума договору на момент його укладення складає 5 647 225,00 ( п”ять мільйонів шістсот сорок сім тисяч двісті двадцять п”ять) гривень.
Пунктом 6.1 Договору встановлено порядок виконання відповідачем платіжних обов”язків: “оплата за поставлений товар по договору проводиться покупцем не раніше 60 банківських днів після дати поставки товару”. З огляду на зміст пункту 6.1 договору, строк ( дата виконання відповідачем обов”язку) оплатити товар не встановлено. Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо строк (дата) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Але, в даному конкретному випадку, враховуючи положення ст.530 ЦК України, позивач здобуває право вимоги до відповідача з оплати товару -після спливу 60 банківських днів від дати постачання.
На виконання умов договору позивачем у власність відповідача передано товару на загальну суму 1 339 664,34 грн ( один мільйон триста тридцять дев”ять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні тридцять чотири копійки). Зазначений факт підтверджується видатковими накладними, які є письмовими доказами здійснення постачання :
-видатковою накладною №РН-00741.3 від 03 жовтня 2008 року на суму -662802,62 гривень, за якою у власність відповідачу передано арматуру №10,12,16,20;
-видатковою накладною №РН-00741.4 від 03 жовтня 2008 року на суму -675861,72 грн, за якою у власність відповідачу передано круг металевий 16 мм,18мм,20мм,22мм.
В процесі виконання договору, позивач і відповідач дійшли взаємної згоди змінити умови договору. Позивачем і відповідачем була укладена додаткова угода № 1 від 19.11.2008 року до договору поставки № Л/НХ-081091/НЮ від 03.10.2008 року, відповідно до якої позивач і відповідач переглянули асортимент і ціну товару, що підлягає постачанню за умовами договору, у зв”язку з чим підписали Специфікацію № 2. Специфікація № 2 анулювала редакцію Специфікації № 1 у невиконаній частині. Змінено загальну суму договору. Загальна сума договору поставки № Л/НХ-081091/ню від 03.10.2008 року становить 5 473 773,34 грн та складається: з суми вартості вже поставленого товару, яка дорівнює 1 339 664,34 гривні, та суми в розмірі 4 134 109,00 грн, яку передбачено Специфікацією № 2.
Укладення позивачем та відповідачем додаткової угоди № 1 від 19.11.2008 року до договору поставки № Л/НХ-081091/НЮ від 03.10.2008 року є письмовим підтвердженням належного виконання позивачем обов”язків з постачання товару на суму 1 339 664,34 грн, що вбачається зі змісту самої угоди та волевиявлення відповідача щодо подальшого виконання договору за зміненими та уточненими умовами.
Відповідно до положень пункту 6.1 договору, позивач набув право вимагати виконання обов”язку відповідачем оплатити поставлений товар станом на 19 грудня 2008 року. Позивач зазначає, що відповідачем, починаючи з 19 грудня 2008 року і станом на час подання даної позовної заяви до суду, платіжні обов”язки не виконувались.
Позивач намагався врегулювати спір в добровільному порядку та направив відповідачу письмову претензію № 13 від 09.01.2009 року, в якій вимагав здійснити оплату за отриманий товар. Відповідач отримав претензію станом на 16 січня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2076050. Заходом реагування на пред”явлені претензійні вимоги стала письмова відповідь відповідача від 04 лютого 2009 року № НХ-354, в якій відповідач визнав та підтвердив наявність зобов”язання щодо оплати на користь позивача суми боргу за отриманий товар.
Однак, від 04 лютого 2009 року (дата визнання претензії) до дати пред”явлення даної позовної заяви, відповідач не виконав платіжні зобов”язання.
Відповідно до умов п.9.4 договору за період від 04 лютого 2009 року , в загальному за 31 день протермінування , позивач нарахував відповідачу 27 30713 грн пені, а відповідно до ст.625 ЦК України нарахував 3 % річних в сумі 3 413,39 грн ( розрахунки в матеріалах справи).
Поряд з тим, в процесі розгляду справи судом відповідачем подані суду копії платіжних доручень, з яких вбачається, що сума основного боргу відповідача перед позивачем у розмірі 120000,00 грн. оплачена повністю (06.04.09 р відповідачем на користь позивача здійснена оплата у розмірі 10000,00 грн. по платіжному дорученню № 972; 07.04.2009 р оплачено 10000,00 грн. по платіжному дорученню №990; 08.04.2009 р перераховано позивачу по платіжному дорученню №1003 10000,00 грн; 09.04.2009 року відповідач перерахував позивачу по платіжному дорученню № 1015 10000,00 грн; 10.04.2009 р 10000,00 грн. перераховано відповідачу по платіжному дорученню № 1047; 13.04.2009 року по платіжному дорученню № 1073 перераховано 10000,00 грн; 14.04.2009 року по платіжному дорученню №1092 перераховано 10000,00 грн; 15.04.2009 р по платіжному дорученню №1110 перераховано 10000,00 грн; 16.04.2009 р відповідач перерахував позивачу 10000,00 грн. по платіжному дорученню №1123; 17.04.2009 р по платіжному дорученню № 1143 перераховано 10000,00 грн; 21.04.2009 р по платіжному дорученню №1168 перераховано позивачу 10000,00 грн; 22.04.2009 р по платіжному дорученню №1176 перераховано відповідачем 10000,00 грн).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що в частині стягнення основного боргу у розмірі 120000,00 грн. провадження у справі слід припинити згідно вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України , порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконанння зобов”язанння),
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : припинення зобов”язання внаслідок односторонньої відмови від зобов”язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов”язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкодди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України, ст. 220 ГК України).
Відповідно до ст. 343 ГК України та п. 9.4 договору № Л/НХ-081091/ню від 03.10.2008 року, за порушення строків оплати за поставлений товар, позивачем відповідачу правомірно нарахована пеня ; вимога про стягнення 27 307,13 грн пені підлягає задоволенню. .
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку до стягнення з відповідача підлягають три проценти річних від простроченої суми у розмірі 3413,39 грн.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та розстрочку виконання рішення, заслухавши думку представників сторін, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених клопотань.
Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно п.3 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання ( п.3 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об”єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов”язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов”язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків
Враховуючи вищенаведене, господарський суд, оцінивши доказ по справі в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість нарахування позивачем пені за порушення зобов”язання щодо оплати отриманого товару, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов”язання та початок погашення боргу, період за який позивач нарахував пеню, інтереси обох сторін, суд не дійшов висновку, що належний до сплати розмір пені є надмірно великим порівняно із боргом відповідача перед позивачем; зазначені відповідачем обставини, на яких грунтується клопотання про зменшення пені не є винятковими.
У п.5 ст.83 ГПК України передбачено право суду, постановляючи рішення, відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому повинні враховуватись приписи ст.121 ГПК України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим , залежно від обставин справи, суд може , зокрема, розстрочити виконання рішення.
Однак, оцінивши докази по справі в їх сукупності , суд не вбачає на даній стадії процесу наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відтак, клопотання позивача про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача , що відмова судом у задоволенні клопотання від 15.04.09 р про розстрочку виконання рішення на даній стадії судового процесу, не обмежує права відповідача, щодо звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення на стадії його виконання ( ст.121 ГПК України).
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені, 3% річних, 1219664,34 грн. основного боргу є обґрунтованим і підлягає до задоволення ; в частині стягнення основного боргу в сумі 120000,00 грн провадження у справі слід припинити, у зв”язку з відсутністю предмету спору.
Оскільки погашення суми основного боргу здійснювалось відповідачем після пред'явлення позивачем позову до суду, судові витрати слід покласти на відповідача .
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.1,2, 4, 32, 33, 34, 36, 43,44, 49,75, 82, п.п.3,6 ч.1 ст.83, ст.ст. 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
1. Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” ( м.Львів, вул.Гоголя,1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “МОСТ” ( м.Донецьк, вул.Складська,5е, код ЄДРПОУ 32862497) 1219664,34 грн основного боргу, 27307,13 грн. пені, 3 % річних в сумі 3413,39 грн, 13703,85 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Наказ видати згідно із ст. 116 ГПК України.
3. В частині стягнення основного боргу в сумі 120000,00 грн. провадження у справі припинити.
Суддя