28 квітня 2009 р.
№ 21/06-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Військової прокуратури Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
на постанову
від 14.01.09
Харківського апеляційного господарського суду
у справі
№ 21/06-08 господарського суду Харківської області
за позовом
Військової прокуратури Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до
Державного підприємства НДПІ "Союз"
про
стягнення 109175,32 грн. та розірвання державного контракту
у справі взяли участь представники
позивача: Мусієнко С.В., довіреність у справі
відповідача: Кузін Л.В., довіреність №980-597 від 28.10.08
Військовий прокурор Харківського гарнізону м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом та уточненням до нього, в якому просив стягнути з відповідача 76 509,09 грн., що складаються з 31609,80 грн. пені, 14462 грн. штрафу, 27839,23 грн. індексу інфляції, 2598,07 грн. 3% річних та розірвати державний контракт № 251/6/18-05Ж від 11.10.2005р., укладений Міністерством оборони України та ДП НДПІ “СОЮЗ”.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2008р. (суддя Пелипенко Н.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.09 (колегія суддів у складі: Карбань І.С., Кравець Т.В., Шутенко І.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Військовий прокурор Харківського гарнізону м. Харкова звернувся з касаційним поданням, в якому просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційне подання мотивовано тим, що судами в порушення вимог ст.43 ГПК України неповно встановлені всі обставини справи.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції встановлено факт порушення виконавцем своїх зобов'язань в частині строку виконання робіт (акти виконання робіт № 3), невиконання грошового зобов'язання в частині неповернення невикористаного авансу (сума авансу 830 000,00 грн.).
Суди безпідставно застосовували ч.2 ст. 206 ГК України, оскільки ця норма застосовується у випадках, коли наявні юридичні факти зміни або скасування державного замовлення, а якщо зміни до державного замовлення не вносились, то у разі неналежного виконання своїх зобов'язань виконавцем за державним контрактом сторони користуються вимогами чинного законодавства України та укладеним державним контрактом. Пунктом 12 державного контракту №251/6/18-05Ж передбачено, що сторони домовились, що у разі порушення виконавцем порядку виконання робіт, їх кількості та якості, термінів та строків, які визначені в Календарному плані, при зміні виконавцем в односторонньому порядку умов вказаного контракту замовник в односторонньому порядку має право відмовитись від прийняття подальшого виконання зобов'язань виконавцем за цим договором.
Суд безпідставно відмовив у поновленні пропущеного строку позовної давності. Після проведення прокурорської перевірки військовим прокурором Харківського гарнізону (згідно повідомлення від 22.10.2007р. № 3769) було заявлено позов 27.07.2007р. до суду першої інстанції. Чисельні перевірки призвели до пропущення строку позовної давності.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
11.10.2005р. між Міністерством оборони України та Державним підприємством НДПІ “Союз” було укладено державний контракт № 251/6/18-05Ж з оборонного замовлення на обладнання і монтаж технічних засобів охорони та автоматичної пожежної сигналізації (для забезпечення надійного зберігання боєприпасів, які зберігаються військовою частиною А1201, м. Богданівка).
Згідно умов державного контракту № 251/6/18-05Ж від 11.10.2005р. позивач (замовник) замовив, а відповідач (виконавець) зобов'язався виконати роботи по обладнанню та монтажу технічних засобів охорони та автоматичної пожежної сигналізації у військовій частині А 1201 (м. Богданівка) з метою організації надійного та безпечного утримання та зберігання боєприпасів.
Відповідно до п.п. 1.1, 4.6, 9.1 контракту замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи в термін 45 банківських днів з дати затвердження акту приймання робіт та може здійснювати попередню оплату робіт в розмірі до 30 % від загальної суми контракту. Термін звіту виконавця за використану попередню оплату не повинен перевищувати 30 діб з дня отримання попередньої оплати.
Строк дії контракту встановлено до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання (том 1, а.с. 11).
Загальна вартість робіт за державним контрактом складає 5541059 грн. Згідно додатку №1 до державного контракту календарний план передбачав виконання робіт на 2005р. в розмірі 830000,00 грн.
19.12.2005р. сторони уклали додаткову угоду №1 до державного контракту. Пункт 4.6 цієї угоди викладено в наступній редакції: "Замовник може здійснювати авансування у розмірі 100% від залишку вартості робіт на 2005 р. з терміном виконання виконавцем проавансованих робіт протягом 30 днів з дня перерахування коштів".
Додатковою угодою № 2 від 21.03.2006р. сторони вирішили на підставі п. 11 державного контракту продовжити термін дії державного контракту №251/6/18-05Ж до 31.03.2006р. (том 1, а.с. 21).
Замовник за платіжними дорученнями № 251/6-2332 від 23.12.2005р. та № 251/6-1454 від 27.10.2005р. здійснив попередню оплату на загальну суму 830000,00 грн. згідно протоколу узгодження лімітної ціни на 2005р. від 11.10.2005р.
Судами встановлено, що згідно Акту здачі-прийомки виконаних робіт від 21.12.2005р., який підписаний представниками сторін, роботи були виконані на суму 429702,00 грн.
Згідно акту здачі-прийомки виконаних робіт від 31.01.2006р. роботи у січні 2006р. виконані на суму 193698,00 грн., залишок авансу складає 206600,00 грн.
Акт здачі-прийомки виконаних робіт від 11.10.2005р. (завершальний) складено та підписано представниками сторін 29.09.2006р. на суму перерахованого авансу 206600,00 грн.
Судами також встановлено, що у справі знаходяться листи в підтвердження продовження виконання робіт за державним контрактом протягом 2006р. - 2007р.
Доказів направлення відповідачу повідомлення про відмову в односторонньому порядку від прийняття подальшого виконання зобов'язань виконавцем, як це передбачено п. 12 спірного контракту позивачем надано не було.
На виникши спірні правовідносини поширюється дія статі 206 ГК України та законів України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", "Про державне оборонне замовлення".
Вимоги позивача про розірвання державного контракту попередні судові інстанції правомірно залишили без задоволення з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивачем не було надано доказів щодо розірвання державного замовлення, оскільки роботи за державним контрактом виконувались після закінчення обсягу виконання робіт на 2005р., які передбачені календарним планом виконання робіт, що підтверджено листом Міністерства Оборони України від 18.12.2006р. № 328/5/3/5576. Про відсутність змін або скасування державного замовлення свідчить листування між сторонами стосовно продовження робіт у 2007 році (а.с.55,56 т.1).
В статті 9 Закону України "Про державне оборонне замовлення" зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання оборонного замовлення винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані нею збитки в порядку, передбаченому законодавством України. Сплата неустойки а також відшкодування збитків за неналежне виконання держконтракту не звільняють виконавця від його виконання, тобто розірвання договору у разі порушення встановлених в ньому строків в законі не передбачено. Умови зміни або розірвання держконтракту визначені в ч.2 ст. 296 ГК України.
Щодо строку позовної давності.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в клопотанні вх. № 13513 від 28.07.2008р. заявляв про сплив строку позовної давності відносно стягнення штрафних санкцій.
Позовна заява №2764 від 27.07.2007р. була направлена до господарського суду Харківської області (відповідно до опису вкладення та фіскального чеку) 10.12.2007р. (т. 2 а.с. 70-73), а надійшла до суду першої інстанції 09.01.2008р. за вх. № 181/5-21.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців.
Статтею 267 ЦК України визначено наслідки спливу строку позовної давності, а саме, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Доводи прокуратури про безпідставне не поновлення судами строку позовної давності до уваги не приймаються. Рішення поновити або ні строк позовної давності є результатом оцінки судами обставин справи . Надання іншої оцінки обставинам справи не відноситься до компетенції касаційної інстанції, визначеної в ст. ст. 1115, 1117 ГПК України.
За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута відповідно дослідженим доказам, встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому підстави для скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України ,
Касаційне подання Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2008р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.09 у справі № 21/06-08 залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун