83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.04.09 р. Справа № 17/74
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу, порушену
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром”, м. Єнакієве
про стягнення 4'306,61 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Добровольський А.Т. - довіреність
від відповідача: Орлов В.В. - довіреність
Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром”, м. Єнакієве про стягнення 4'306,61 грн. нестачі продукції - коксу.
В обґрунтування вимог позивач посилається на договір постачання коксової продукції за №1/103 від 22.12.2005р., накладні, акти приймання продукції (товарів) за кількістю № 4115/1 від 29.03.2006р., № 4115/2 від 30.03.2006р., № 4116/1 від 30.03.2006р., № 4116/2 від 30.03.2006р., посвідчення.
Відповідач проти задоволення вимог щодо стягнення з нього вартості недостачі заперечував, надав відзив (а.с.43), посилаючись на чисельні порушення позивачем вимог Інструкції “Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П-6 , затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР от 15 червня 1965р. з подальшими змінами (далі - «Інструкція»).
Розгляд справи був закінчений 09.04.2009р. Для підготовки повного тесту рішення у засіданні оголошувалась перерва до 1330 год. - 27.04.2009р..
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
22.12.2005р. між сторонами був укладений договір №1/103 купівлі-продажу (далі - «договір», а.с. 9-11), відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору коксохімічну продукцію (товар); номенклатура, кількість, ціна, строки та умови постачання якого обумовлюються сторонами у додаткових угодах, які виступають невід'ємною частиною договору.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що товар по договору поставляється на умовах „F.C.A., станція Єнакієве Донецької залізниці відповідно до базисних умов поставки ИНКОТЕРМС, в редакції 2000 року.”. Товар поставляється партіями. Строк поставки обумовлений у додатковій угоді. Разом із товаром Постачальник передає Покупцю документи: товарно-транспортні документи; сертифікат якості виробника або інші документи, які підтверджують якість товару.
Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що прийомка товару за кількістю здійснюється у відповідності до Інструкції „Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю”, яка затверджена постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965р. із додатками та змінами від 14.11.1974р. (далі - Інструкція П-6), за якістю -Інструкцією „Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю”, яка затверджена постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966р. із змінами та доповненнями від 14.11.1974р. (далі -Інструкція П-7) та сертифікатом якості заводу виробника. З Інструкції П-6 вбачається, що у випадку виявлення неякісності, або нестачі товару виклик представника Постачальника обов'язковий. Кожний вагон перед подачею під навантаження перевішується на вагонних вагах та у накладній проставляється маса тари відповідно показників ваг.
У період з 29.03.2006р. по 30.03.2006р., відповідно до залізничних накладних (а.с.21-34) на адресу позивача надійшла коксова продукція, вантажовідправником якої - є відповідач.
В акті про приймання продукції по кількості №4115/1 від 29.03.2006р., у висновку комісії зазначено про необхідність виклику на спільну прийомку вантажу представника вантажовідправника. Вантаж виданий залізницею о 13 год. 40 хвил. 29.03.2006р. на станції Нікополь, без перевантаження, перевантаження розпочато о 15 год. 57 хвил. 29.03.2006р.
В акті про приймання продукції по кількості №4115/2 від 30.03.2006р. йдеться про неправильність визначення ваги вантажу відправником, однак, акт складений із запереченнями відправника, з яких вбачається, що різниця переваження, втрата, утворилась за шляхом слідування, а вагони мають висоту шапки навантаження на рівні бортів до повної місткості.
У пункті 11 зазначеного акту встановлено, що на момент прийомки продукції рахунок-фактуру позивачем не отриманий.
В акті про приймання продукції по кількості №4116/1 від 30.03.2006р., у висновку комісії, зазначено про необхідність виклику на спільну прийомку вантажу представника вантажовідправника. Вантаж виданий залізницею о 09 год. 30 хвил. 30.03.2006р. на станції Нікополь, без перевантаження, перевантаження розпочато о 11 год. 50 хвил. 30.03.2006р.
В акті про приймання продукції по кількості №4116/2 від 30.03.2006р. йдеться про неправильність визначення ваги вантажу відправником, однак, акт складений із запереченнями відправника, з яких вбачається, що різниця переваження, втрата, утворилась за шляхом слідування, а вагони мають висоту шапки навантаження на рівні бортів до повної місткості.
У пункті 11 зазначеного акту встановлено, що на момент прийомки продукції рахунок-фактуру позивачем не отриманий.
Господарський суд вважає, що акти прийомки продукції (товарів) за кількістю не відповідають вимогам Інструкції, з наступних підстав.
Згідно з п.14 Інструкції при неможливості переваги продукції без тари визначення ваги нетто проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції, результати якої оформляються актом.
Акт про вагу тари повинен бути укладений не пізніше 10 днів після її звільнення. В акті про результати перевірки ваги тари зазначається також вага нетто продукції, визначена шляхом вирахування із ваги брутто ваги тари.
Визначення ваги нетто, шляхом вирахування ваги тари із ваги брутто по даним, зазначеним в супровідних та у транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається.
На порушення зазначених вимог, акти про вагу тари вагонів не складалися, зважування порожніх вагонів після їх розвантаження не здійснювалось.
За п.21 Інструкції представнику, що виділений для участі у прийманні продукції за кількістю, видається належно оформлене та засвідчене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його замісника. У повідомленнях, зокрема, має бути зазначено для участі у прийомі якої саме продукції уповноважується представник. Посвідчення, яке видано з порушенням правил цієї Інструкції - є недійсним.
За посвідченнями №№ 4115/1 та № 4116/1 на участь у прийнятті продукції покладена на Алексеенко В.І. та Плескач П.М. відповідно, останні уповноважені на прийняття продукції. Однак, у наведених посвідченнях не зазначено конкретної партії продукції з вказівкою конкретних номерів вагонів та відповідного періоду, у зв'язку з чим, з огляду на умови п.21 Інструкції, зазначені посвідчення - є недійсними.
Згідно із п. 12 Інструкції П-6, продукція приймається по транспортним та супровідним документам (рахункам-фактурам, специфікаціям, описам) відправника. При відсутності усіх або деяких з перерахованих документів отримувач складає акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які саме документи відсутні. У випадках, коли після отримання рахунку-фактури буде встановлено, що кількість прийнятої по акту про фактичну наявність продукції, яка надійшла менш ніж вказано у рахунку -фактурі, повинен бути складений акт у відповідності до п.п. 16, 20, 25 Інструкції П-6. Наявність акту прийомки фактичної кількості отриманої продукції не звільнює отримувача від обов'язку складання акту прийомки після отримання рахунку-фактури.
Пунктом 4.6 розділу 4 „Вимоги” ДСТУ 322-12-2-94 зазначено те, що у випадку, якщо розходження даних документа про якість та результати контрольної проби перевищує припустимі, то частину, яка залишилась контрольної проби для хімічного аналізу направляють у нейтральну лабораторію, результат якої є остаточним, або при погодженні постачальника, за остаточний результат приймають дані споживача.
Однак, позовні матеріали не містять відомостей про встановлення позивачем показів загальної вологи та направлення результату контрольної проби у нейтральну лабораторію, або про погодження підприємства прийняти за остаточний результат, отриманий в лабораторії позивача.
Господарським судом встановлено, що позивачем не здійснено переваження тари вагону для визначення ваги нетто, тобто, з акту приймання продукції не вбачається, що позивач визначив вагу вантажу зазначеним в Інструкції способом.
Посилання позивача на ДСТУ 322-12-2-94, яким встановлений порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах, та за яким допускається використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану в сертифікаті якості, судом не приймається до уваги, з огляду на наступні приписи законодавства.
Пунктом 4.3 ДСТУ 322-12-2-94 “Кокс кам'яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання” передбачено, що відбір проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ДСТУ 23083 в момент розвантаження коксу з вагонів. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.
Відповідно до Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину), наведеної в додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої групи вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача та маси порожніх вагонів - тари, вказаної на їх трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ДСТУ 22083. В пункті А.3 додатку А наведено формулу, за якою розраховується маса сухої речовини, а в пункті А.5 - формулу, за якою визначається величина розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість та результати контрольної перевірки її у споживача.
З урахуванням викладеного, господарський суд вважає, що у випадку виявлення нестачі продукції, позивач повинен був здійснити контрольну перевірку масової долі загальної вологи коксової продукції, розрахувати масу сухої речовини, або надати обґрунтований розрахунок нестачі продукції згідно з актом приймання продукції за кількістю, однак, доказів проведення такої перевірки, а також належного розрахунку нестачі кожної партії спірної продукції позивачем не надано.
Приписи статей 33 - 34 ГПК України покладають на сторони обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд вважає доводи позивача щодо наявності недостачі вантажу у зазначених вагонах таким, що не ґрунтуються на будь-яких доказах. Адже, факт недостачі позивачем є не доведеним з причини недодержання встановленого порядку прийомки продукції. Надані суду акти не можуть бути прийнятими господарським судом у якості доказів у розумінні ст. 34 ГПК України.
Судові витрати мають бути віднесені на позивача.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 43, 32 - 34, 43, 49, 82 - 84 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Татенко В.М.