83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.05.09 р. Справа № 44/91
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз» (представник Приступа Є.В., довіреність від 09.04.09 року) до товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл» (представник Романов О.І., довіреність від 10.03.09 року) про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені у загальному розмірі 442'841,69 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом про стягнення суми боргу за виконані підрядні роботи 177'000 грн., інфляційних 112'379,43 грн., трьох процентів річних 15'857,26 грн. та пені 137'605 грн. до товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл» (далі - Підприємство). Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на неналежному виконанні Підприємством умов договору підряду № 12/08/05 від 12.08.05 року (далі - Договір) в частині прострочення відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло з виконання підрядних робіт загальною вартістю 754'000 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та висунув клопотання про накладення арешту на земельну ділянку, нежитлові споруди та устаткування Підприємства, що перебувають в місті Селідове, вулиця Московська 51.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, заявивши про пропущення позивачем строку позовної давності.
Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Товариства підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Підприємства і Товариства, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є саме договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 ЦК України та статей 317-323 ГК України.
Таким чином, в силу статті 837 ЦК України та розділів 1-3 Договору, Товариство зобов'язалося виконати на свій ризик роботу з виготовлення, поставки, монтажу та пусконалагодженню технічного устаткування згідно робочого проекту за технічними умовами У 29.1-23203562.001-2001, а Підприємство зобов'язалося прийняти й оплатити виконану роботу у розмірі 754'000 грн. на підставі акту про приймання, зокрема 377'000 грн. авансом та 377'000 грн. протягом семи банківських днів з моменту підписання акту приймання.
Згідно наданих позивачем та залучених до справи накладних № 512 від 21.10.05 року, № 87 від 02.03.06 року, податкових накладних №№ 215, 203, 1035, 914 та 742, а також двостороннього акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) від 04.03.06 року, позивач виготовив, поставив та змонтував устаткування, а відповідач прийняв виконані підрядні роботи загальною вартістю 754'000 грн. Незгода відповідача за строками виконання підрядних робіт (04.03.06 року замість 29.09.05 року за пунктом 2.3 Договору) - не впливає на висновки суду у справі № 44/91, оскільки Договором та законом не визначено, що порушення Товариством строків виконання робіт є підставою для звільнення від оплати прийнятого підряду.
Право грошової вимоги виникло при цьому у Товариства в порядку частини 1 статті 530 ЦК України та пункту 3.1.2 Договору після закінчення семи банківських днів з моменту підписання акту КБ-2в, тобто 15.04.06 року.
За змістом позовної заяви, наданих копій платіжних доручень та пояснень сторін, Підприємство частково виконало грошове зобов'язання за Договором на суму 577'000 грн.
Водночас, грошове зобов'язання Підприємства за Договором (177'000 грн.) - на момент розгляду спору судом повністю виконане не було, що є порушенням статей 525-526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Означена сума боргу визнана відповідачем в листі № 01-81 від 09.02.09 року, яка є відповіддю на претензію Товариства № 70 від 26.01.09 року, причому оригінал цієї претензії залучено судом до справи. При цьому Підприємство внаслідок фінансової кризи просило Товариство розстрочити виплату вказаної суми на два місяці.
Нормами пункту 8.2 Договору за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання Підприємством передбачені штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,05% від вартості Договору. Позивач заявив вимогу на стягнення пені у розмірі 137'605 грн. за період одного року у розмірі 0,05% від ціни Договору, водночас, суд вважає, що подібний спосіб визначення та нарахування пені не відповідає статті 232 ГК України (в частині шестимісячного строку нарахування), змісту статей 549-550 ЦК України (щодо нарахування пені від суми невиконаного зобов'язання, а не від ціни Договору) та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (в частині нарахування пені не більше подвійної облікової ставки НБУ), тому суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в цій частині лише частково, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 182 дні від суми невиконаного зобов'язання - 15'003,78 грн. (177'000 грн. Х 8,5% Х 2 / 100 Х 182 дні / 365 днів).
Прострочення Підприємством грошового зобов'язання тягне також за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми за весь час прострочення, на підставі статті 625 ЦК України. За арифметичним розрахунком позивача, який перевірено судом, сума боргу з урахуванням індексу інфляції з 15 березня 2006 року до 20 березня 2009 року становить 305'236,69 грн., у тому числі 15'857,26 грн. річних та 112'379,43 грн. інфляційних.
Відповідачем в порядку частини 3 статті 267 ЦК України заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення суми боргу. У зв'язку з цим суд має визначити наступне.
За висновком суду, право грошової вимоги Товариства виникло 15.04.06 року, наразі подання позову, згідно поштового штампу на конверті, відбулося 21.04.09 року, тобто на момент звернення Товариства з позовом у справі № 44/91 загальний трирічний строк позовної давності, визначений нормами статті 257 ЦК України, мав минути.
Водночас, за частиною 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Претензією № 70 від 26.01.09 року Товариство висунуло вимогу щодо сплати Підприємством заборгованості 177'000 грн., водночас листом-відповіддю від 09.02.09 року № 01-81 Підприємство визнало цю суму боргу. Окрім того, сума боргу 177'000 грн. була також визнана Підприємством і у гарантійному листі № 2104/2006 від 21.12.06 року, таким чином, 21.12.06 року та 09.02.09 року строк позовної давності перервався та почав перебіг заново, тому законні підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
Клопотання позивача про накладення арешту на майнові об'єкти Підприємства - не може бути задоволене з огляду на недоведеність приналежності цих об'єктів відповідачу, а також через те, що позивачем не доведено, що невжиття означених заходів забезпечення позову ускладнить у майбутньому виконання рішення суду.
Таким чином, причиною виникнення спору є протиправне порушення відповідачем умов Договору, а також порушення норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів підряду. Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст.525, 526, 530, 549-550, 601, 625, 837-864 ЦК України, ст.ст.232, 317-323 ГК України, керуючись ст.ст.22, 24, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл» про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені у загальному розмірі 320'240,47 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз» суму боргу 177'000 грн., інфляційних 112'379,43 грн., трьох процентів річних 15'857,26 грн. та пені 15'003,78 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 85,32 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 3'202,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Надруковано у 3 примірниках:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -господарському суду Донецької області