79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.04.09 Справа№ 9/60
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,
При секретарі Марочканич І.О.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Міського комунального підприємства „Радехівтеплоенерго”, м. Радехів, Львівська обл.,
До відповідача: Головного управління житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,
Про стягнення заборгованості в сумі 152 658 грн. 42 коп. в т.ч., 120 735 грн. 60 коп. -основний борг, 27 516 грн. 80 коп. -інфляційні витрати, 4 406 грн. 02 коп. 3 % річних та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Кормилюк І.В. -представник, за довіреністю від 03.03.2009 року, Грещук В.П. -директор,
Від відповідача: Кабала О.В. -представник, за довіреністю № 01/9-09-600 від 08.04.09р.
Представникам роз”яснено права і обов”язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді (ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді -не заявлено.
За клопотанням представника позивача, проводиться повна фіксація судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Міського комунального підприємства „Радехівтеплоенерго”,, м. Радехів, до відповідача: Головного управління житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів, про стягнення заборгованості в сумі 152 658 грн. 42 коп., в т.ч. 120 735 грн. 60 коп. -основного боргу, 27 516 грн. 80 коп. -інфляційних витрат, 4 406 грн. 02 коп. - 3 % річних та стягнення судових витрат.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та подав документи для приєднання до матеріалів справи.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, що підтверджується оригіналом акту звірки розрахунків станом на 01.01.2009 року, подав відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що врегулювання даного спору не могло бути вирішеним у зв'язку з недофінансування із спеціального фонду державного бюджету у 2007 році.
Розглянувши матеріали справи, судом ВСТАНОВЛЕНО:
10 серпня 2007 року між позивачем (Міським комунальним підприємством „Радехівтеплоенерго”) та відповідачем (Головним управлінням житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації) було укладено Договір № 1.
Зазначений договір по своїй правовій природі є договором підряду, оскільки відповідає вимогам статті 837 ЦК України.
У частині 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно умов цього договору, Підрядник (позивач -у справі) зобов'язувався власними силами і засобами, в обумовлений строк, у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи з реконструкції котельні в с. Стоянів Радехівського району Львівської області, а Замовник (відповідач -у справі) зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Порядок та умови розрахунків сторони визначили у п. 2.1 даного договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору роботи за договором повинні бути виконані у термін відповідно до Графіку виконання робіт, що оформляється додатком до Договору і є його невід”ємною частиною (докази в матеріалах справи - Додаток № 1).
Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, що підтверджується матеріалами даної справи, а саме: виконав роботи з реконструкції котельні в с. Стоянів Радехівського району Львівської області на загальну суму 120 735 грн. 60 коп., що підтверджується актами № 1 та № 2 виконаних робіт: типова форма № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт: типова форма № КБ-3 за листопад 2007 року та грудень 2007 року, які підписано сторонами без будь яких застережень (оригінали документів оглянуто в судовому засіданні, копії - в матеріалах справи).
Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 Договору Відповідач здійснює оплату прийнятих робіт на підставі представлених Підрядником (позивачем) актів виконаних робіт (Ф. КБ-2в) та довідки (Ф. КБ-3).
Згідно пункту 5.5 Договору кінцеві розрахунки відповідач повинен був оплатити на протязі 15 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.
Однак Відповідачем, за весь період дії даного договору, жодного разу не було здійснено оплати за виконану роботу по реконструкції, чим заборгував Позивачу 120 735 грн. 60 коп.
Для врегулювання спору в досудовому порядку, позивач направив відповідачу претензію № 17 від 11.02.2009 року з вимогою оплатити заборгованість.
Однак, претензія позивача залишена відповідачем без реагування.
На час подання позивачем позову до господарського суду Львівської області, відповідач своїх зобов”язань за даним договором, не виконав, заборгував позивачу 120 735 грн. 60 коп.
Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку -виконання робіт з реконструкції котельні), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати в сумі 27 516 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 4 406 грн. 02 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок суми боргу з врахуванням інфляційних процесів з січня 2008р. по лютий 2009р. складає 27 516 грн. 80 коп., а нарахований відповідно до статті 625 ЦК України розмір трьох процентів річних складає 4406 грн. 02 коп. (розрахунок інфляційних витрат та відсотків річних - приведений позивачем у тексті позовної заяви)
Правильність розрахунку інфляційних витрат та трьох відсотків річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви, відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 27 516 грн. 80 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 4406 грн. 02 коп. підлягає до задоволення.
Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, інфляційних витрат та три відсотки річних, складає 152 658 грн. 42 коп., з яких: 120 735 грн. 60 коп. - сума основного боргу; 27 516 грн. 80 коп. -інфляційні витрати, 4 406 грн. 02 коп. - 3 % річних.
Суд заслухав пояснення представників сторін, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати покласти на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44 - 49, 69, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації (п. і. 79008, місто Львів, вулиця Винниченка, 6, код ЄДРПОУ 03365512) на користь Міського комунального підприємства „Радехівтеплоенерго” (п. і. 80200, Львівська область, місто Радехів, вулиця Сонячна, 3 „а”, код ЄДРПОУ 20780980) 120 735 грн. 60 коп. - основного боргу; 27 516 грн. 80 коп. -інфляційних витрат, 4 406 грн. 02 коп. - 3 % річних, 1 526 грн. 58 коп. -державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після вступу рішення у законну силу.
Суддя Данко Л.С.