79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.04.09 Справа № 4/17
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Краєвської М.В.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Екосир», м. Новоселиця, без номера і дати
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2009 року
у справі № 4/17, суддя Проскурняк О.Г.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан ЛТД», м. Івано-Франківськ
до Дочірнього підприємства «Екосир», м. Новоселиця
про стягнення боргу та штрафних санкцій,
за участю представників
від позивача - не з'явились;
від відповідача -не з'явились.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Краєвську М.В.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2009 року у справі № 4/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан ЛТД» (з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, а.с. 25, 35) задоволено. З рахунку Дочірнього підприємства «Екосир»на користь позивача стягнуто 36 586,80 грн. основного боргу, 3 464,42 грн. штрафних санкцій, 411,64 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване обгрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували повне виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань. Так, місцевим господарським судом визнано встановленим факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 44 186, 80 грн., з яких неоплаченими залишились кошти в розмірі 36 586,80 грн., на які позивачем правомірно, з врахуванням умов договору, нараховано штрафні санкції в сумі 3 464,42 грн.
Дочірнє підприємство «Екосир», не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, покликається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення у відсутності представника відповідача;
- в порушення вимог ст. 83 ГПК України не відстрочено та не розстрочено виконання судового рішення;
- не враховано наслідки катастрофічного паводку 23.-27.07.2008р., що стало причиною зупинки виробництва та завдало удару по фінансовому стану підприємства і, відповідно, не зменшено розмір штрафних санкцій.
Позивач -ТОВ «Галеан ЛТД»у відзиві на апеляційну заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, так як останнє винесено на підставі повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи та вірного застосування норм законодавства.
10 квітня 2009р. на розгляд суду поступило клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.
З врахуванням викладеного, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 3 січня 2008 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу товарів № 03-12-2007, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався продати, а відповідач прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та в строк, що визначені в рахунках або накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов договору, позивач згідно накладних № 2618 від 28.07.2008 року, № 2657 від 30.07.2008 року, № 3189 від 05.09.2008 року та № 3367 від 24.09.2008 року на підставі довіреностей серії НБІ № 245206 від 31 липня 2008 року, № 245660 від 09 вересня 2008 року, № 245608 від 30 вересня 2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 44 186, 80 грн. (а.с. 10-16).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.1 договору сторонами встановлено строк оплати товару, а саме: 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.
В порушення умов договору відповідач 14.11.2008р. здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 5 000 грн.
В процесі розгляду місцевим господарським судом справи, відповідач 26.12.2008р., 19.02.2009р. та 20.02.2009р. перерахував на рахунок позивача 2 600 грн. в рахунок погашення існуючої заборгованості.
З врахуванням даних проплат, позивачем було подано на розгляд суду першої інстанції заяву від 03.02.2009р. та заяву від 24.02.2009р. про уточнення позовних вимог (а.с. 25, 35).
Так, заявою від 24.02.2009р. про уточнення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ДП «Екосир»на його користь 36 586, 80 грн. основного боргу та 3 464, 42 грн. пені за період з 02.09.2008р. по 24.02.2009р. з врахуванням сум та дат часткової оплати вартості отриманого товару.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за відпущений товар склала суму в розмірі 36 586, 80 грн.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 193 ГК України, яка кореспондує зі статтею 526 ЦК України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549).
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Так, відповідно до п.6.5 договору, за прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0, 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Однак, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, позивач провів нарахування пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Таким чином, сума нарахованої відповідачу пені за період з 02.09.2008р. по 24.02.2009р. з врахуванням сум та дат часткової оплати вартості отриманого товару склала 3 464, 42 грн.
Судова колегія вважає, що проведені позивачем нарахування штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення є правомірними, оскільки умовами укладеного сторонами договору передбачено відповідальність покупця за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар, а в силу Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем порушено умови договору в частині розрахунків за поставлений товар, що є його обов'язком відповідно до вимог законодавства України та умов укладеного між сторонами договору, а тому підставно задоволив позовні вимоги ТОВ «Агрокосм»в повному обсязі.
Доводи скаржника про те, що він був позбавлений процесуального права захищати інтереси підприємства в судовому засіданні, так як судове рішення прийнято за його відсутності, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, повідомленнями про вручення поштових відправлень -ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.
Зокрема, 11.02.2009р. судове засідання було проведено за участю представника відповідача, який подав суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості врегулювання спору в добровільному порядку. Таким чином, представник відповідача брав участь в судовому засіданні та надав суду відповідні пояснення. При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що неявка представників сторін в судове засідання, зокрема відповідача, у разі зобов'язання такої явки, не перешкоджає вирішенню спору по суті, так як про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення адресату, і відповідно до ст.75 ГПК України суд вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що в даному випадку і було зроблено Господарським судом Чернівецької області.
Покликання скаржника на ту обставину, що місцевим господарським судом прийнято рішення без врахування майнового стану підприємства у зв'язку з зупинкою виробництва як наслідком катастрофічного паводку 23.-27.07.2008р., і відповідно до цього не зменшено розмір штрафних санкцій та не відстрочено чи розстрочено виконання судового рішення, є безпідставними з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, представник відповідача брав участь в судовому засіданні, призначеному на 11.02.2009р. Однак, з матеріалів справи не вбачається про подання відповідачем на розгляд суду першої інстанції будь-яких доказів в підтвердження доводів, наведених в апеляційній скарзі.
Подані на розгляд суду апеляційної інстанції докази в підтвердження важкого матеріального становища (фінансова звітність, довідки банку та ТПП) не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а скаржником, в силу вимог ст. 101 ГПК України, не обґрунтовано неможливості подання таких доказів місцевому господарському суду з причин, що не залежали від нього.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази інформування відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, які, як свідчать матеріали справи, існували на час проведення поставки по спірних накладних.
Враховуючи те, що позивачем в підтвердження заявлених вимог, згідно положень ст.ст. 33, 34 ГПК України доведено належними і допустимими доказами факт відпуску товару відповідачу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в повному об'ємі з врахуванням заяви від 24.02.2009р. про уточнення позовних вимог.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Чернівецької області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2009 року у справі № 4/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Краєвська М.В.