21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
28 квітня 2009 р. Справа 7/64-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВАССМА"", м. Київ.
до: Приватного підприємства "Кармалюківський аграрій", с. Кармалюкове, Жмеринський район, Вінницька область.
про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за договором в сумі 62 837,03 грн. Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.
Представники
позивача : Грищенко О.М. - представник, довіреність від 10.04.2009 року б/н.
відповідача : Ільницька Ю.Ю.-юрист, довіреність від 23.12.2008 року б/н.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВАССМА"" подано позов до Приватного підприємства "Кармалюківський аграрій" про стягнення заборгованості у розмірі 62837,03 грн., в тому рахунку 33184,82 грн. основного боргу, 332,76 грн. 3 % річних, 2190,20 грн. збитків від інфляції, 2672,04 грн.пені, 4977,72 грн. штрафу, 19479,49 грн. дооцінки товару в зв'язку із зростанням курсу іноземних валют в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 51/1-21 від 30.06.2008 року в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
Ухвалою суду від 24.03.2009 року було порушено провадження у справі № 7/64-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.04.2009 року.
27.04.2009 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі № 7/64-09 в зв'язку з поданням ПП "Кармалюківський аграрій" до господарського суду міста Києва позовної заяви про визнання недійсним в частині (ціна та розмір відповідальності) договору купівлі-продажу № 51/1-21 укладеного із ТОВ "Торговий дім "ВАССМА"" 30.06.2008 року.
Разом із вказаним клопотанням про зупинення провадження у справі відповідач подав письмові заперечення проти позову в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У вказаному запереченні відповідач вважає вимоги позивача, окрім стягнення суми основного боргу, необґрунтованими та невірними посилаючись зокрема на неправомірність одночасного застосування за правопорушення штрафу і пені, оскільки вказане суперечить ст.61 Конституції України.
28.04.2009 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно якої він просить суд стягнути з відповідача 51545,91 грн., у тому рахунку 33184,82 грн. боргу, 434,07 грн. 3% річних, 3119,40 грн. збитків від інфляції, 3466,61 грн. пені, 4977,73 грн. штрафу та 6363,28 грн. дооцінки товару в зв'язку з зростанням курсу іноземних валют.
Розглянувши вказану заяву, яка власне за своїм змістом в частині 3 % річних, інфляційних втрат, пені є фактично заявою про збільшення розміру позовних вимог, а в частині вимог про стягнення втрат пов'язаних із збільшенням курсу долара США стосовно гривні - заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ч.4 ст.22 ГПК України.
За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи відбувається без здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.
В судовому засіданні розглянувши клопотання представника відповідача щодо зупинення провадження у справі суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Як вбачається із названої статті однією із умов для зупинення провадження у справі є наявність достовірної інформації про розгляд пов'язаної справи іншим судом. Така інформація може підтверджуватися відповідними процесуальним документами суду, як то ухвали, постанови, рішення тощо.
Однак, як вбачається із клопотання про зупинення провадження у справі № 7/64-09 та доданих до нього документів, на підтвердження викладених у ньому обставин суду надано лише копію позовної заяви та фіскальний чек від 15.04.2009 року № 9819 щодо надіслання позовної заяви до господарського суду м.Києва.
Виходячи з того, що відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували наявність в провадженні іншого суду справи за позовом до ТОВ "Торговий дім "ВАССМА"" про визнання недійсним умов договору купівлі-продажу № 51/1-21 від 30.06.2008 року суд дійшов висновку про відхилення клопотання про зупинення провадження у справі № 7/64-09.
Відхиляючи клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі суд зауважує, що в разі набрання рішенням суду про задоволення позову ПП "Кармалюківський аграрій" до ТОВ "Торговий дім "ВАССМА"" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 51/1-21 від 30.06.2008 року, позивач за даним позовом (ПП "Кармалюківський аграрій") вправі звернутись до господарського суду Вінницької області із заявою про перегляд рішення у справі № 7/64-09 за нововиявленими обставинами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
30.06.2008 року між ТОВ "Торговий дім "ВАССМА"" (Продавець) та ПП "Кармалюківський аграрій" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 51/1-21, предметом якого згідно п.п.1.1 є купівля-продаж на території України засобів захисту рослин, насіння, порядок загальних умов продажу товару, порядок взаємовідносин продавця та порядок їх взаємовідносин з третіми особами.
Відповідно до п.2.1 Продавець зобов'язувався постачати, а Покупець приймати та оплачувати Товар на умовах згідно цього Договору.
У п.2.2 Договору сторони погодили, що асортимент, кількість, ціна та вартість Товару вказуються в Додатках до цього договору, а кожен укладений Додаток є невід'ємною частиною цього Договору.
Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, до Договору купівлі-продажу від 30.06.2008 року № 51/1-21 сторони уклали доповнення № 1 в якому визначили назву Товару, його кількість, ціну та загальну вартість.
На виконання Договору купівлі-продажу від 30.06.2008 року № 51/1-21 та доповнення № 1 до нього позивач за період з 30.06.2008 року по 04.07.2008 року поставив ПП "Кармалюківський аграрій" товар на загальну суму 68184,82 грн..
На підтвердження вказаного суду надано видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оригінали яких оглядались в судовому засіданні 28.04.2009 року: видаткова накладна № 51/116 від 30.06.2008 року на суму 35000,00 грн. (довіреність серія ЯОЗ № 956913), видаткова накладна № 51/122 від 07.07.2008 року на суму 33184,82 грн. (довіреність серія ЯОЗ № 956915).
Дослідивши вказані первинні документи судом встановлено, що у видаткових накладних та довіреностях не міститься посилання на договір купівлі-продажу від 30.06.2008 року № 51/1-21, однак суд вважає, що поставка проводилась саме за умовами цього Договору виходячи з наступного.
Із співставлення найменування Товару, його кількості та ціни яка зазначена в доповненні № 1 до Договору купівлі-продажу від 30.06.2008 року № 51/1-21 із аналогічними характеристиками, що відображені у видаткових накладних вбачається практично їх повна тотожність, що дає підстави стверджувати про поставку Товару за умовами зазначеного вище Договору.
Слід зауважити, що відповідач не заперечує факту поставки товару саме за умовами договору від 30.06.2008 року № 51/1-21. Свідченням визнання відповідачем поставки товару за договором від 30.06.2008 року № 51/1-21 є також подача останнім позову про визнання вказаного договору недійсним та заявлення клопотання про зупинення провадження у справі № 7/64-09 на цій підставі.
За одержаний товар відповідач провів розрахунок грошовими коштами на загальну суму 35000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема 12.06.2008 року на суму 15000,00 грн., 17.06.2008 року на суму 20000,00 грн..
З врахуванням викладеного сума боргу відповідача перед позивачем складає 33184,82 грн. (35000,00+33184,82=68184,82) - (15000,00+20000,00=35000,00).
За посиланням позивача, в зв'язку з несплатою боргу відповідачем він змушений був звернутись з позовом до суду.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 33184,82 грн. основного боргу з відповідача враховуючи наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п.5.2 Договору сторони передбачили оплату за Товар поетапно: 1 етап - 20 % шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця за 10 днів до поставки згідно з доповненням до даного договору; 2 етап - 20 % до 01.08.2008 року; 3 етап - 20 % до 15.09.2008 року; 4 етап - 30 % до 15.10.2008 року; 5 етап - 10 % до 15.11.2008 року.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 33184,82 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами та не заперечуються відповідачем, суд вважає суму боргу в розмірі 33184,82 грн. доведеною позивачем.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 3466,61 грн. пені за період із 15.11.2008 року по 22.04.2009 року та 4977,73 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В п. 8.3 Договору № 51/1-21 від 30.06.2008 року сторони встановили, що за порушення термінів сплати визначених в п.5.3 цього договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 15 % від розміру несвоєчасно сплаченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від несвоєчасно сплаченої суми.
Таким чином вимога позивача про стягнення пені та штрафу є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного Договору.
Заперечення відповідача щодо неможливості одночасного стягнення штрафу та пені не приймаються судом виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 розділ ІІ "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" Конституції України закріплює конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Таким чином, положення ст. 61 Конституції України стосується фізичних осіб, а не юридичних, і не застосовується до господарських відносин.
При цьому суд звертає увагу на те, що можливість одночасного застосування до порушників господарського зобов'язання пені та штрафу відображено також у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2007 року у справі № 04/2976.
Крім того суд враховує, що нарахування пені та заявлення до стягнення штрафу проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.
Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків стосовно пені та штрафу судом виявлено помилку в обрахунку штрафу, яка полягає в наступному.
Як вже вказувалось раніше, відповідно до умов договору в разі порушення строків оплати відповідач повинен був сплатити позивачу штраф у розмірі 15 % від розміру несвоєчасно сплаченої суми. Виходячи з того, що неоплаченою сумою є сума в розмірі 33184,82 грн. правильною сумою штрафу мало б бути 4977,72 грн. (39184,82*15/100). Натомість позивачем заявлено до стягнення 4977,73 грн. штрафу.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за наслідками чого суд дійшов таких висновків.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, як такі, що відповідають чинному законодавству.
Судом здійснено перевірку розрахунку 434,07 грн. 3 % річних за період з 15.11.2008 року по 22.04.2009 року та збитків від інфляції, які нараховувались за період з листопада 2008 року по березень 2009 року в результаті чого судом виявлено помилку в обрахунку 3 % річних, яка полягає в тому, що позивач проводив обрахунок вказаної суми без врахування кількості днів в 2008 році та 2009 році - 366 днів та 365 днів відповідно. Вказане спричинило похибку внаслідок якої судом отримано 3 % річних в розмірі 433,32 грн., тобто на 0,75 грн. менше ніж заявлено позивачем.
Також судом зроблено перерахунок інфляційних втрат відповідно до методики визначеної в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ" відповідно до якої індекс інфляції береться за наступний місяць разі внесення суми після 15 числа звітного місяця.
Проводячи перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат суд визначив середнє значення індексу інфляції за період прострочення (листопад 2008 року - березень 2009 року - 1,098) в зв'язку з чим судом було отримано більшу суму інфляційних втрат (3252,11 грн.), ніж та яку заявляв позивач (3119,40 грн.).
Крім того судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 6363,28 грн. втрат пов'язаних із збільшенням курсу долара США стосовно гривні (курсова різниця) в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
В п.5.1 Договору сторони перебачили, що оплата вартості Товару здійснюється відповідачем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок відповідача в національній валюті. Ціни на товар встановлені в національній валюті, виходячи з курсу долара США. У випадку якщо на дату оплати курс долара США до гривні збільшився, то ціни на товар в гривні переглядаються відповідно до курсу НБУ.
При цьому, в доповненні № 1 до Договору сторони погодили, що якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовуються наступна формула: S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент оплати, В - ціна на момент підписання, А2 - курс долара США (НБУ) до гривні на момент підписання договору, А1 - курс долара США (НБУ) до гривні на день перерахування коштів.
Судом встановлено, що неоплаченим залишився товар на суму 38184,82 грн..
Згідно довідок від 01.04.2009 року № 31505 та від 02.04.2009 року № 31529 АБ "ІНГ Банк Україна" офіційний курс гривні до долара США встановлений НБУ станом на 30.06.2008 року становив 4,85 грн. за один долар, а станом на 15.11.2008 року 5,78 грн. за один долар.
При цьому слід зауважити, що позивач помилково зазначив, що датою курсу гривні до долара США на день перерахування коштів є 15.11.2008 року. Суд вважає правильною датою 14.11.2008 року, оскільки в п.5.2 Договору зазначено, що останній перерахунок повинен був бути здійснений до 15.11.2008 року, тобто 15.11.2008 року фактично вже є днем прострочення платежу.
Однак, як встановлено судом офіційний курс гривні до долара США станом на 14.11.20087 року становив 578,1900, що відповідає значенню який відображено у розрахунку позивача (система інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон").
З врахуванням викладеного, суд погоджується із розрахунком позивача щодо визначення суми боргу з врахуванням курсової різниці, яка складає 6363,28 грн. ((5,78/4,85) * 38184,82)-33184,82).
Як вбачається із викладеного, судом при перевірці було встановлено помилку в обрахунку штрафу та 3 % річних, що привело до збільшення розміру позовних вимог у порівнянні із сумами, які отримав суд в результаті проведеного перерахунку, а тому в стягненні 0,01 грн. штрафу і 0,75 грн. 3 % річних слід відмовити.
Також судом виявлено неправильність обрахунку збитків від інфляції гривні, однак суд задовольняє заявлену позивачем до стягнення суму (3119,40 грн.) в межах вимог позивача, оскільки вона є меншою від тієї суми, яку отримав суд в результаті перевірки правильності її обрахунку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвали суду від 24.03.2009 року відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 15 % річних, штрафу, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні 0,01 грн. штрафу та 0,75 грн. 3 % річних.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Крім того суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
За письмовим клопотанням сторін 28.04.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, ч.2 ст.524, ст.ст. 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.2 ст.533, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Кармалюківський аграрій", с.Кармалюкове, Жмеринський район, Вінницька область, 23120 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34744745, р/р - 26002403012059 в "Першому Інвестиційному Банку", МФО - 302678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВАССМА"", вул.шосе Мінське, 4, м.Київ, 04201 - (інформація про реквізити - р/р - 26009380799051 в Київській ОФ АКБ "Укрсоцбанк", м.Київ, МФО-321013, ідентифікаційний код - 33937992) - 33184 грн. 82 коп. боргу, 4977 грн. 72 коп. штрафу, 3466 грн. 61 коп. пені, 433 грн. 32 коп. 3 % річних, 3119 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 6363 грн. 28 коп. - втрат пов'язаних із збільшенням курсу долара США стосовно гривні, 515 грн. 45 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 117 грн. 99 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. В стягненні 00 грн. 01 коп. штрафу, 00 грн. 75 коп. 3 % річних відмовити.
5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 травня 2009 р.
віддрук.4 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - ТОВ "Торговий дім "Вассма", пр. Мінський, 4, м. Київ, 04201.
3 - позивачу - ТОВ "Торговий дім "Вассма", пр. Лісовий, 39, м. Київ, 02166.
4 - відповідачу - ПП "Кармалюківський аграрій", с. Кармалюкове, Жмеринський район, Вінницька область, 23120.