10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"06" травня 2009 р. Справа № 16/201
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Будішевської Л.О.
суддів: Веденяпіна О.А.
Щепанської Г.А.
при секретарі Бугирі Ю.Г. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Жолобчук Л.В. (довіреність від 02.01.2009р.),
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Торгового приватного підприємства "Оптторг", м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "02" березня 2009 р. у справі № 16/201 (суддя Магера В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" в особі філії "Рівненська", м.Рівне
до Торгового приватного підприємства "Оптторг", м.Хмельницький Торгове приватне підприємство "Оптторг"
про стягнення 40365,89грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.03.2009р. у справі №16/201 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" в особі філії "Рівненська", м.Рівне до Торгового приватного підприємства "Оптторг", м.Хмельницький про стягнення 40365,89грн. задоволено частково.
Стягнуто з Торгового приватного підприємства "Оптторг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" в особі філії "Рівненська" - 28740,64грн. основного боргу, 2423,90грн. пені, 1799,55грн. річних, 3500,00грн. штрафу, 1653,68грн. інфляційних нарахувань, 403,65грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В позові в частині стягнення 2248,12грн. штрафу відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Торгове приватне підприємство "Оптторг" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання судового рішення терміном на три місяці з підстав, наведених у скарзі.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочку виконання судового рішення строком на три місяці, оскільки, як зазначає відповідач, зазначені вимоги пов'язані з тим, що внаслідок фінансової кризи в державі відповідач з об'єктивних причин не мав можливості у встановлений термін реалізувати закуплену у позивача продукцію та розрахуватись з останнім. Крім того, кошти, які відповідач отримує від реалізації продукції, відповідач, відповідно до приписів чинного законодавства, в першу чергу зобов'язаний спрямовувати на сплату податків до бюджету та заробітної плати працівникам підприємства.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином, а також враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
ТОВ "Ланжерон і К" в особі філії "Рівненська" звернувся до суду з позовом до Торгового приватного підприємства "Оптторг" про стягнення 40365,89грн. за договором купівлі-продажу №307/08 від 09.09.2008р., з яких: 28740,64грн. основного боргу, 2423,90грн. пені, 1799,55грн. річних, 5748,12грн. штрафу та 1653,68грн. інфляційних нарахувань.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2008р. між сторонами укладено договір №307/08, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п.5.4 договору, покупець оплачує товар протягом 21 календарного дня з дати виписки видаткової накладної.
На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36 540,64грн. згідно видаткових накладних № РН-0016384 від 10.09.2008р., №РН-0016382 від 10.09.2008р.
Відповідач сплатив позивачу 7800,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
Позивачем на адресу відповідача направлялися претензія №04-07 від 09.01.2009р. та вимога №04-08 від 09.01.2009р. про сплату заборгованості на суму 28740,64грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем претензія та вимога залишені без задоволення, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 28740,64грн.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Заборгованість перед позивачем в сумі 28740,64грн. підтверджена належним чином оформленими документами.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки основний борг відповідача становить 28740,64грн., а відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості в повному обсязі, господарський суд Хмельницької області, проаналізувавши зібрані у справі докази та давши їм належну правову оцінку, правомірно стягнув зазначений борг з відповідача.
Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 2423,90грн. пені, 1799,55грн. річних, 5748,12грн. штрафу та 1653,68грн. інфляційних нарахувань.
Умовами договору (п. 6.2., п. 6.3) передбачено, що за порушення умов оплати, передбачених в п. 5.4. договору, відповідач сплачує позивачу - відповідно до ст. 625 ЦК України суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, вісімнадцять процентів річних від простроченої суми, штраф в розмірі 20% від суми поставленого та неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікої ставки НБУ за кожен день прострочення оплати товару.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, позивач підставно застосував зазначений вид відповідальності до відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано річні в розмірі 1799,55грн. та інфляційні в розмірі 1653,68грн.
Розрахунок інфляційних та річних відповідає вимогам законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням вимог законодавства, прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з Торгового приватного підприємства "Оптторг" 2423,90грн. пені, 1799,55грн. річних та 1653,68грн. інфляційних нарахувань.
У відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті З Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а також враховуючи ч.2 ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру нарахованих позивачем штрафу, стягнувши з відповідача 3500,00грн. штрафу.
Крім того, виносячи рішення по справі, місцевий господарський суд фактично відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення на три місяці.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає наступне.
Надання відстрочки є правом суду відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Проаналізувавши приписи названої статті, можна зробити висновок що, зокрема, відстрочка або розстрочка виконання рішення може бути надана лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта, або роблять його виконання неможливим. Такі обставини визнаються судом з огляду на матеріали конкретної справи, у тому числі доводи сторін та подані ними докази.
Також, згідно п.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України", підставою для відстрочки (розстрочки) виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, тобто на протязі визначеного періоду часу з наступним його виконанням у майбутньому.
Отже, обов'язковою умовою надання відстрочки (розстрочки) є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.
Слід зазначити, що ГПК не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.
Слід зауважити, що оскарженню підлягає судовий акт щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови. Відмова суду в задоволенні клопотання про надання відстрочки оскарженню не підлягає.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права, відповідно до ст.121 ГПК України, після винесення судового рішення, повторно заявити клопотання до суду першої інстанції про надання відстрочки чи розстрочки його виконання за наявності відповідних обставин.
Доводи відповідача, що містяться в апеляційній скарзі, не грунтуються на нормах чинного законодавства України та матеріалах справи.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 02 березня 2009 року у справі №16/201 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Торгового приватного підприємства "Оптторг" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 02 березня 2009 року у справі №16/201 залишити без змін, а апеляційну скаргу Торгового приватного підприємства "Оптторг", м.Хмельницький - без задоволення.
2. Справу №16/201 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Будішевська Л.О.
судді:
Веденяпін О.А.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд