29 квітня 2009 р.
№ 7/494(05-5-7/5578)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
Н. Дунаєвської
І. Воліка (доповідача), Н. Мележик,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"
на постанову
від 29.01.2009
Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 7/494
за позовом
Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"
до
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії (НАК) "Нафтогаз України"
третя особа
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про
зобов'язання вчинити дії
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
не 'явились;
відповідача
Рябова Г.В. (дов. від 26.12.2008 № 176/10);
третьої особи
Пац В.О. (дов. від 02.01.2009 № 14-358);
У квітні 2007 року Відкрите акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (далі -ВАТ "Полтавагаз") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання виконати умови договору № 06/06-81 від 31.01.2006, шляхом спонукання відповідача підписати акт прийому-передачі природного газу від 31.10.2006 за жовтень 2006 року, акт прийому-передачі природного газу від 30.11.2006 за листопад 2006 року, акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2006 за грудень 2006 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2008 у справі № 7/494 (суддя Якименко М.М.) провадження у справі припинено на підставі пункту першого частини першої ст. 80 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 (колегія суддів: Отрюх Б.В. -головуючий, судді -Верховець А.А., Тищенко А.І.) ухвалу господарського суду міста Києва від 30.10.2008 у справі № 7/494 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами, ВАТ "Полтавагаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 у справі № 7/494 скасувати і прийняти нове рішення про задоволення вимог ВАТ "Полтавагаз" у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю -доповідача, представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 31.01.2006 між ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Полтавагаз" (покупець) укладено договір № 06/06-100 на постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцю у 2006 році природний газ для виробничо-технологічних витрат, а покупець - прийняти та оплатити одержаний газ на умовах даного договору.
Згідно з пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві, оформлюється актами приймання-передачі, в яких визначається обсяг фактично переданого газу.
Відповідно до пункту 3.5. договору, не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі, підписані та скріплені печаткою, які є підставою для розрахунків.
Таким чином, акти приймання-передачі за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмету договору, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань за договором.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
За змістом вказаних норм не передбачено такого способу захисту прав, як спонукання до підписання акта приймання-передачі товару за договором поставки.
Колегія суддів зауважує, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За імперативними приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Отже, зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, а тому суди правомірно припинили провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, ухвала господарського суду міста Києва від 30.10.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 у справі № 7/494 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : І. Волік
Н. Мележик