29 квітня 2009 р.
№ 12/4884
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючий,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Канівбуд" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2009 року у справі № 12/4884 Господарського суду Черкаської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Павлоградспецмаш", Дніпропетровська область, до Закритого акціонерного товариства "Канівбуд", Черкаська область, про стягнення 292 422 грн.,
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача -Бойко Б.О. (дов. від 10.11.2008)
У вересні 2008 року позивач -ТОВ "Завод "Павлоградспецмаш" пред'явив у господарському суді позов до відповідача - ЗАТ "Канівбуд" про стягнення 292 422 грн.
Вказував, що 31.05.2005 між ним та відповідачем укладено договір оренди № 01/21а, відповідно до умов якого ТОВ "Завод "Павлоградспецмаш" (орендодавець) зобов'язується передати, а ЗАТ "Канівбуд" (орендар) прийняти у тимчасове платне користування елементи будівельного риштування.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.12.2007 у справі №05/2767 встановлено, що вказаний договір оренди з 1.01.2006 припинив дію за згодою сторін.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.05.2008 у справі № 05/1403 за позовом ТОВ "Завод "Павлоградспецмаш" до ЗАТ "Канівбуд" про вилучення майна з чужого незаконного володіння зобов'язано останнього повернути ТОВ "Завод "Павлоградспецмаш" елементи будівельного риштування згідно з переліком, зазначеним у додатку №1 до договору оренди №01/21а від 31.05.2005.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, вказаного рішення суду та безпідставне користування предметом оренди після закінчення строку дії договору позивач, -просив стягнути з відповідача на його користь неустойку в розмірі 292 422 грн. за період з 1.01.2006 по 04.09.2008 на підставі ст.785 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 3 грудня 2008 року (суддя Грачов В.М.), у задоволені позову відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на ст.ст. 258, 261 ЦК України та сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є достатньою підставою до відмови в позові відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2009 року (колегія суддів у складі: Поліщука В.Ю. -головуючий , Агрикової О.В., Жук Г.А.) рішення скасоване та постановлено нове рішення про часткове задоволення позову.
Постановлено стягнути з ЗАТ "Канівбуд" на користь ТОВ "Завод "Павлоградспецмаш" неустойку за незаконне користування майном у сумі 146 211 грн.
Постанова мотивована посиланнями на ч.2 ст.786 ЦК України згідно якої перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 256, 261, 786 ЦК України та ст. 232 ГК України, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.05.2005 між ТОВ "Завод "Павлоградспецмаш" (орендодавець) та ЗАТ "Канівбуд" (орендар) укладено договір оренди № 01/21а, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування елементи будівельного риштування.
Акт приймання-передачі майна в оренду №ЛА36 підписано сторонами 1.06.2005.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що після закінчення строку оренди чи при достроковому розірванні договору орендар зобов'язаний повернути орендоване майно орендодавцю разом з упакуванням та технічною документацією (комплектно) за актом приймання -передачі в день закінчення строку оренди.
Відповідно до пункту 2.4 договору обов'язок доставки предмету оренди покладається на орендаря. Місцем передачі предмету оренди від орендаря до орендодавця після закінченню строку оренди визначено буд. під №8 по вул. Сім'ї Хохлових в м. Києві.
Як встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.12.2007 у справі №05/2767 спірний договір оренди припинив дію 1.01.2006 за згодою сторін.
Між тим, судами встановлено, що відповідач всупереч вказаним положення договору не повернув предмет оренди позивачу та безпідставно продовжує ним користуватися.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.05.2008 у справі № 05/1403 за участю тих самих сторін про вилучення майна з чужого незаконного володіння зобов'язано ЗАТ "Канівбуд" повернути ТОВ "Завод "Павлоградспецмаш" елементи будівельного риштування згідно з переліком, зазначеним у додатку №1 до договору оренди №01/21а від 31.05.2005.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час пред'явлення позову відповідач вказане рішення суду у добровільно порядку не виконав, орендоване майно позивачу не повернув та безпідставно продовжує ним користуватись.
Посилаючись на викладені обставини та ст.785 ЦК України, позивач пред'явив позов про стягнення з відповідача неустойки за незаконне користування річчю з 01.01.2006 по 04.09.2008.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, проте, посилаючись на ст.ст. 258, 261, 267 ЦК України відмовив у задоволенні позову на підставі спливу строку позовної давності відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.
Розглядаючи справу в апеляційному провадженні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення та часткове задоволення позову у зв'язку з неправильним тлумаченням місцевим господарським судом ч.2 ст. 786 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.
З даними висновками апеляційного суду погодитись не можна, оскільки вони є наслідком розширеного тлумачення ч.2 ст.786 ЦК України, та помилкового розповсюдження визначених нею спеціальних положень на всі вимоги, що випливають з договору найму.
Разом з тим, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову не можна вважати законним та обґрунтованим у повному обсязі, з таких підстав.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України)
Частиною 2 статті 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За змістом вказаних норм наймодавець має право на стягнення неустойки в зв'язку з неповерненням предмету найму протягом всього часу прострочення в межах строку позовної давності, що встановлений ст.ст. 215, 216 ЦК України та становить один рік для вимог про стягнення неустойки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач предмет оренди не повернув та продовжує ним безпідставно користуватися, а тому позивач пред'явив позов про стягнення неустойки з моменту припинення договору, а саме: з 1.01.2006, до моменту звернення з позовом, а саме: 04.09.2008.
За таких обставин та враховуючи правову природу неустойки (пені), яка в даному випадку підлягає стягненню не в цілому, а за кожен день прострочення, місцевому господарському суду належало встановити в якій частині вимоги позивача пред'явлені в межах строків позовної давності та підлягають захисту відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, господарському суду слід враховувати, що відповідач внаслідок ігнорування положень договору, вимог чинного законодавства та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2008 у справі № 05/1403, яке вступило в законну силу та є обов'язковим до виконання не повертає предмет оренди позивачу та продовжує безпідставно ним користуватись.
Враховуючи викладене та вимоги ст.1117 ГПК України, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова підлягають до скасування, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, період протягом якого права позивача підлягають захисту, і залежно від встановленого ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Канівбуд" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 3 грудня 2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2009 року у справі № 12/4884 скасувати.
Справу № 12/4884 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області в іншому складі.
Головуючий: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик