23 квітня 2009 р.
№ 28/51
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Мележик Н.І.,
за участю представників: позивача -
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Торгівельна мережа ОБЖОРА" на рішення господарського суду Донецької області від 18 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року у справі за позовом ВАТ "Донецький булочно-кондитерський комбінат" до ТзОВ "Торгівельна мережа "Обжора" про стягнення 11900,1 грн.,
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення 323741,59 грн. заборгованості, пені в сумі 19741,76 грн., 971,22 грн. інфляційних сум, 2474,63 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18 листопада 2008 року (суддя Курило Г.Є.) припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 263741, 59 грн. Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пені в сумі 7843,78 грн., 3% річних в сумі 983,18 грн., інфляційних в сумі 2313,92 грн., судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТзОВ "Торгівельна мережа ОБЖОРА" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2006 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу на умовах оплати з розстрочкою платежу №150/359, згідно умов якого позивач поставляє та передає у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному цим договором, згідно з замовленням на поставку та товаророзпорядчої документації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Відповідач надає замовлення на поставку товару позивачем на основі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент товарів, що поставляються за договором, їх ціни.
Згідно з п.5.2 укладеного договору, позивач зобов'язаний поставити товари за цінами, вказаними у специфікації, затвердженої сторонами. Ціна поставленого товару, згідно затвердженої специфікації вказується у товарних та податкових накладних.
Факт поставки позивачем товару (хлібобулочних виробів) на адресу відповідача та отримання товару відповідачем підтверджуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.
Відповідно до п.5.3 вказаного договору, відповідач зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого позивачем товару, не пізніше 21 банківського дня від моменту передачі такої партії товару.
Як правильно встановлено судами при розгляді справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, решта сума заборгованості на час звернення позивача з позовом до суду становила 263741,59 грн.
Враховуючи, що після порушення провадження у справі відповідачем була сплачена вказана сума заборгованості, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано припинено провадження по справі в цій частині на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, згідно протоколу узгодження розбіжностей від 1 липня 2006 року, укладеного до договору купівлі-продажу №150/359, пунктом 6.9 передбачено, що за порушення строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня від вартості неоплаченої в строк продукції за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи факт порушення відповідачем строків оплати отриманої від позивача продукції за укладеним договором, рішенням місцевого суду, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, судом обгрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача пені в сумі 7843,78 грн.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, правильно стягнув з відповідача 3073,14 грн. збитків від інфляції за час прострочення платежу, 3% річних в розмірі 983,18 грн., відмовивши в решті частині позову.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Донецької області від 18 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Торгівельна мережа ОБЖОРА" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Н.Мележик