29 квітня 2009 р.
№ 7/20
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П.,-головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Полянського А.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги
регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від 23.12.2008р.
у справі
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Автоливмаш"
до
1) Микитинецької сільської ради (с. Микитинці),
2) регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області
за участю
прокуратури Івано-Франківської області
про
встановлення права власності
за участю представників:
позивача: Міровський В.П. (арбітражний керуючий),
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: не з'явився,
прокурора: не з'явився
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2008р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. у справі №7/20 частково задоволено позов ВАТ "Автоливмаш" до Микитинецької сільської ради про встановлення права власності на спортивні споруди та зобов'язання Микитинецької сільської ради надати в постійне користування земельну ділянку, на якій знаходяться спортивні споруди. Визнано за позивачем право власності на спортивні споруди, розташовані по вул. Юності, 23, а саме: футбольне поле № 1 з меліоративною системою, футбольне поле №2, бігова доріжка з асфальтним покриттям, тенісний майданчик з асфальтним покриттям, металева огорожа бігової доріжки, огорожа хокейного майданчика, дерев'яні сидіння глядачів, будка-навіс для тренерів та гравців №1, будка-навіс для тренерів та гравців №2, зобов'язано Микитинецьку сільську раду видати ВАТ "Автоливмаш" в установленому законом порядку правовстановлюючі документи на право власності на вказані об'єкти. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу тим, що судами порушені норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.
Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам.
Так, задовольняючи позов в частині визнання права власності на спортивні споруди, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності позивачем того, що спортивний комплекс побудований ним за рахунок власних коштів господарським способом, доказом чого є те, що на момент приватизації спірні об'єкти не існували, а їх будівництво позивачем у 1996 році підтверджується дозвільними документами за 1978-1987 р.р. щодо виділення земельної ділянки та документами на виконання підрядних робіт державним ремонтно-будівельним підприємством виконкому Івано-Франківської міської ради, а саме довідкою про обсяг капітальних вкладень, додатковою угодою до договору підряду, довідкою про вартість основних робіт за травень-серпень 1996р, та актом прийому передачі основних засобів.
При цьому сам договір підряду на виконання будівельних робіт, проектно-кошторисна документація на будівництво спорткомплексу та докази фінансування позивачем такого будівництва, що може свідчити про фактичне здійснення будівництва спорткомплексу, матеріали справи не містять і позивачем не надані.
Не витребуваний судами попередніх інстанцій і Статут позивача в редакції станом на 1996р., та не перевірений об'єм повноважень президента - голови правління ВАТ "Автоливмаш" на підписання додаткової угоди, що у справі, від 20.02.1996р. до договору підряду від 20.02.1996р. на будівництво спортивних споруд загальною вартістю в 72346,00 грн.
Крім того, судом апеляційної інстанції залишено без уваги та належної оцінки наявний у справі лист комітету фізичної культури і спорту виконкому Івано-Франківської міської ради, з якого вбачається, що в період з 1990р. по 1996р., тобто до початку за твердженням позивача будівництва ним спірного об'єкту, на ньому вже проводились спортивні заходи.
Слід також зазначити, що мотивувальна частина постанови суду 2-ї інстанції в порушення вимог ст. 84 ГПК України не містить посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишена також невідповідність мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду його резолютивній частині, а саме: визнавши передчасним вимоги позивача про зобов'язання відповідача -1 прийняти рішення щодо надання позивачу у постійне користування земельної ділянки під спірним об'єктом, суд 1-ї інстанції в мотивувальній частині рішення прийшов до висновку щодо необхідності припинення провадження у справі в цій частині, однак в резолютивній частині рішення зазначив про відмову в позові в цій частині.
З огляду на викладене, оскаржувані судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, оскільки судом першої та апеляційної інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, які мають суттєве значення для розгляду спору, що в сукупності з порушенням норм процесуального права, ст. 43, 84 ГПК України, є підставою для скасування постановлених по справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2008р. у справі № 7/20 скасувати.
Справу направити до господарського суду Івано-Франківської області на новий розгляд.
Головуючий суддя Г.П.Коробенко
Судді: Т.Ф. Костенко
А.Г.Полянський