10.12.2013 Справа № 901/3873/13
За позовом Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006»
до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Ільїчівське»
про стягнення 93442,84 грн.
Суддя Колосова Г.Г.
Від позивача - Васильєв Ю.Л., представник, дов. №22/13 від 05.01.2013;
Від відповідача - Захарченко І.М., представник, б.н. від 01.09.2011.
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Ільїчівське», в якому просить суд стягнути з відповідача 93442,84 грн. з яких: 55080,00 грн. основного боргу, 16524,00 грн. штрафу, 21838,84 грн. заздалегідь погоджених сторонами збитків.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Договором поставки насіння №КР-Н-21 від 07.07.2012, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
29.11.2013 до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим від позивача надійшли додаткові документи.
У судове засідання з'явилися уповноважені представники сторін.
Суд розпочав розгляд справи по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти основного боргу не заперечував, просив суд відстрочити сплату боргу на період серпень-вересень 2014 згідно наданого до матеріалів справи відзиву. Крім того, представником відповідача надано до матеріалів справи додаткові документи.
Усі вище вказані документи залучено до матеріалів справи.
Представник позивача щодо надання відстрочки заперечував.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд
07.07.2012 між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» (Постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Ільїчівське» (Покупець) було укладено Договір поставки насіння №КР-Н-21 (далі - Договір) (а.с. 11-15).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця насіння для сівби (далі - товар), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його.
Згідно з пункту 2.1. Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору і не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.
Дата (строк) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару (пункт 4.3. Договору).
Згідно з пунктом 5.1. Договору Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим Договором. Якщо в Специфікації не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника. Ця умова також діє, якщо між Сторонами фактично відбулася поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана Специфікація.
Оплата товару здійснюється Покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір (пункт 5.2. Договору).
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до кінця року в якому він був укладений. Якщо Сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки, але фактично будуть здійснюватися поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжує діяти і в наступному році аж до моменту укладання нового договору поставки.
Договір підписано обома сторонами та завірено відповідними печатками підприємств.
Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним тощо.
Крім того, між сторонами було укладено ряд Додаткових угод (а.с. 16-17).
Додатковою угодою №2 від 14.01.2013 сторони погодили наступне. Пунктом 1 передбачено, що Покупець підтверджує, що прострочене грошове зобовязання (основний борг) Покупця перед Постачальником з оплати отриманого за Договором поставки товару, станом на 14.01.2013 становить 55050,00 грн. Пунктом 2.2. Покупець зобовязується в порядку, встановленому Договором поставки, та не пізніше 20 березня 2013 року сплатити Постачальнику 7279,61 грн. збитків, завданих Постачальнику Покупцем простроченням оплати товару по Договору поставки, що є погодженими Сторонами, і частково компенсують як прострочення, так і втрати Постачальника за надання чергової відстрочки оплати товару. Таким чином, загальна сума, яку Покупець зобовязується перерахувати Постачальнику становить 62359,61 грн. і складається з 55080,00 грн. - ціни неоплаченного Покупцем товару та 7279,61 грн. - збитків Постачальника (пункт 2.3). Якщо станом на 20 березня 2013 року Покупцем не буде належним чином виконані грошові зобовязання по цій Додатковій угоді, то замість частини збитків - 7279,61 грн. - Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику 21838,84 грн., що є повною сумою збитків, заздалегідь погоджених Сторонами, завданих Постачальнику Покупцем простроченням оплати товару по Договору поставки, включаючи втрати Постачальника за надання чергової відстрочки оплати товару Покупцю (неможливістю користуватися грошовими коштами по яким надається відстрочка). У разі подальшого прострочення виконання грошових зобовязань по цій Додатковій угоді Покупець несе відповідальність відповідно до умов Договору поставки та законодавства. Сторони домовилися, що оскільки суми збитків по цій Додатковій угоді заздалегідь визначені та погоджені Сторонами, то вони (у т.ч. їх виникнення та їх розмір) не підлягають оспорюванню та запереченню Покупцем та доказуванню Постачальником (пункт 4.1).
Додаткові угоди підписані сторонами та завірені відповідними печатками підприємств.
Всього між сторонами було підписано одну Специфікацію №1 від 07.07.2012, якою передбачалась поставка відповідачу товару (насіння соняшнику) на загальну суму 61200,00 грн. у строк до 10.07.2012 (а.с. 18).
Згідно з пунктом 2 Специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: ЕХW (склад Постачальника). Згідно з пункту 4.1. Договору, вказана умова поставки (ЕХW) передбачає вибірку товару Покупцем із складу Постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок.
Позивачем було виконано свої договірні зобов'язання, а саме Постачальник передав відповідачу весь товар за Договором поставки насіння на загальну суму 61200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЗП11051 від 07.07.2012 (а.с. 19).
Товар було отримано уповноваженою особою відповідача, що підтверджується виданою на те довіреністю №057/2 від 07.07.2012 (а.с. 20).
Крім того, факт поставки товару також підтверджується Актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 - 08.01.2013, 01.01.2012 - 30.06.2013, які підписані директором та головним бухгалтером відповідача без зауважень (а.с. 23-24)
У пунктах 3-х Актів звірки взаєморозрахунків відповідач підтвердив, що позивач свої зобов'язання з поставки товару за Договором виконав повністю та належним чином. Претензій щодо позивача стосовно виконання ним Договору, стосовно кількості, асортименту та якості поставленого товару у відповідача немає.
Таким чином, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передавши відповідачеві товар за Договором на загальну суму 61200,00 грн.
Згідно з пунктом 3 Специфікації товар повинен бути оплачений відповідачем в порядку, вказаному в Договорі, та не пізніше 01.09.2012.
У липні 2012 року відповідач просив позивача прийняти залишки товару, який ним не було використано та було надмірно замовлено, що підтверджується листом відповідача вих. №11/07 від 11.07.2012 (а.с. 21).
У зв'язку із чим, між сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 11.07.2012 (а.с. 16).
Згідно з Додатковою угодою відповідач визнав заборгованість перед позивачем за отриманий та неоплачений товар станом на 11.07.2012 у сумі 61200,00 грн. Крім того, відповідач зобов'язався повернути позивачу залишки товару, який ним не було використано, на загальну суму 6120,00 грн.
Вказаний товар був повернений відповідачем на суму 6120,00 грн., що підтверджується накладною на повернення від покупця №ЗП291 від 11.07.2012 (а.с. 22).
Таким чином, у зв'язку із укладанням сторонами Додаткової угоди №1 грошове зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати товару по Договору змінилось і становить 55080,00 грн.
У січні 2013 року відповідач звернувся до позивача листом вих. №1 від 14.01.2013, яким просив надати йому відстрочку виконання прострочених грошових зобов'язань до 20.03.2013 та оформити відповідну додаткову угоду.
У зв'язку з вище викладеним між сторонами була укладена Додаткова угода №2 від 14.01.2013 про надання відповідачу відстрочки виконання грошових зобов'язань за Договором (а.с. 17).
26.03.2013 позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу вих. №90/13-юр від 26.03.2013, якою просив відповідача повністю розрахуватись з позивачем за Договором та Додатковою угодою №2 у строк до 05.04.2013 (а.с. 26-27).
Докази направлення та отримання відповідачем претензії наявні в матеріалах справи (а.с. 28).
16.08.2013 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих. №247/13-юр від 14.08.2013, якою вимагав негайно, у строк до 22.08.2013 повністю погасити існуючу заборгованість за Договором та Додатковою угодою №2 (а.с. 29-30).
Докази направлення та отримання відповідачем претензії наявні в матеріалах справи (а.с. 31).
Проте по-сьогоднішній день відповідачем заборгованість не сплачена.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором поставки насіння й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у розмірі 55080,00 грн. в примусовому порядку.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Представник відповідача суму основного боргу визнав у повному обсязі.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором поставки насіння, отже дана сума заборгованості у розмірі 55080,00 грн. повинна бути стягнута з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 21838,84 грн. заздалегідь погоджених сторонами збитків.
Пунктом 4.1. Додаткової угоди №2 від 14.01.2013 передбачено, що якщо станом на 20 березня 2013 року Покупцем не буде належним чином виконані грошові зобовязання по цій Додатковій угоді, то замість частини збитків - 7279,61 грн. - Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику 21838,84 грн., що є повною сумою збитків, заздалегідь погоджених Сторонами, завданих Постачальнику Покупцем простроченням оплати товару по Договору поставки, включаючи втрати Постачальника за надання чергової відстрочки оплати товару Покупцю (неможливістю користуватися грошовими коштами по яким надається відстрочка). У разі подальшого прострочення виконання грошових зобовязань по цій Додатковій угоді Покупець несе відповідальність відповідно до умов Договору поставки та законодавства. Сторони домовилися, що оскільки суми збитків по цій Додатковій угоді заздалегідь визначені та погоджені Сторонами, то вони (у т.ч. їх виникнення та їх розмір) не підлягають оспорюванню та запереченню Покупцем та доказуванню Постачальником.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами (частина 5 статті 225 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Підписуючи Додакову угоду №2 відповідач підтвердив, що умови угоди відповідають волі сторін та є зрозумілими.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми у розмірі 21838,84 грн. заздалегідь погоджених сторонами збитків підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 16524,00 грн.
Пунктом 8.1.3. Договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.
Останній строк оплати заборгованості було встановлено до 20.03.2013.
Таким чином, прострочка оплати заборгованості становить більше 20 днів.
Перевіривши наданий до суду розрахунок штрафу суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Ільїчівське» 55080,00 грн. основного боргу, 16524,00 грн. штрафу та 21838,84 грн. заздалегідь погоджених сторонами збитків підлягають задоволенню.
Представник відповідача просив суд відстрочити сплату боргу на період серпень-вересень 2014 згідно наданого до матеріалів справи відзиву.
Представник позивача щодо надання відстрочки заперечував.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи статті 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Оцінюючи подані представником позивача докази в обґрунтування заяви про надання відстрочки суд зазначає, що заявником не надано документального обґрунтування заяви про надання відстрочки, доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та доказів того, що в період серпень - вересень 2014 у відповідача (заявника) з'явиться можливість сплатити борг. Викладені у заяві обставини не є підставою для надання відстрочки, у зв'язку з чим, суд у задоволенні заяви про надання відстрочки відмовляє.
Судом було роз'яснено представнику позивача порядок подання заяви про відстрочку виконання рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 13.12.2013.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Ільїчівське» на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» 55080,00 грн. основного боргу, 16524,00 грн. штрафу, 21838,84 грн. заздалегідь погоджених сторонами збитків та 1868,86 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.Г. Колосова