09.12.2013 Справа № 901/3496/13
За позовом Публічного акціонерного товариства «С. Перовської»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино»
про стягнення 99514,00 грн.
Суддя Колосова Г.Г.
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «С. Перовської» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино», в якому просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 99514,00 грн., з яких заборгованість у розмірі 91017,00 грн., 5667,47 грн. - пеня, 2830,25 грн. - 5% річних.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Договором постачання №98 від 18.10.2012, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
До початку судового засідання до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі згідно яких представник просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення (а.с. 39).
В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, згідно якого адреса відповідача співпадає із адресою зазначеною у позовній заяві, та з адресою на яку направлялася кореспонденція (а.с. 44-46).
В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
18.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «С. Перовської» (Постачальник) було укладено Договір постачання №98 (а.с. 9-10) (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Замовнику товари, зазначені в Додатку №1 до даного Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Ціна цього Договору складається з суми фактично відвантаженого товару (пункт 3.1. Договору).
Розділом 4 Договору передбачено порядок здійснення оплати. Розрахунки проводяться шляхом: 100% предоплати Замовником першої партії товару. Наступна партія товару сплачується Замовником протягом 35 календарних днів після поставки.
Строк поставки товарів: до 31 грудня 2012 року, допускається постачання товару партіями (пункт 5.1. Договору).
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язання.
Договір підписаний обома сторонами та завірено відповідними печатками підприємств.
Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним тощо.
Крім того, між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору від 15.01.2013 якою сторони, зокрема, змінили пункт 10.1. Договору виклавши його в наступній редакції: цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язання (а.с. 12).
Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000395 від 19.10.2012 на суму 62601,00 грн., №РН-0000400 від 24.10.2012 на суму 51250,50 грн., №РН0000502 від 20.11.2012 на суму 51528,00 грн., №РН-0000504 від 21.11.2012 на суму 43488,50 грн., №РН-0000003 від 16.01.2013 на суму 51358,50 грн. №РН-0000004 від 16.01.2013 на суму 6300,00 грн.№РН-0000008 від 22.01.2013 на суму 33358,50 грн. та товарно-транспортними накладними (а.с. 13-19, 27-32).
Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 299885,00 грн.
Товар було отримано уповноваженою особою відповідача, що підтверджено виданими відповідачем довіреностями (а.с. 20-25).
Відповідачем було оплачено товар на суму 208868,00 грн., що підтверджується виписками банку (а.с. 47-50).
Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором постачання призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 91017,00 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідач доказів, що спростовують вище вказане не надав.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару та факт наявності заборгованості за відповідачем у розмірі 91017,00 грн., отже дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5% річних у розмірі 2830,25 грн. за період з 27.02.2012 по 11.10.2013 та пеню у розмірі 5667,47 грн. за період з 27.02.2012 по 27.08.2013.
У судовому засіданні 03.12.2013 представник позивача пояснив, що у періодах допущена опечатка та просить суд вважати початком нарахування 5% річних та пені 2013 рік.
Щодо стягнення 5% річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Реченням 1 пункту 7.3. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязань Замовник зобовязаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5% річних від простроченої суми.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 5% річних за період з 27.02.2013 по 11.10.2013.
Суд вважає за необхідне самостійно перерахувати 5% річних щодо кожної накладної за допомогою програми «Ліга».
Згідно видаткових накладних від 16.01.2013 + 35 календарних днів = останнім днем оплати заборгованості є 20.02.2013.
Таким чином, з 21.02.2013 починається прострочення заборгованості за накладними від 16.01.2013.
Щодо видаткової накладної від 22.01.2013 + 35 календарних днів = останнім днем оплати заборгованості є 26.02.2013.
Таким чином, з 27.02.2013 починається прострочення заборгованості за накладною від 22.01.2013.
Однак, позивач просить суд про стягнення 5% річних за період з 27.02.2013 по 11.10.2013.
З 27.02.2013 по 11.10.2013 по накладній у розмірі 51358,50 = 1597,04 грн.
З 27.02.2013 по 11.10.2013 по накладній у розмірі 6300,00 = 195,90 грн.
З 27.02.2013 по 11.10.2013 по накладній у розмірі 33358,50 = 1037,31 грн.
Всього = 2830,25 грн.
Перерахувавши розрахунок 5% річних, враховуючи встановлення судом порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором поставки, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 5% річних у розмірі 2830,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені суд зазначає.
Реченням 2 пункту 7.3. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязання Замовник зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка розраховується від суми неоплаченного товару.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені передбачено у статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Суд вважає за необхідне самостійно перерахувати пеню.
Згідно видаткових накладних від 16.01.2013 + 35 календарних днів = останнім днем оплати заборгованості є 20.02.2013.
Таким чином, з 21.02.2013 починається прострочення заборгованості за накладними від 16.01.2013.
Щодо видаткової накладної від 22.01.2013 + 35 календарних днів = останнім днем оплати заборгованості є 26.02.2013.
Таким чином, з 27.02.2013 починається прострочення заборгованості за накладною від 22.01.2013.
Однак, позивач просить суд про стягнення пені за період з 27.02.2013 по 27.08.2013.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За накладними від 16.01.2013 нарахування пені починається з 21.02.2013 + 6 місяців закінчується 21.08.2013.
Однак, позивач просить з 27.02.2013, проте нарахування пені все одно буде закінчуватися 21.08.2013.
Щодо накладної від 22.01.2013 нарахування пені починається з 27.02.2013 по 27.08.2013.
Перевіривши наданий до суду розрахунок, враховуючи встановлення судом факту порушення зобов'язання суд вважає вимогу про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «С. Перовської» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» заборгованості у розмірі 91017,00 грн., 5667,47 грн. - пені та 2830,25 грн. - 5% річних підлягають задоволенню.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 13.12.2013.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» на користь Публічного акціонерного товариства «С. Перовської» заборгованість у розмірі 91017,00 грн., пеню у розмірі 5667,47 грн., 5% річних у розмірі 2830,25 грн. та 1990,28 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.Г. Колосова