ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11 грудня 2013 р. Справа № 909/1120/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Федорук О. М., за участю представника позивача Дитинюка Я. Л. та представника відповідача Більчака М. В., у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про стягнення з Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка авторської винагороди та зобов'язання надати документи.
ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка 254 910 грн 94 коп., з яких 236 426 грн 85 коп. - заборгованість по сплаті авторської винагороди, 4 288 грн 41 коп. - інфляційні втрати, 14 195 грн 68 коп. - три проценти річних, а також про зобов'язання відповідача надати позивачу розрахункові листи за серпень-вересень 2009 р., липень-вересень 2010 р., серпень-вересень 2011 р., лютий-березень, серпень 2012 р., січень-серпень 2013 р. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є організацією колективного управління, яка управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права, й відповідно до визначених статтями 47-49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" своїх повноважень на території України управляє виключними майновими авторськими правами, у зв'язку з чим укладає з юридичними і фізичними особами угоди (надає дозволи) на використання творів авторів (у тому числі шляхом публічного виконання), проводить збір, розподіл та виплату авторської винагороди, вчиняє дії, пов'язані із захистом порушених авторських прав. Так, між сторонами був укладений Генеральний ліцензійний договір (з додатками) № Т-14/05 від 01 липня 2005 р. про порядок використання оприлюднених творів, виплату авторської винагороди (роялті) та надання документації, в порушення умов якого відповідач допустив заборгованість по сплаті авторської винагороди у зазначеному розмірі, а також не надав позивачу частину розрахункових листів. Крім того, у зв'язку із виникненням цієї заборгованості, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати і три проценти річних.
03 жовтня 2013 р., суд порушив провадження у справі № 909/1120/13, призначивши її до розгляду в засіданні на 31 жовтня 2013 р.
14 жовтня 2013 р., до канцелярії суду надійшла заява позивача про забезпечення позову та клопотання про відкладення розгляду справи.
31 жовтня 2013 р., суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 13 листопада 2013 р., в якій також зазначив про відсутність належних підстав для вжиття передбачених ст. 67 ГПК України заходів до забезпечення позову.
13 листопада 2013 р., згідно з вимогами ч. 3 ст. 69 ГПК України суд продовжив строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів, а розгляд справи відклав до 03 грудня 2013 р.
Відповідач надав суду відзив на позов, із змісту якого вбачається, що позову він повністю не визнає, оскільки вважає, що автори використаних театром творів уже більше як 70 років померли, окремих ліцензійних угод з позивачем відповідач не укладав, а також у позивача відсутні відповідні угоди із авторами використаних театром творів.
Представник відповідача в засіданні позицію відповідача уточнив, зазначивши про часткове визнання позову, зокрема, щодо надання розрахункових листів й в цій частині позов визнав, а в решті позову просив суд відмовити. Перевіривши, що це не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв визнання позову відповідачем в частині, що стосується зобов'язання відповідача сформувати і надати позивачу розрахункові листи.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 230 964 грн 77 коп. авторської винагороди, 3 986 грн 81 коп. інфляційних втрат, 15 294 грн 63 коп. три проценти річних, а також зобов'язати відповідача сформувати і надати позивачу розрахункові листи за липень-серпень 2009 р., липень-серпень 2010 р., липень-серпень 2011 р., січень-лютий, липень, грудень 2012 р., січень-листопад 2013 р. Перевіривши, що це не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв зменшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні, яке відбулось 03 грудня 2013 р., суд оголошував перерву до 11 грудня 2013 р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління, яка здійснює свою діяльність на підставі Статуту, Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22 серпня 2003 р., та згідно із статтями 47-49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права. Відповідно до своїх законних повноважень ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на території України управляє виключними майновими авторськими правами, на підставі чого укладає з юридичними та фізичними особами угоди (надає дозволи) на використання творів авторів (у тому числі шляхом публічного виконання), проводить збір, розподіл і виплату авторської винагороди, вчиняє дії, пов'язані з захистом порушених авторських прав.
Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Івана Франка є суб'єктом господарювання, який згідно із положеннями Закону України "Про театри і театральну справу" здійснює господарську діяльність, спрямовану на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва, та діє на підставі Статуту, затвердженого Управлінням культури облдержадміністрації.
01 липня 2005 р., ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (ДП УААСП) та Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Івана Франка (користувач) уклали між собою Генеральний ліцензійний договір № Т-14/05 про порядок використання оприлюднених творів, виплату авторської винагороди (роялті) та надання документів (Т 1 а. с. 127).
Відповідно до умов п. 2.1 цього Договору, користувач, яким здійснюється публічне виконання творів у приміщенні (стаціонарному сценічному майданчику) на 927 посадочних місць по вул. Незалежності, 42 у м. Івано-Франківську, визнає умови даного Договору обов'язковими для виконання та зобов'язується виплачувати авторську винагороду (роялті) за публічне виконання творів у всіх випадках як при платному, так і безплатному вході.
Крім того, для здійснення своєї діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України в галузі авторського права, згідно з пп. 2.1.1 Договору, користувач зобов'язався отримувати окремі ліцензії від ДП УААСП (додаток 6 до Договору).
За змістом п. 3.3 та пп. 3.3.5 Договору, користувач зобов'язався до 10 числа кожного місяця надати інспектору ДП УААСП належним чином заповнені та підписані розрахункові листи за минулий місяць (додаток 3 до Договору), що мають містити відомості про суми валового збору, одержаного від продажу квитків (при платному вході) або загальної суми витрат на проведення спектаклю, під час здійснення якого відбувається використання творів (при безплатному вході).
Як визначено у п. 3.9 Договору, не пізніше двадцятого числа наступного місяця користувач зобов'язується перерахувати на рахунок ДП УААСП суму авторської винагороди, зазначену в розрахункових листах.
Згідно з п. 4.3 Договору, користувач гарантує, що всі розрахунки із суб'єктами авторського права за публічне виконання творів, які складають спектакль, за даним Договором здійснюватимуться через ДП УААСП.
За змістом положень пунктів 10.1 та 10.2 Договору, він набуває чинності з 01 липня 2005 р. та діє до 31 грудня 2007 р. й строк його дії автоматично продовжується за мовчазною згодою сторін із року в рік до того часу, доки одна із сторін у письмовій формі не повідомить іншу сторону про намір розірвання даного Договору, але не пізніше, ніж за тридцять днів до дати його розірвання.
Так, на виконання згаданого Договору відповідач надавав позивачу розрахункові листки (Т 1 а. с. 143-212), а також частково оплачував авторську винагороду (Т 2 а. с. 26-39).
В результаті неповної оплати відповідачем авторської винагороди, визначеної за даними поданих ним самим розрахункових листів), утворилась заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 230 964 грн 77 коп. (Т 2 а. с. 24). А крім того, відповідач не надав позивачу розрахункові листи за липень-серпень 2009 р., липень-серпень 2010 р., липень-серпень 2011 р., січень-лютий, липень, грудень 2012 р., січень-листопад 2013 р.
Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача авторської винагороди, що підлягала сплаті на підставі укладеного між сторонами генерального ліцензійного договору про порядок використання оприлюднених творів, виплату авторської винагороди (роялті) та надання документів, а також зобов'язання відповідача сформувати і надати позивачу передбачені умовами цього ж договору документи.
За загальними положеннями ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Згідно з вимогами ст. 12 Закону України "Про театри і театральну справу", театри, що здійснюють публічне виконання та публічний показ театральних постановок, зобов'язані, зокрема, укладати договори щодо розпорядження майновими правами на об'єкти права інтелектуальної власності із суб'єктами авторського і (або) суміжних прав безпосередньо або через організацію колективного управління, що їх представляє.
Як визначено ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", особи, які використовують твори, зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права", повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.
Разом з тим, за змістом п. "в" ч. 7 цієї ж статті, наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.
Так, частинами п'ятою і шостою цієї ж статті встановлено, що:
- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;
- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.
Згідно з приписами пункту "в" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.
Відповідно до приписів ч. 2 цієї статті, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).
При цьому саме такий підхід, з одного боку, забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди), а, з іншого - дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
Викладене відповідає правовій позиції, яка була зазначена у постановах Вищого господарського суду України № 5011-20/6926-2012-67/3-2013 від 13 вересня 2013 р., № 910/1424/13 від 15 жовтня 2013 р., № 5011-76/18947-2012 від 13 вересня 2013 р.
Тож, наведене та в сукупності із згаданими вище умовами укладеного між сторонами генерального ліцензійного договору про порядок використання оприлюднених творів, виплату авторської винагороди (роялті) та надання документів спростовує посилання відповідача на відсутність належних підстав для сплати ним авторської винагороди на рахунок позивача.
При цьому, що стосується посилання відповідача на закінчення установленого законом строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на використані театром твори, суд враховує наступне.
Спектакль - є театральною виставою, яка одночасно включає у себе різні твори (п'єси, інсценізації, переклади, лібрето, музику, хореографію, сценографію, постановки, костюми та інше), об'єднані єдиним сюжетом.
Крім того, у сформованих відповідачем і наданих позивачу розрахункових листах, відповідач сам визначав відповідних авторів у тому чи іншому спектаклі (автори перекладу, режисери тощо), які оприлюднювались театром у відповідному періоді, а також суму авторської винагороди, що підлягала перерахуванню позивачу.
При цьому, суд враховує і те, що частково визначену умовами укладеного між сторонами Договору авторську винагороду відповідач оплачував, про що свідчать дані наявних у справі платіжних доручень.
Від так, будь-яких належних підстав для невиконання своїх договірних зобов'язань і відмови від сплати позивачу авторської винагороди, відповідач суду не навів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку зазначених у розрахункових листах творів з управління організації колективного управління в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Разом з тим, за змістом положень ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У зв'язку з цим, та з урахуванням періодичної часткової сплати відповідачем заборгованості по сплаті авторської винагороди, про що свідчать дані згаданих вище платіжних доручень, безпідставним вбачається й зазначення відповідачем у своєму відзиві про сплив строку позовної давності за частиною позовних вимог по сплаті авторської винагороди.
На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача авторської винагороди, що підлягала сплаті на підставі укладеного між сторонами генерального ліцензійного договору про порядок використання оприлюднених творів, виплату авторської винагороди (роялті) та надання документів, підлягає задоволенню.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, згідно з арифметично правильним розрахунком позивач нарахував відповідачу 3 986 грн 81 коп. інфляційних втрат і 15 294 грн 63 коп. три проценти річних. Зазначені вимоги позивача суд також задовольняє.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача сформувати й надати позивачу ряд розрахункових листів, то вона також підлягає задоволенню з огляду на таке. В судовому засіданні при розгляді справи по суті представник відповідача визнав зазначену вимогу повністю. Перевіривши, що це не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв визнання позову відповідачем в частині, що стосується зобов'язання відповідача сформувати і надати позивачу розрахункові листи. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про обґрунтоване невиконання відповідачем указаного обов'язку, що прямо передбачений умовами укладеного між сторонами договору.
Судовий збір, згідно з положеннями ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд
позов задовольнити;
з Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 42; ідентифікаційний код 02225447) на користь державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 41 А, оф. 1, 2, 3; ідентифікаційний код 31025266) стягнути 230 964 (двісті тридцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 77 коп. авторської винагороди, 3 986 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн 81 коп. інфляційних втрат, 15 294 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн 63 коп. три проценти річних;
зобов'язати Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Івана Франка (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 42; ідентифікаційний код 02225447) сформувати та надати державному підприємству "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 41 А, оф. 1, 2, 3; ідентифікаційний код 31025266) розрахункові листи за липень-серпень 2009 р., липень-серпень 2010 р., липень-серпень 2011 р., січень-лютий, липень і грудень 2012 р., січень-листопад 2013 р.;
з Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 42; ідентифікаційний код 02225447) на користь державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 41 А, оф. 1, 2, 3; ідентифікаційний код 31025266) стягнути 5 004 (п'ять тисяч чотири) грн 92 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ткаченко І. В.
Повний текст рішення складено 13 грудня 2013 р.
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
ст. 82