33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 грудня 2013 року Справа № 5/186-07
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бригинець Л.М.
судді Демидюк О.О. ,
судді Огороднік К.М.
при секретарі судового засідання Дика А.І.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.12.2012 р. у справі № 5/186-07
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестор-М"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра"
про визнання банкрутом
за участю представників:
апелянта - не з'явився
боржника ТзОВ "Багіра" - Котелевець В.М. (довіреність від 20.09.2013).
кредитора ТзОВ "Знам"янський меблевий комбінат" - Котелевець В.М. (довіреність від 20.09.2013).
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.12.2012р. у справі №5/186-07 (суддя Бенівський В.І.) затверджено мирову угоду від 24.12.2012р., укладену комітетом кредиторів Боржника, в особі голови комітету - Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам"янський меблевий комбінат", в особі директора Западнюка Анатолія Григоровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Багіра", в особі ліквідатора Ярошенко Олександра Олеговича. Провадження у справі № 5/186-07 припинено. Вирішено припинити повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) Ярошенка Олександра Олеговича після призначення в установленому порядку керівника (органів управління) ТОВ "Багіра", м. Оріхів. Скасовано мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів та заборону на відчуження майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" (код ЄДРПОУ 32297581, вул. Овчаренка, 2 К, м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область, 70502).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта", яке не учасником провадження у даній справі, звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.12.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в затвердженні мирової угоди.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вказує на порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом про банкрутство, невідповідність мирової угоди вимогам законодавства.
Скаржник також зазначає, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання щодо його прав та обов"язків.
Від боржника та кредиторів надійшли письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких вимоги апеляційної скарги заперечуються з підстав, зазначених у відзивах.
Учасники провадження у даній справі та апелянт належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. (Докази повідомлення долучені до матеріалів справи).
Апелянт правом на участь в судовому засіданні не скористався.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що провадження за апеляційною скаргою підлягає припиненню з огляду на таке.
Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно статті 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є сторони (кредитор, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.
З матеріалів справи вбачається, що апелянт - Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" не є учасником провадження у даній справі (про що сам зазначає в апеляційній скарзі), однак для з"ясування обставин, чи вирішував місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали питання про права та обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу, чи ні, а також чи підтверджуються такі обставини належними доказами у справі, апеляційний господарський суд ухвалою від 12.04.2013р. прийняв апеляційну скаргу до провадження. Цією ж ухвалою провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" зупинено до завершення перегляду Вищим господарським судом України у касаційному порядку ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. у справі №5/186-07.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013р. провадження по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 27 грудня 2012 року у справі № 5/186-07 поновлено.
Колегією суддів встановлено наступне.
17.04.07 р. господарським судом Вінницької області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестор-М", м. Запоріжжя порушено провадження у справі № 5/186-07 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра", м. Вінниця (за спрощеною процедурою Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
26.04.07 р. господарським судом прийнято постанову про визнання боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.
12.06.2007 р. в газеті "Голос України" № 101 опубліковано оголошення про визнання банкрутом ТОВ "Багіра".
Ухвалою суду від 23.08.2012 р. припинено повноваження ліквідатора по справі № 5/186-07 арбітражного керуючого Котелевця В.М., призначено ліквідатором ТОВ "Багіра" арбітражного керуючого Ярошенка Олександра Олеговича.
Ухвалою господарського суду від 27.12.2012р. у справі №5/186-07 затверджено мирову угоду від 24.12.2012р., укладену між комітетом кредиторів Боржника, в особі голови комітету - Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам"янський меблевий комбінат", в особі директора Западнюка Анатолія Григоровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Багіра", в особі ліквідатора Ярошенко Олександра Олеговича. Провадження у справі № 5/186-07 припинено
За умовами мирової угоди, Боржник зобов'язується передати майно - нежитлову будівлю, літ. А-3, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, реєстраційний номер 5802304 (вказана будівля згідно договору купівлі-продажу №07.02/1 від 07.02.2003р. належить боржнику) в обмін на:
- списання кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Знам'янський меблевий комбінат" кредиторської заборгованості Боржника в сумі 1442790 (один мільйон чотириста сорок дві тисячі двісті вісім) гривень.
- погашення Товариством з обмеженою відповідальністю "Знам"янський меблевий комбінат" заборгованості перед кредитором - ОСОБА_5 в розмірі 6 418,00 грн.
Згідно ч. 4 ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.
Мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду від 27.12.2012р., підписана головою комітету кредиторів директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам"янський меблевий комбінат" Западнюком А.Г. та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Багіра", в особі ліквідатора Ярошенко О.О.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що ухвалою місцевого господарського суду, якою затверджено мирову угоду у справі №5/186-07, вирішено питання щодо прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта". Зокрема, скаржник посилаючись на рішення господарського суду Запорізької області від у справі №20/30 зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у ТОВ "Евіта" існує переважне право на придбання приміщень в нежитловій будівлі, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, яке є предметом мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 27.12.2012р.
Щодо вказаного рішення слід зазначити наступне.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012р., рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2012р. у справі № 13/5009/5697/11-30/5009/5697/11 - скасовано частково. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" задоволено частково. Витребувано у Запорізького колективного будівельного управління "Машбуд" з його незаконного володіння на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" нежитлове адміністративне приміщення літ.А, яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. ( Вказана постанова залучена до матеріалів справи).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі №13/5009/5697/11-30/5009/5697/11 встановлено наступне.
Рішенням Ордожнікідзевської районної ради депутатів Запорізької області від 12.03.1992р. № 47/2 було визнано право власності Будівельного управління "Машбуд" (правонаступником якого є в ЗКБУ "Машбуд") на нежитловий будинок по вул. Перемоги, 2, м.Запоріжжя.
19.08.2002 р. вказане приміщення ЗКБУ "Машбуд" продав ТОВ "ЗапоріжАгроПромСервіс" за договором купівлі-продажу № 9.
15.01.2003 р. зазначене товариство продало придбаний об'єкт ТОВ "Нестор-М" на підставі договору купівлі-продажу № 4.
07.02.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Багіра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нестор-М" було укладено договір купівлі-продажу №07.02/1, згідно з яким позивач (ТОВ "Багіра") зобов'язався прийняти у власність та оплатити нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2. Згідно з актом приймання-передачі від 07.02.2003р. зазначене нерухоме майно було передано ТОВ "Багіра".
На підставі вказаного договору Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності за ТОВ " Багіра", про що свідчить витяг №3558643 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 12.05.2004р.
12.05.2004 р. Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" за ТОВ "Багіра" було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ А-3, яка розташована у м. Запоріжжя, вул.Перемоги, буд.2,
06.05.2006 р. постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя зобов'язано скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, та поновити державну реєстрацію за ЗКБУ "Машбуд".
14.10.2004р. Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" було поновлено державну реєстрацію права власності за ЗКБУ "Машбуд".
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18.12.2006 р. постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя скасовано, справу направлено на новий розгляд. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2007 р. провадження у справі закрито.
06.05.2008р. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя винесено ухвалу про поворот виконання судового рішення. Вказаною ухвалою зобов'язано Орендне підприємство Запорізьке міжрайонне бюро технічної інвентаризації м.Запоріжжя скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстроване за ЗКБУ "Машбуд" та поновити державну реєстрацію права власності за ТОВ "Багіра" на підставі договору купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003р.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" у справі №13/5009/5697/11-30/5009/5697/11 Донецький апеляційний господарський суд не прийняв до уваги посилання відповідача (ЗКБУ "Машбуд") на реєстрацію за ним права власності на спірне майно, оскільки реєстрацію його права власності було здійснено 14.10.2004р., тобто після реєстрації права власності позивача (ТОВ "Багіра"). Крім того, підставою для реєстрації права власності відповідача вказано рішення Ордожнікідзевського районної ради депутатів Запорізької області від 12.03.1992р., тоді як підставою для реєстрації права власності позивача є договір купівлі-продажу від 07.02.2003р.
Крім того, у справі №13/5009/5697/11-30/5009/5697/11 Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду від 30.08.2010р. у справі №15/400д-10/68/07-10/232/10 Запорізькому колективному будівельному управлінню "Машбуд" було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 07.02/1 від 07.02.2003р., укладеного між ТОВ "Нестор-М" і ТОВ "Багіра". Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2011р. рішення у справі залишено без змін.
Отже, вказаною постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. у справі №13/5009/5697/11-30/5009/5697/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012р., підтверджується право власності на будівлю, яка є предметом мирової угоди за ТОВ "Багіра".
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18 серпня 2011 року у справі №20/30, на яке посилається скаржник встановлено, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №0301-01 від 01.03.2002р., укладеного між Запорізьким колективним будівельним управлінням "Машбуд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евіта" (орендар) останнє прийняло у строкове платне користування нежитлове приміщення в адміністративній будівлі загальною площею 409,1 кв.м. з прилеглими територіями (коридори, холи, санвузли) для використання в службових цілях. Строк дії договору встановлений з 01 березня 2002 року по 01 березня 2007 року (п.8.3 договору).
Скаржник зазначає, що пунктом 7.8 договору оренди нежитлового приміщення №0301-01 від 01 березня 2002 року передбачено, що при продажу приміщень, що орендуються, орендар має переважне право на придбання майна, що орендується, а ціна приміщень не може бути вище балансової вартості з урахуванням зносу.
Тобто, з рішення господарського суду Запорізької області від 18..08.2011р. у справі №20/30, на яке як на підставу своїх вимог посилається скаржник, вбачається, що договір оренди приміщень, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта" (скаржник) укладало із Запорізьким колективним будівельним управлінням "Машбуд". Докази наявності орендних відносин між скаржником - ТОВ "Евіта та банкрутом у даній справі - ТОВ "Багіра" в матеріалах справи відсутні та скаржником до апеляційної скарги не долучались.
Отже, факт існування у ТОВ "Евіта" переважного права на придбання приміщень в нежитловій будівлі, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.2 скаржником не доведено.
З ухвали господарського суду від 27.12.2012р. про затвердження мирової угоди не вбачається, що господарський суд вирішив питання про права та обов"язки скаржника - ТОВ "Евіта".
Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів належними та допустимими доказами факт вирішення питання про його права та обов"язки.
Пунктом 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз"яснено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Отже, прийнявши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" до провадження, у судовому засіданні перед початком перегляду в апеляційному порядку ухвали про затвердження мирової угоди по суті, колегія суддів апеляційного господарського суду з"ясувала, що права скаржника оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не порушені, питання про права і обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" судом першої інстанції не вирішувалися.
Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта" не є суб"єктом апеляційного оскарження у даній справі, а тому апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 80, ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" припинити.
2. Матеріали справи №5/186-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Бригинець Л.М.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Огороднік К.М.