09.12.2013 року Справа № 912/616/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач),
суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.
За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області: Карпенко О.І., на підставі службового посвідчення № 017866 від 19.06.13.
Представники сторін:
від відповідача: Аврунов В.А., начальник, розпорядження №144 від 11.11.04.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2013р. у справі № 912/616/13
за позовом: Кіровоградського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, м. Кіровоград
до відповідача: комунального підприємства "Мала Виска Водоканал", Кіровоградська область, м. Мала Виска
про стягнення 1 329 987,00 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2013 року у справі № 912/616/13 (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області в дохід спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу в сумі 398 996,10 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" на користь Державного бюджету України - 7 979,92 грн. судового збору.
Рішення мотивовано тим, що відповідач здійснив спеціальне водокористування без відповідного дозволу. Повідомлені відповідачем обставини щодо здійснення самовільного водокористування для забезпечення питною водою населення не звільняють від виконання вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України щодо одержання дозволу на спецводокористування. Відповідач, як первинний водокористувач, повинен мати дозвіл на спеціальне водокористування незалежно від статусу підприємства, порядку його фінансування, а також незалежно від кінцевих споживачів добутих водних ресурсів.
Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги відносяться до житлово-комунальних підприємств та до ставок збору за спеціальне використання води застосовується коефіцієнт 0,3 у відповідності до п. 325.9 ст.325 Податкового кодексу України.
Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду від 13.09.2013р. частково та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначається, що звертався з клопотанням про продовження терміну дії дозволу, на яке не отримав жодної відповіді. А отже діє принцип мовчазної згоди. Крім того, скаржник посилається на те, що з боку відповідача вживались всі заходи, необхідні для отримання дозволу, а тому отримання дозволу лише 01.04.2013 р. сталося не з вини відповідача. Відповідач є підприємством, яке здійснює централізоване водопостачання і водовідведення та позбавлений можливості припинити свою діяльність щодо поставки води населенню й іншим користувачам.
Представник відповідача в судовому вказав, що несвоєчасне виконання робіт по отриманню дозволу було пов'язано як з відсутністю відповідного фінансування так і пошуком спеціалізованої організації, яка б в коротші строки та за найменшу ціну розробила б нормативи гранично допустимих скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами.
У відзиві на апеляційну скаргу Кіровоградський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері вказує, що судом першої інстанції, з урахуванням норм чинного законодавства, правильно зроблено висновок про закінчення 01.02.2013 року терміну дії дозволу у апелянта, про неможливість застосування принципу мовчазної згоди до даних правовідносин, а також про відсутність правових підстав для здійснення КП «Мала Виска Водоканал» забору води після закінчення терміну дії дозволу. Отже, КП «Мала Виска Водоканал», здійснюючи спеціальне водокористування за відсутності дозволу, діяло всупереч вимогам ст..44, 49 Водного кодексу України. Просить суд залишити апеляційну скаргу КП «Мала Виска Водоканал» без задоволення.
Прокурор в судовому засіданні зазначила, що рішення суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області вказала, що приймаючи рішення про часткове задоволенню позову, господарський суд виходив з наявності правових підстав для застосування при розрахунку розміру збитків коефіцієнту « 0,3» до ставки збору за спеціальне використання підземної води, що є невірним, оскільки коефіцієнт « 0,3» в законодавстві України (ст..325 Податкового кодексу України» застосовується для пониження ( зменшення) ставки збору за спеціальне використання води житлово-комунальними підприємствами, але не для зменшення відповідальності. Даний коефіцієнт передбачений законодавством як податкова пільга, що надається шляхом встановлення зниженої ставки збору. Використання цього ж коефіцієнта для зменшення розміру фактичних збитків не встановлений законодавством і є необґрунтованим. Що стосується ст..325.9 Податкового кодексу України, то дана норма не вказує на необхідність у застосуванні коефіцієнту « 0,3» саме при проведені розрахунку розміру збитків заподіяних суб'єктами господарювання, в т.ч. житлово-комунальними підприємствами, внаслідок самовільного водокористування.
Просить рішення господарського суду від 13.09.2013 року скасувати, прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з КП «Мала Виска Водоканал» збитки у розмірі 1 329 987, 00грн., в задоволенні апеляційної скарги КП «Мала Виска Водоканал» відмовити повністю.
Позивач у удовому засіданні підтримав доводи, наведені в відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.
28.03.2013 р. Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області проведено перевірку з питань дотримання комунальним підприємством "Мала Виска Водоканал" вимог природоохоронного законодавства України. В ході перевірки встановлено порушення відповідачем ст..ст.44, 48, 49, що полягало в здійснені відповідачем забору води без дозволу на спец. водокористування. За наслідками складено акт перевірки № 07-72 від 28.03.2013 р. та винесено припис від 29.03.2013 р.
Акт підписано без зауважень начальником комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" - Авруновим В.А. та прийнято до виконання припис від 29.03.2013 р.
Перевіркою встановлено, що строк дії дозволу на спеціальне водокористування, який видавався комунальному підприємству "Мала Виска Водоканал", закінчив свою дію після 01.02.2013 р. По закінченню строку дії дозволу комунальне підприємство "Мала Виска Водоканал" продовжило здійснювати забір води (спеціальне водокористування) за відсутності виданого нового дозволу.
Згідно довідки відповідача №47 від 28.03.2013 р. об'єм використаної відповідачем води без дозволу на спеціальне водокористування за період з 02.02.2013 р. по 27.03.2013 р. становить 21900 куб. м .
Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, здійснено розрахунок збитків сума якого складає 1 329 987 грн.
У зв'язку з несплатою суми збитків прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, про стягнення з КП "Мала Виска Водоканал" збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу в сумі 1 329 987,00 грн.
Згідно ст..42 Водного кодексу України (далі ВК України), водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Відповідно до п.9 ч.1 ст.44 ВК України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Статтею 48 ВК України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Як встановлено матеріалами справи дозвіл на спеціальне водокористування було отримано КП «Мала Виска Водоканал» 15.02.2008 року. Дія дозволу закінчилась 01.02.2013р. Новий дозвіл отриманий 01.04.2013р..
Таким чином, відповідач в період з 02.02.2013р. по 31.03.2013р. здійснював забір води без дозволу на спец водокористування.
Відповідно до ч.1, п.6 ч.3 ст.110 ВК України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10.12.2004р. «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», У справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням і засміченням вод, іншими порушеннями водного законодавства, слід керуватися, зокрема, ст. 111 Водного кодексу України, статтями 1166, 1192 ЦК.
Статтею 111 ВК України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розмір шкоди визначається відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджених Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за №767/16783.
Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) здійснюється за формулою, встановленою в пункті 9.1. Методики.
Позивачем правильно застосовано формулу при розрахунку але не враховано вимоги ст..325 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 325.9. ст. 325 Податкового кодексу України до ставок збору житлово-комунальні підприємства застосовують коефіцієнт 0,3. Суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги відносяться до житлово-комунальних підприємств та до ставок збору за спеціальне використання води застосовують коефіцієнт 0,3.
Оскільки відповідач є житлово-комунальним підприємством, то господарським судом вірно при розрахунку розміру збитків за самовільне водокористування застосований коефіцієнт 0,3 та визначено розмір збитків, які підлягають стягненню при застосуванні коефіцієнту 0,3 становить - 398 996,10 грн.
Також колегія суддів зазначає, що відповідачем не приймалися своєчасні заходи для отримання дозволу на спецводокористування. Так згідно відповіді Маловиськівського міського голови на прохання відповідача виділити кошти в сумі 25 000 грн. зазначено, що виділити необхідні кошти немає можливості, оскільки бюджет на 2013р. було сформовано у грудні 2012р. і внести зміни до нього можливо лише у 2-му півріччі. Це свідчить про те, що відповідач не звертався міської ради при формуванні бюджету на 2013 рік про включення виділення необхідних коштів для оформлення дозволу на спецводокористування. Також суд правильно дійшов згоди, що неотримання відповіді на прохання продовжити термін дії дозволу не є мовчазною згодою.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду слід залишити в силі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2013р. у справі № 912/616/13 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 12.12.2013р.
Головуючий С.Г. Антонік
Судді Л.О. Чимбар
Л.В.Чоха