01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.04.2009 № 05-5-31/16138
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Юрченко Н. П. - представник за довіреністю від 06.10.2008 року
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 09.02.2009
у справі № 05-5-31/16138 (суддя
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Приватного підприємства "Агро Плюс Групп"
про стягнення 875009,00 грн.
Державне підприємство „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” звернулось догосподарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства „Агро Плюс Груп” про стягнення 875009,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2009 № 05-5-31/16138 позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду згідно п. 1, 3, 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України з тих підстав, що: позов підписано особою, яка не має права його підписувати, позивачем до позову не додано доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, до позову не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку, а також належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Державне підприємство „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою прийняти до провадження позовну заяву, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено необхідність засвідчення печаткою підпису повноважної особи, яка підписала позовну заяву, що у випадку виникнення сумнівів у доданих до позовної заяви документах, суд може витребувати їх оригінали, що при подачі позовної заяви платіжні доручення про сплату державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу оформлені ним у встановленому законодавством порядку, а до позовної заяви додані належні докази направлення її відповідачу.
Ухвалою від 25.03.2009 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А., відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
На виконання вимог ухвали суду від 07.04.2009 позивачем надано суду для долучення до матеріалів апеляційної скарги оригінал позовної заяви № 35-12-6 від 19.01.2009 та всіх доданих до неї документів.
В судовому засіданні 13.03.2009 представник позивача надав пояснення по суті апеляційної скарги, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини відсутності представників в судовому засіданні суду не повідомив.
Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами у справі.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши додані до позовної заяви матеріали, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2009 № 05-5-31/16138 позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду згідно п. п. 1, 3, 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України з посиланням на те, що:
- позовну заяву підписано генеральним директором Шахсуваровим Р. Б., підпис якого не засвідчений печаткою позивача, а отже, позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
- позивачем не надано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, оскільки додані до позовної заяви документи належним чином не засвідчені, а саме, не зазначена посада особи, що засвідчувала дані документи;
- позивачем не додано доказів сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки у доданому до позовної заяви платіжному доручення № 417 від 23.01.2009 не вказано прізвища та ініціали осіб, які підписали дане платіжне доручення;
- позивачем не надано доказів сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, оскільки в платіжному дорученні про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу № 418 від 23.01.2009 у призначенні платежу не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, та не вказано прізвища та ініціали осіб, які підписали дане платіжне доручення;
- позивачем не надано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки як слідує з квитанції № 740792 від 30.01.2009 та опису вкладення у цінний лист, на адресу відповідача було направлено позовну заяву на 4 аркушах та додаток до позовної заяви на 8 аркушах, в той час як на адресу господарського суду подано позовну заяву з додатками на 108 аркушах.
Із зазначеною позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
Щодо того, що підпис особи, яка підписала позовну заяву, не засвідчено печаткою позивача слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї додатки без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Даною нормою не передбачено обов'язку позивача завіряти підпис особи, яка підписала позовну заяву, відтиском печатки.
Позовну заяву № 35-12-6 від 19.01.2009 підписано генеральним директором позивача Шахсуваровим Б. Р. Будь-які обґрунтовані підстави піддавати сумніву, що зазначена особа є генеральним директором позивача, відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції, не мав правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду з підстав п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України виходячи з того, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Щодо того, що позивачем не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, оскільки додані до позовної заяви документи належним чином не засвідчені, а саме, не зазначена посада особи, що засвідчувала дані документи, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Тобто, позовна заява повертається без розгляду з підстав п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України у випадку, якщо (в тому числі) в її тексті відсутнє посилання на докази, що підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.
Цією нормою не регулюються випадки, коли додані до позовної заяви документальні докази належним чином не засвідчені.
Така правова позиція викладена в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України”, згідно абзацу 2 п. 3.3 якого підставою для повернення позовної заяви є відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
При цьому, згідно абзацу 4 п. 3.3 вказаного Роз'яснення, якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. В цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Отже, навіть відсутність у додатках до позовної заяви документальних доказів, посилання на які містяться у позовній заяві, не вважається підставою для повернення її без розгляду з підстав п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, не мав правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду з підстав п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України виходячи з того, що додані до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином.
Щодо того, що позивачем не надано доказів сплати державного мита у встановленому порядку з тих підстав, що в ньому не вказано прізвища та ініціали осіб позивача, які підписали дане платіжне доручення, слід зазначити наступне.
Згідно ч. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Порядок сплати та розмір державного мита встановлені Декретом КМУ “Про державне мито” та Інструкцією “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.
Відповідно до статті 6 Декрету КМУ “Про державне мито” державне мито, що справляється, зокрема, з апеляційних скарг на рішення та постанови господарських судів, сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до державного бюджету України.
Згідно п. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неопдаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, при сплаті державного мита готівкою до документу, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
На доказ сплати державного мита позивачем до позовної заяви про стягнення 875009,00 грн. додано платіжне доручення № 417 від 23.01.2009 на 8750,09 грн., яке відповідає зазначеним вимогам законодавства.
У пункті 5 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) викладено правову позицію, згідно з якою:
- відсутність у платіжному дорученні на перерахування сум державного мита реквізитів, зазначених у пункті 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15), не є підставою для повернення, зокрема, позовної заяви, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України;
- оскільки однією з умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається, зокрема, в ухвалі про порушення провадження у справі.
Крім того, згідно п. 3.3 роз'яснення ВАСУ від 18.09.1997 року N 02-5/289 господарським судам не слід допускати повернення позовних заяв та заяв кредиторів у справах про банкрутство у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 (з наступними змінами та доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України суди мають право згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від позивача чи кредитора відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, до позовної заяви додані належні докази сплати державного мита, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовних матеріалів з підстав відсутності доказів сплати державного мита.
Щодо того, що позивачем не надано доказів сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку, оскільки у призначенні платежу не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, та не вказано прізвища та ініціали осіб, які підписали дане платіжне доручення, слід зазначити наступне.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Згідно п. 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 418 від 23.01.2009.
Згідно абзацу 1 п. 12 Постанову КМУ “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів” від 21 грудня 2005 року № 1258 в редакції, що діяла на дату винесення оскаржуваної ухвали (далі Постанова КМУ № 1258), документ про оплату витрат додається до позовної заяви, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства.
Згідно абзацу 2 п. 12 Постанови КМУ № 1258 документом про оплату витрат є, зокрема, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Додане до позовної заяви платіжне доручення № 418 від 23.01.2009 про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу відповідає зазначеним вимогам закону.
З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, до позовної заяви додані належні докази сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовних матеріалів з підстав відсутності доказів сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Щодо посилань суду першої інстанції на відсутність належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів слід зазначити наступне.
На доказ направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем до позовної заяви додано квитанцію №740792 від 30.01.2009.
Суд першої інстанції, не приймаючи вказаний документ як належний доказ направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, зазначає, що як слідує зі змісту вказаних документів, на адресу відповідача було направлено позовну заяву на 4 аркушах та додаток до позовної заяви на 8 аркушах, в той час як на адресу господарського суду подано позовну заяву з додатками на 108 аркушах
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати стороні копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Отже, як слідує зі змісту вказаної норми ГПК України, позивач зобов'язаний направити на адресу відповідача не всі документи, які додаються до позовної заяви, а лише ті, яких у відповідача немає.
З доданих до позовної заяви документів вбачається, що у відповідача може не бути Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта на 5 аркушах, Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 2788 від 16.04.2008 на 1 аркуші та платіжних доручень про сплату державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу на 2 аркушах. Разом 8 аркушів, які позивачем відповідачу і були направлені.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем до позову не додано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції не мав правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду з підстав п. 1, 3, 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України виходячи з того, що: позов підписано особою, яка не має права його підписувати, позивачем до справи не додано доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, до позову не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку, а також не додано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно, ухвала № 05-5-31/16138 від 09.02.2009 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” в цій частині -задоволенню.
За правилами ч. 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, матеріали заяви передаються на розгляд місцевого господарського суду, апеляційному суду не надано повноважень на винесення постанов при прийняття до провадження позовних заяв, про що просить позивач у апеляційній скарзі, а відтак, апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” задовольнити частково.
2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.02.2009 № 05-5-31/16138 скасувати.
3. Матеріали позовної заяви Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль” передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
15.04.09 (відправлено)