08 липня 2013 р. Справа № 1806/2а-7034/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.
Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.10.2011р. по справі № 1806/2а-7034/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України м. Суми
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
29.06.13 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Суми про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни".
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.10.2011 року адміністративний позов було задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова нарахувати та сплатити позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 12.12.2010 року з урахуванням здійснених виплат з подальшою виплатою відповідно з діючим законодавством.
Не погодившись з даною постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", порушення судом першої інстанції норм бюджетного законодавства України та ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів п.3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірний період повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та здійснити позивачеві перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру пенсії, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 29.06.13 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 29.12.10 року
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог до 29.12.10 року та залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення суд першої інстанції невірно встановив період, за який зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Не визначаючи кінцеву дату проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії суд першої інстанції вирішив позовні вимоги на майбутнє. Судова колегія не погоджується з таким висновком, оскільки рішення суду в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії і на майбутнє не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин та захищати ще не порушене право.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення зокрема ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, після набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто з 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.
З огляду на викладене судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою визначити період проведення перерахунку та відповідних виплат - з 29.12.10 року по 22.07.2011 року.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Суми задовольнити частково.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.10.2011р. по справі № 1806/2а-7034/11 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Суми про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" за період з 02.12.2010 року по 28.12.10 року - залишити без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_1
- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1
з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 29.12.10 року по 22.07.2011року, з урахуванням фактично отриманих сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Присяжнюк О.В.
Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.