08 липня 2013 р.Справа № 2033/2а-7097/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді:Присяжнюк О.В.
Суддів: Русанова В.Б., Курило Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.11.2011р. по справі № 2033/2а-7097/11
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова
про зобов'язання вчинити певні дії,
23.09.2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.11.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з врахування виплачених сум за період з 22.05.2008р. по 22.07.2011р.. за відрахуванням фактично нарахованого і сплаченого підвищення до пенсії за ці періоди у розмірі встановленої для учасників війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 23.09.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце за період з 22.05.2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 23.03.11 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно п.9 ч.1 ст. 155 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення та відмови в задоволенні позовних вимог до 23.03.11 р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в зазначеній частині підлягають залишенню без розгляду.
В іншій частині постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.11.2011р. в частині задоволення позовних вимог з 23.03.11 року з врахуванням раніше виплачених сум відповідно положень ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, підстави для її скасування відсутні, відповідно доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 195, 197 п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова - задовольнити частково.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.11.2011р. по справі № 2033/2а-7097/11 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 22.05.2008р. до 23.03.2011р.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 22.05.2008р. до 23.03.2011р. - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.11.2011р. по справі № 2033/2а-7097/11 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Присяжнюк О.В.
Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.