Копія
Іменем України
Справа № 801/9674/13-а
04.12.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Цикуренка А.С. ,
Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Кононова Ю. С. судді: Радчук А.А., Кушнова А.О.) від 25.10.13 у справі № 801/9674/13-а
за позовом Приватного акціонерного товариства "Пента" (вул. Київська, 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
до Міністерства доходів і зборів України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04655)
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України в прийнятті декларації з ПДВ Приватного акціонерного товариства «Пента» за серпень 2013 року, поданої 19.09.2013 року.
Податкову декларацію з ПДВ за серпень 2013 року вважати такою, що подана Приватним акціонерним товариством «Пента» до ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим ДПС 19.09.2013 року.
Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим відобразити в картці особового рахунку з ПДВ Приватного акціонерного товариства «Пента» показники, зазначені в декларації з ПДВ за серпень 2013 року, поданої 19.09.2013 року.
В інший частині позовних вимог - відмовлено.
Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим у місячний строк з моменту набрання цією постановою законної сили надати до Окружного адміністративного суду АР Крим звіт про її виконання.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Пента" витрати зі сплати судового збору у сумі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійку.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач - Міністерство доходів і зборів України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.
Також, не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.
Враховуючи, що апеляційні скарги стосуються одного й того ж рішення суду першої інстанції, судова колегія з метою повного, всебічного та своєчасного розгляду справи вважає можливим об'єднати апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим в одне провадження для спільного апеляційного розгляду.
Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ПрАТ "Пента" зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 18.01.1994 року у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №630154 (а.с.27-28).
19.09.2013 року ПрАТ "Пента" засобами електронного зв'язку подало до ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим податкову декларацію із ПДВ за серпень 2013 року з додатками (а.с.54-58).
Квитанцією №1 від 19.09.2013 року Міністерством доходів і зборів України до відома позивача доведено про неприйняття декларації за серпень 2013 року в зв'язку з тим, що позивач не був платником ПДВ в періоді - серпень 2013 року (а.с.61-65).
Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органів владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.
Згідно із п. 46.1. ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація, згідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору, а саме відображати інформацію, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 ст. 48 ПК України).
Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 48.5.1. п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; податкова звітність, складена з порушенням, не вважається податковою декларацією.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 49.1. ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 49.8. ст. 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.
При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.
Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).
Згідно п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Відповідно до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:
- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;
- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Відповідно п. 9 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, тимчасово, до розробки та впровадження в дію автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" відповідно до пункту 49.17 статті 49 цього Кодексу, діє Порядок з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04. 2008 р. №233 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 .04. 2008 р. за N 320/15011.
Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011, затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку №1492 строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.
Відповідно до пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №1492, податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах А4, в електронній формі - згідно з порядком підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку. Договір про визнання електронних документів надається до органу ДПС за місцем реєстрації платника податків.
Квитанція про одержання звіту в електронній формі - електронний документ, що формується програмним забезпеченням центру обробки електронної звітності або оператора та засвідчує факт і час одержання звіту в електронній формі (наказ Державної податкової адміністрації України від 06.04.2009 № 68 "Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах ДПС України").
Згідно із наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04. 2008 № 233 "Про подання електронної податкової звітності", а саме пункт 7.4, квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.
У пункті 7.5 статті 7 наказу Державної податкової адміністрації України від 10.04. 2008 №233 "Про подання електронної податкової звітності" зазначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ДПІ 12.01.2012 року був укладений договір № 120120121 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (а.с.66-68).
Судом встановлено, що позивач, виконуючи вищенаведені вимоги ПК України, діючи згідно з умовами договору №120120121 від 12.01.2012 року, надіслав до контролюючого органу засобами електронного зв'язку декларацію по ПДВ за серпень 2013 року з додатками.
Міністерством доходів і зборів України доведено до відома позивача про неприйняття податкової декларації, що підтверджено матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що до обов'язків Міністерства доходів і зборів України входить автоматизоване ведення бази Реєстру, а до обов'язків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - безпосередньо прийом декларацій. Отже, до повноважень Міністерства доходів і зборів України, як до суб'єкта владних повноважень, не віднесено прийняття рішень щодо неприйняття або прийняття податкових декларацій.
Саме під час оброблення електронної звітності платника податків Міндоходів України було видано квитанцію №1, якою позивач був повідомлений про не прийняття оформленої ним декларації з ПДВ за серпень 2013, проте ані Податковим кодексом, ані Наказом ДПА України №233 від 10.04.2008р. не зазначено право Міндоходів України під час здійснення процедури отримання електронної звітності вирішувати питання щодо прийняття такого рішення, відповідні дії повинні здійснювати тільки органи податкової служби, в яких перебуває на обліку платник податків.
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дії Міністерства доходів і зборів України по неприйняттю як податкового звіту податкової декларації із ПДВ за серпень 2013.
Матеріалами справи підтверджується, що актом №400/15-2 від 19.05.2010 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим оформлене рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ПрАТ "Пента", яке було визнано протиправним і скасовано постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.07.2010 року у справі №2а-7265/10/5/0170 за позовом АТЗТ "Пента" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (а.с.16-19), яку ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року залишено без змін (а.с.11-12).
Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру (пункт 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №978).
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Поза увагою відповідача залишився той факт, що судове рішення про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника ПДВ ПрАТ "Пента", оформлене актом №400/15-2 від 19.05.2010 року, набрало законної сили.
Колегія суддів зазначає, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття, як про те вказано в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 р. № 1172/11/13-10.
Таким чином, на час подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року були відсутні правові підстави вважати позивача особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, оскільки у разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття, як про те вказано в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 № 1172/11/13-10.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України прийняти податкову декларацію з ПДВ ПрАТ "Пента" за серпень 2013 року, що подана 19.09.2013
Відповідно до п. 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року N 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за N 843/11123 (далі - Інструкція № 276), якою встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Відповідно до п. 3.5 Інструкції № 276, у залежності від призначення платежів відкриваються особові рахунки, в тому числі для здійснення обліку податку на додану вартість для платників податків - юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до п. 3.6 Інструкції № 276, форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки.
На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків.
Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).
Відповідно до п.4.1 Інструкції № 276, нарахуванню в особових рахунках платників підлягають в тому числі податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником.
Тобто, дані карток особових рахунків повинні відображати фактичний стан платежів до бюджету платника податків.
Позивачем відображено показники діяльності в податковій звітності - в декларації з ПДВ за серпень 2013 року.
Відповідно до п. 3.2 Інструкції № 276, картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.13 у справі № 801/9674/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис А.С. Цикуренко
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва