02 жовтня 2013 р.Справа № 2-а-1735/11/2170
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Горшков В.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області до ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
25 березня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області (далі - УПФУ в Білозерському районі Херсонської області) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 719,34 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що починаючи з липня 2010 року Законом України «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи те, що мінімальний розмір страхового внеску встановлено на календарний місяць, а також те, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, сплата страхових внесків здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску, але не пізніше 20-го числа після закінчення кварталу, як це передбачено ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 719,34 грн. недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зареєстрований у встановленому порядку, як фізична особа-підприємець в Управлінні Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області.
Відповідно до повідомлення-розрахунку від 28 січня 2011 року відповідачем з жовтня по грудень 2010 року було відраховано до УПФУ в Білозерському районі Херсонської області мінімального страхового внеску на суму 189,00 грн.
У зв'язку з несплатою страхових внесків у повному обсязі відповідачу було встановлено вимогу №Ф-231 від 28 січня 2011 року про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 719,34 грн. з урахуванням сплаченої суми в розмірі 189,00 грн.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з наступних мотивів.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року. Виключно ним визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають зазначеному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до ст. 7 зазначеного вище закону, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Пунктом 1 ст.11 Закону встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з п.1 ст.14 цього Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
До введення в дію Закону України від 08 липня 2010 року «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи - платника спрощеної системи оподаткування.
Починаючи з липня поточного року Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи те, що мінімальний розмір страхового внеску (з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України) встановлено на календарний місяць, а також те, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, сплата страхових внесків здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску, але не пізніше 20-го числа після закінчення кварталу, як це передбачено ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.2.2. розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 26-1 від 05 листопада 2009 року(що діяв на момент виникнення правовідносин), фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом.
Згідно підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється вищезазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ст. 1 Закону мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Розмір страхових внесків визначено п. 4.3. Інструкції - 33,2 % від суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до картки особового рахунку платника, сума нарахованих страхових внесків складає 908,34 грн., сплачено внесків у 2010 року 189,00 грн., недоїмка по страхових внесках становить 179,34 грн.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка застосовується до спірних правовідносин а також відповідно до абз. 5 п.7 розділу 8 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога сплату недоїмки є виконавчим документом.
Також цією нормою встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Більше того, з аналізу наведеної норми вбачається, що вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є виконавчим документом, який підлягає виконанню ДВС.
Таке рішення може бути оскаржене в суді, якщо особа, яка звертається до суду, вважає, що її права, свободи або інтереси порушено.
Натомість, суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості звертатися до адміністративного суду із заявами, в яких ставиться вимога про підтвердження власного рішення, яке ухвалено в межах наданих йому законом повноважень.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є виконавчим документом, який підлягає виконанню ДВС, і при її наявності повторне звернення до суду про її стягнення не допускається, оскільки є рішення з цього ж питання суб'єкта владних повноважень, ухвалене в межах повноважень, наданих йому законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив вимогу від 28.01.2010 року №Ф-231 про сплату недоїмки на примусове виконання до органу ДВС разом із заявою про примусове виконання від 03.03.2011 року. Колегія суддів вважає, що вказана вимога є виконавчим документом, який підлягає виконанню ДВС, і при її наявності повторне звернення до суду про стягнення недоїмки не допускається.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи зазначене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області до ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя С.Д. Домусчі
Суддя Л.П. Шеметенко