03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
04 грудня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.
при секретарі: Лужецькій І.С.
за участю: представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Справа №757/3240/2013
№ апеляційного провадження:22-ц-796/15344/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що з відповідачкою 22 листопада 2006 року укладено кредитний договір, відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 3 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму задишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.
Внаслідок невиконання умов кредитного договору виникла заборгованість в розмірі 26 825 гривень 16 копійок, яку позивач просив стягнути з відповідачки в примусовому порядку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» заборгованість в розмірі 26 825 грн. 16 коп. та судовий збір в розмірі 268 грн. 25 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити новее, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач ПАТ «ПриватБанк» явку в судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи (а.с.142), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з м матеріалів справи та встановлено судом, 22 листопада 2006 року між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кошти в розмірі 3 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, внаслідок чого в неї виникла заборгованість станом на 03 січня 2013 року). а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 7 696 гривень 66 копійок, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 17 374 гривень 92 копійок.
Відповідно до п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором більш чим на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплати банку штраф в розмірі 500 гривень та 5% від суму позову.
Виходячи з цього позивач також просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 500 гривень та 5% від суми позову , що складає 1 253 грн. 58 коп.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог банку і стягнення заборгованості, оскільки позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором та надано відповідний розрахунок суми заборгованості, що відповідачем не спростований.
Щодо доводів апеляційної скарги не застосування судом першої інстанції строків позовної давності, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1. 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час. протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.
Пунктом 6.4 Умов передбачено, що у випадку незгоди зі змінами правил та/або тарифів банку, позичальник зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком (у випадку, якщо вона є), в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання.
Наведене свідчить про те, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку. а відтак продовжується строк дії кредитного договору. тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.
Таким чином, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії карти.
Встановлено, що з моменту укладання кредитного договору, 22 листопада 2006 року, ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір йото припинити. У свою чергу, відповідачка не надала банку письмової заяви про закриття картрахунку.
За таких обставин строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, пролонгувався з кожним роком і діяв до 22 листопада 2013 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: