№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11303/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Смирнова Є.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Рейнарт І.М., Кулікової С.В.
при секретарі: Гречка Т.В., Іванову Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - ШулікаАліни Володимирівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У березні 2013 року позивач, звернувся до суду із вищевказаним позовом. Обгрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором від 18.08.2006 року. Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі: 39 750,11 гривень, яка складалася: заборгованість за кредитом; по процентам за користування кредитом; по комісії за користування кредитом ; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафів (фіксована частина та процентна складова).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2013 року року позов було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № від 18.08.2006 року в сумі 5 723,54 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про зміну рішення суду в частині зменшення суми заявлених вимог та відмови у задоволенні позову з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказуючи при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи ( а.с. 74) у судове засідання не з'явився, поважність причин своєї неявки суду не повідомив. Судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Судом при розгляді справи було встановлено, що згідно кредитного договору від 18.08.2006 року ОСОБА_4 отримав строковий кредит у розмірі 1 692,86 гривень зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 1 % на місяць (12 % річних), на строк 12 місяців - з 18.08.2006 року по 18.08.2007 року.
Крім того ОСОБА_4 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам „розстрочка" становить собою Договір про надання кредиту, про що свідчить підпис відповідача на даній заяві.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 525 ЦК України, та зазначав, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. А тому, з урахуванням вимог ст. 1054 ЦК України, позичальник повинен повернути кредит та сплатити визначені умовами договору додаткові витрати. Вказуючи при цьому, що до стягнення підлягають: заборгованість за кредитом в сумі 1 692,86 гривень.
Щодо позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 12 721,20 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 325,08 гривень, а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 22 641,92 гривень, то суд вважав що вони підлягають задоволенню лише в сумах визначених позивачем у розрахунках при зверненні до суду, а саме з 18.08.2006 року по 22.09.2008 року. Так як інших доказів на підтвердження нарахування заборгованості ОСОБА_4 за період з 22.09.2008 року по 18.04.2013 року, надано до суду під час розгляду справи не було.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення штрафних санкцій (фіксована частина, процентна складова) суд першої інстанції вказував на те, що позивач не надав доказів того, що з часу закінчення дії кредитного договору у серпні 2007 року по час звернення до суду у травні 2013 року позивач здійснював будь-які дії щодо стягнення з відповідачів штрафів за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги, правильності висновків суду не спростовують та не діють підстав вважати, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права які призвели до постановлення неправосудного рішення.
Розрахунок заборгованості наданий апелянтом до апеляційної скарги не може слугувати на підтвердженням заявлених позовних вимог, так як у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції під час розгляду справи у апеляційному порядку досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Позивачем при подачі розрахунків до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження поважності причин ненадання доказів у суді першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліка АліниВолодимирівни відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: