Справа №22ц/796/8656/13 Головуючий у 1 інстанції - Притула Н.Г.
Доповідач - Панченко М.М.
28 листопада 2013 року м.Київ
Колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
Головуючого судді Панченка М.М.
Суддів Кирилюк Г.М., Вербової І.М.
При секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 5 квітня 2013року у справі за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У листопаді 2012року позивач Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулось з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і просив винести рішення яким стягнути заборгованість у сумі 40.843 грн.82 коп., з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст.625 ЦК України, за період з 1.04.2007 року по 1.09.2012 року, за спожиті житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 /а.с.1-4/.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 5 квітня 2013року позов задоволено частково /а.с.92-95/.
Судовим рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», в межах строку позовної давності, 25.450 грн.56 коп., а в решті позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 5 квітня 2013року та ухвалити нове, яким відмовити у позові у повному обсязі /а.с.99-101/.
Скаржник послався на наступне: 1. вважав, що позивач не навів доказів того, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі у позивача, а також не підтвердив наявність договірних відносин між сторонами; 2. вважав , що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неналежними відповідачами, оскільки не є співвласниками квартири; 3. вважав стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги незаконним, оскільки указані послуги надавались неналежної якості; 4. скаржник не погоджується з розрахунком заборгованості, оскільки йому незрозуміло, які дані брались позивачем для обрахунку боргу.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 10.09.2002 року є одноособовим власником п»ятикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 98,34 кв.м., що підтверджується копією нотаріально посвідченої угоди /а.с.80/.
В указаній квартирі, з 2005 року постійно проживають та є зареєстрованими, крім власника квартири ОСОБА_1, також члени його сім»ї - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с.8/.
Встановлено, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі позивача Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».
Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач комунальних послуг має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Весь час проживання у АДРЕСА_1 за період з 1.04.2007 року по 1.09.2012 року, відповідачі не заперечують того, що квартира була забезпечена холодним, гарячим водопостачанням, водовідведенням, а також опаленням, та здійснювалось прибирання прилеглої до будинку території.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі відносно того, що житлово-комунальні послуги надавались неналежної якості свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Відповідно до ст.162 ЦК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Встановлено, що 27.09.2002 року між ОСОБА_1 та Управлінням житлового господарства Шевченківського району м.Києва укладена угода про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги /а.с.36/.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність між сторонами договірних відносин, які відповідають особливостям Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в силу яких, Виконавець надає Споживачу комунальні послуги, а Споживач зобов»язаний їх оплатити, згідно із тарифами та строки, обумовлені сторонами, або визначені законом.
А, згідно до ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Між тим, у зв»язку з неналежною оплатою наданих житлово-комунальних послуг у спірний період, тобто, з 1.04.2007 року по1.09.2012 року по квартирі АДРЕСА_1 позивачем нарахована заборгованість у сумі 40.843 грн.82 коп., з урахуванням інфляційних втрат у сумі 7.605 грн.55 коп. та 3% річних у розмірі 2.218 грн.47 коп./а.с.6-7/.
Не погоджуючись з нарахованою заборгованістю, як встановлено в суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_1 не звертався до відповідача для узгодження нарахованої заборгованості, та не надав суду своїх розрахунків щодо неправильності нарахування боргу.
Між тим, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про застосування трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України.
Уз»язку з цим, заборгованість стягнуто за період з 1.09.2009 року по 1.09.2012 року у сумі 19.601 грн.8 коп., а також застосовано ст.625 ЦК України, згідно якої стягнуто також інфляційні нарахування у сумі 4.143 гнрн.90 коп. та 3% річних у сумі 1.705 грн.58 коп., а всього, у сумі 25.450 грн.56 коп.
Між тим, колегія суддів вважає, що стягнення указаної заборгованості з усіх трьох відповідачів є незаконним, оскільки житлово-комунальні послуги, як об»єкт спірних правовідносин, надавались безпосередньо на квартиру АДРЕСА_1, яка є об»єктом права власності лише одного з відповідачів - ОСОБА_1, а тому, саме власник, в даному випадку, зобов»заний відповідати за належне утримання та використання власного майна, в тому числі повинен і відповідати за інших осіб, яким він надав можливість користування належним йому майном.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов»язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в позові до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить відмовити, стягнувши заборговану суму лише із власника квартири відповідача ОСОБА_1.
Таким чином, рішення суду першої інстанції, в частині стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить скасувати, як ухвалене всупереч вимогам чинного законодавства та ухвалити в цій частині нове рішення, стягнувши лише з ОСОБА_1 заборговану суму 25.450 грн.56 коп. за житлово-комунальні послуги з застосуванням строку позовної давності .
В решті рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст.307,308,309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 5 квітня 2013року в частині солідарного стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 25.450(двадцять п»ять тис. чотириста п»ятдесят) грн.56 коп. та судового збору у сумі 254(двісті п»ятдесят чотири) грн.51 коп. з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у позові Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а в решті рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді