АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/2608/13 Головуючий в 1 інстанції - Великохацька В.В.
Доповідач - Желепа О.В.
23 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Заришняк Г.М.
при секретарі Дубик Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання до виконання умов договору, вселення, та зобов'язання вчинити дії, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явились до апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати відповідача таким, що втратив право користування кватирою АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності і в якій відповідач не проживав, витрат по її утриманню не ніс, проте був зареєстрований на підставі договору піднайму укладеному між ними в 2003 році.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, та просив суд вселити його до спірної квартири, право користування якою він набув в 2003 році за договором , укладеним з його дядьком ОСОБА_3, відповідно до умов якого, дядько надав йому в користування одну кімнату безстроково. Так як в 2012 році, ОСОБА_3 відмовився пускати його у спірну квартиру та заперечує проти його проживання в квартирі, позивач за зустрічним позовом просив суд, зобов'язати власника виконати умови укладеного між сторонами договору, вселити його до квартири, та зобов'язати відповідача надати йому в користування кімнату відповідно до умов договору, яку звільнити від своїх особистих речей.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Не погодившись з таким рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив про скасування рішення як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме зазначав, що суд безпідставно визнав його таким , що втратив право користування житлом на підставі ст. 71, 72 ЖК України, не врахувавши, що спірна квартира належить громадянину на праві особистої приватної власності , право користування якою він набув за договором, який не розірвано, недійсним не визнаний, а тому повинен виконуватись ОСОБА_3 Також скарга містить доводи про те, що висновки суду про чинення ним перешкод власнику є не доведеними .
На зазначену апеляційну скаргу ОСОБА_3 подав заперечення, в яких просив залишити рішення районного суду без змін, так як відповідач добровільно знявся з реєстраційного обліку в спірній квартирі, а тому на даний час відсутній спір між сторонами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач більш ніж 6 місяців не проживає в спірній квартирі без поважних причин, а тому відповідно до вимог ст.ст. 71, 72 ЖК України втратив право користування нею.
Про те з такими висновками суду, колегія суддів не може повністю погодитися виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва по право власності, належить квартира АДРЕСА_1.
25 липня 2003 року між сторонами був укладений договір найму жилого приміщення, яке належало громадянину на праві власності, відповідно до якого ОСОБА_2 власником в найм була передана одна кімната площею 11, 7 кв.м. Строк дії договору був визначений «постійно».
На підставі вказаного договору з 07.08.2003 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в спірній квартирі.
Згідно з вимогами ст. 168 ЖК Української РСР, яка безпідставно не була застосована судом до правовідносин, що склались, договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці. Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.
Задовольняючи позов про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою на підставі ст. 71, 72 ЖК України, суд не врахував, що вищезазначені норми не регулюють правовідносини, що склались між сторонами.
Письмовий договір найму недійсним в установленому законом порядку не визнавався і з такими вимогами до суду ні хто не звертався, а тому апеляційний суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 отримав право на проживання в спірній квартирі за письмовим договором найму житла. Так, як строк користування кімнатою в договорі встановлений не був, відповідно, суд приходить до висновку, що кімната передавалась безстроково. Враховуючи, що позивач ОСОБА_3 до 2012 року не ставив питання про розірвання договору, а також не попереджав відповідача про наступне розірвання договору за три місяці, як це передбачено ЖК України, відсутні підстави для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Зустрічні позовні вимоги про вселення підлягають задоволенню, так, як ОСОБА_3 не заперечує, що він не бажає на даний час надавати доступ до своєї квартири племіннику, та виконувати умови підписаного ним в 2003 році договору.
Зустрічні вимоги про визнання права користування не підлягають задоволенню, так як таке право ОСОБА_2 має на підставі письмового договору найму, який не розірваний та не визнаний недійсним. Доводи представника ОСОБА_3 про те, що договір найму є нікчемний так як він не був зареєстрований в ЖЕК, а також через те, що ОСОБА_2 був неповнолітнім в момент його підписання, до уваги не приймаються, тому, що договір укладався в 2003 році, а тому норми ЦК України, які регулюють поняття нікчемності правочину на правовідносини, що складись не поширюються і норми ЦК України 2004 року не можуть бути застосовані.
За відсутності позовних вимог про визнання договору недійсним, а також позовних вимог про розірвання договору житлового найму, зустрічні вимоги про вселення та зобов'язання надати в користування кімнату передбачену договором підлягають задоволенню, а вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням не можуть бути задоволені ні на підставі ст. 71, 72 ЖК України, які застосував суд, так як спірне жиле приміщення знаходить в кватирі, що належить позивачу на праві особистої приватної власності, ні на підставі ст. 405 ЦК України на яку посилався позивач при зверненні до суду, оскільки ОСОБА_2 набув тимчасового права користування квартирою на підставі письмового безстрокового договору найму житла, а не як член сім'ї.
Доводи ОСОБА_3 та його представника про те, що на даний час не існує спору, так як ОСОБА_2 знявся з реєстраційного обліку добровільно не можуть бути прийняті, тому, що апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції станом на дату його ухвалення. Від позову про вселення та від апеляційної скарги ОСОБА_2 не відмовлявся, а тому позовні вимоги останнього мають бути розглянуті.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні основного позову та про часткове задоволення зустрічних позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання до виконання умов договору, вселення, та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_2 в кватиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_3 передати в користування ОСОБА_2 кімнату площею 11, 7кв. м. у цій квартирі.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді