03 грудня 2013 р.Справа № 2а-5699/12/1470
Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року по справі за позовом державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Строй-Дизайн-Сервис» про припинення юридичної особи, -
02.11.2012 року державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області) звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Строй-Дизайн-Сервис» про припинення юридичної особи.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 21.12.2012 року державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, позивач посилався на те, що згідно доповідної записки посадових осіб ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було встановлено факт відсутності фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Строй-Дизайн-Сервис» з І кварталу 2011 року, що підтверджується наданими до податкової інспекції податковими деклараціями по податку на прибуток. Апелянт зазначив, що метою здійснення господарської діяльності є одержання прибутку. При цьому, відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» підставою постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є, зокрема, провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом. В свою чергу, згідно установчих та реєстраційних документів метою діяльності відповідача є одержання прибутку, а тому, на думку апелянта, відповідачем здійснюється діяльність, що суперечить установчим документам, оскільки не направлена на одержання прибутку.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року та прийняття нової постанови, якою позовні вимоги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Строй-Дизайн-Сервис» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 21.06.2004 року та взято на облік у державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва як платника податків, зборів, обов'язкових платежів з 27.09.2005 року за номером 14036840.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до суду з позовом до ТОВ «Строй-Дизайн-Сервис» про припинення юридичної особи через провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, зважаючи на наступне:
Відповідно до підпункту 20.1.12. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
В даному випадку податковою інспекцією не наведено доводів щодо здійснення відповідачем діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування. Як на підставу позовних вимог позивач послався на провадження товариством діяльності, що суперечить установчим документам, а саме відсутності фінансово-господарської діяльності та відсутності прибутку.
Колегія суддів звертає увагу на наступне:
Основним установчим документом підприємства є статут, вимоги до змісту якого містяться в ст. 57 Господарського Кодексу України, зокрема, повинні бути зазначені мета і предмет діяльності підприємства, його місцезнаходження.
Аналізуючи норми Господарського Кодексу України, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 216 учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 238 Господарського Кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правого або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського Кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Господарського Кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. Частиною 6 цієї ж статті, зокрема, визначено, що суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках передбачених законом.
Пункт 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного Кодексу України зазначає, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущенні при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених Законом. Частиною другою цієї ж статті Кодексу обумовлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а також відповідним органом державної влади у випадках, встановлених законом.
В свою чергу, позивачем не надано належних доказів здійснення відповідачем діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, принципами підприємницької діяльності, згідно ч. 1 ст. 44 ГК України є, зокрема, вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Чинним законодавством, зокрема, ст. 43 ГК України, закріплено свободу підприємницької діяльності, що виражається у тому, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Посилання позивача на відсутність у ТОВ «Строй-Дизайн-Сервис» фінансово-господарської діяльності та, відповідно, прибутку не може бути доказом здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, та не може бути самостійною підставою для припинення юридичної особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначені позивачем обставини не можуть бути підставою для припинення ТОВ «Строй-Дизайн-Сервис».
Крім того, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.
Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва було надано до суду податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року, подану ТОВ «Строй-Дизайн-Сервис». Таким чином, така підстава для припинення юридичної особи у зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій також, в даному випадку, відсутня.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позову державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколава.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду
першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Бойко А.В.
Судді: Танасогло Т.М.
Яковлєв О.В.