04 грудня 2013 р.Справа № 2а-11796/10/1570
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Шеметенко Л.П.
за участю секретаря Левицької З.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р. по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної ДПІ Одеської області ДПС від 29.10.2010 року №0003191701/0.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.12 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою задовольнити позов.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року відповідача було замінено правонаступником Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в Одеській області.
Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 перебув на загальній системі оподаткування та був платником ПДВ, з 04.11.1999 року (перереєстрований 16.08.2006 року).
В період з 26.10.2010 року по 24.11.2010 року на підставі направлень на перевірку від 26.10.2010 року №636 та від 09.11.2010 року №677 посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.
За результатами зазначеної перевірки був складений акт №25291701/НОМЕР_1 від 24.11.2010 року , яким було встановлено порушення ФОП ОСОБА_5 : п.6 ст. 128 Господарського Кодексу України - неналежне ведення обліку доходів та витрат;вимог п.п.5.11 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з по додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 та п.п.7.7.1 п.7.7, п п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ,п. п. 7.4.1, п.7.4, п. п. 7.5.1, п. 7.5, ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168 /97 « Про податок на додану вартість ", що привело до заниження податку за червень 2009 року на 19589 грн, завищення від'ємного значення(26 строки) на суму 1476 грн.
Складений протокол про адміністративне правопорушення серії КН №972813 від 24.11.2010 р.
На підставі акту перевірки 29.11.2010 року Ізмаїльською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003191701/0 щодо визначення ФОП ОСОБА_5 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 19589,00 грн., штрафних санкцій 9759,00 грн., а всього на суму 29384,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, п.п.7.2.1,7.2.3,7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями).
Згідно із п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно п/п 7.2.6. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п/п 7.2.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно п/п 7.2.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Згідно п/п 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 в уточнюючий декларації з ПДВ за червень 2009 року було зменшено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 19589,00 грн. на суму податкового кредиту з ПДВ, який сформований на підставі податкових накладних від 30.10.2008 року №Нн-1000011 , від 23.09.2008 року №Нн-0900010 , від 10.09.2008 року №СК0421 , від 31.05.2010 року №00000310 , від 26.05.2009 року №05/26-1 , від 30.08.2008 року №50 , від 30.05.2008 року №30 , доказів отримання яких у податковому періоді (червень 2009 року) не надано.
Крім того, ФОП ОСОБА_5не сплачував АСХП "Прогрес" суми ПДВ, що підтверджується даними квитанцій до прибуткових касових ордерів від 01.09.2008 року №601 та від 23.09.2008 року №682 , в зв'язку із чим, йому безпідставно були виписані податкові накладні від 30.10.2008 року №Нн-1000011, від 23.09.2008 року №Нн-0900010.
ФОП ОСОБА_5 у червні 2009 року не використовував у власній підприємницької діяльності майно бази відпочинку "Прибій", яке знаходилася у нього в оренді на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 29.12.2009 року
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 року №0003191701/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 19589,00 грн., штрафних санкцій 9759,00 грн., а всього на суму 29384,00 грн. прийняте відповідачем на підставі належних доказів та за відсутності у позивача підстав для формування податкового кредиту з ПДВ у червні 2009 року на підставі вищезазначених податкових накладних .
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин і норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що немає підстави для скасування постанови суду 1-ої інстанції та прийняття нового судового рішення, необхідно залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції - без змін.
Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210,211,212, ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5- залишити без задоволення , а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р.- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді: