20 листопада 2013 року Справа № 876/11962/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова на постанову Личаківського районного суду м.Львова від 23 липня 2013 року в адміністративній справі №2-а/463/117/13 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дітям війни, -
встановив:
08 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова (далі по тексту - УПФ України в Личаківському районі м.Львова), в якому просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду; визнати дії управління протиправними щодо недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період 2007-2010 років, одинадцять місяців 2011 року; зобов'язати відповідача виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період 2007-2010 років, одинадцять місяців 2011 року з врахуванням проведених раніше виплат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із ст.6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога йому виплачувалась у меншому розмірі.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 11 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до УПФ України в Личаківському районі м.Львова в частині зобов'язання провести перерахунок призначених виплат згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і виплатити недоплачені, як дитині війни, суми щомісячної державної соціальної допомоги за період часу з 01 січня 2007 року по 09 травня 2011 року залишено без розгляду.
Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 05 грудня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії УПФ України в Личаківському районі м.Львова щодо ненарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 травня 2011 року по 22 липня 2011 року неправомірними. Зобов'язано УПФ України в Личаківському районі м.Львова зробити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком як дитині війни з врахуванням підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року за період з 10 травня 2011 року по 22 липня 2011 року, з врахуванням абзацу 1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року апеляційну скаргу УПФ України в Личаківському районі м.Львова залишено без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м.Львова від 05 грудня 2011 року у справі №2а-5897/11 без змін. Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 11 листопада 2011 року в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_2 за період з 08 листопада 2011 року до 09 листопада 2011 року скасовано, а справу №2а-5897/11 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 23 липня 2013 р. адміністративний позов ОСОБА_2 в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок призначених виплат згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком і виплатити недоплачені, як дитині війни, суми щомісячної державної соціальної допомоги за період з 08 травня 2011 року по 09 травня 2011 року задоволено; визнано дії УПФ України в Личаківському районі м.Львова щодо ненарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 08 травня 2011 року по 09 травня 2011 року неправомірними; зобов'язати УПФ України в Личаківському районі м.Львова зробити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком як дитині війни з врахуванням підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року за період з 08 травня 2011 року по 09 травня 2011 року, з врахуванням абзацу 1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт покликається на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії "дітям війни".
За результатами розгляду справи, колегія суддів відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надане ст. 6 Закону право дітей війни на нарахування та виплату підвищення 30 % до пенсії. 09 липня 2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31 грудня 2007 року, оскільки 01 січня 2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними, останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Таким чином з 22 травня 2008 року позовні вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дітям війни підлягають до задоволення.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати піврічний строк звернення до суду.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що відповідача слід зобов'язати здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 08 травня 2011 року по 09 травня 2011 року з врахуванням здійснених виплат, визнавши при цьому неправомірними дії УПФ України в Личаківському районі міста Львова стосовно ненарахування зазначених вище виплат за вказаний період.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.197, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення.
Постанову Личаківського районного суду м.Львова від 23 липня 2013 року в адміністративній справі №2-а/463/117/13 за позовом ОСОБА_2 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Р.Й. Коваль
Судді : В.В. Гуляк
Н.М. Судова-Хомюк