27 листопада 2013 рокум. Львів№ 876/840/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Савицької Н.В.
суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
15.06.2011 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати дії пенсійного органу щодо ненарахування та невиплати, як особі, віднесеної до категорії 3, яка отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дочку, ОСОБА_2, що проживають на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату, як особі, віднесеної до категорії 3, яка отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дочку, ОСОБА_2, що проживають на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах шестимісячного строку позовної давності, передбаченого ст. 99 КАС України, з врахуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» та виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує припинення права на одержання даного підвищення до пенсії.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що вона зі своєю неповнолітньою дочкою, категорії 3 є потерпілими від наслідків Чорнобильської катастрофи та проживають у зоні гарантованого добровільного відселення повинна проводитьсь відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат. Однак, як вказує позивач, відповідач таку виплату проводив у значно меншому розмірі.
Оскарженою постановою прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав дії пенсійного органу щодо невиплати позивачу, як особі, яка отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дітину, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії згідно ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.
Крім того, суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу, як особі, яка отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дітину, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року включно з врахуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Суд допустив постанову до негайного виконання.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють та проживають у зоні гарантованого добровільного відселення на території радіоактивного забруднення та пенсіонерам передбачена доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно.
Враховуючи викладені положення Закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання щомісячного підвищення у розмірі 2 мінімальних заробітних плат на неповнолітню дитину, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення є помилковими, оскільки чинним Законодавство не передбачено виплату щомісячного підвищення на неповнолітніх дітей які проживають на територіях радіоактивного забруднення.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 11, 99, 100, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області - задовольнити.
Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23.12.2011 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій - відмовити.
Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий-суддя :Савицька Н.В.
Судді : Запотічний І.І.
Шавель Р.М.