21 листопада 2013 р. Справа № 876/7706/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С.М.,
суддів Матковської З.М., Затолочного В.С.,
за участю секретаря Гелецького П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 2а-10151/12/1370 за позовом приватного акціонерного товариства "Галичина" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач в листопаді 2012 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС №0000860801/4612, №0000870801/4611 від 20.06.2012 року, №0001310801/8950, №0001300801/8948 від 03.09.2012 року.
Постановою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України СДПІ з ОПП у м. Львові МГУ Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Галичина» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за взаєморозрахунками з суб'єктами господарської діяльності, а саме з: ФОП ОСОБА_1 за червень та липень 2011 року; ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» за січень 2010 року; ТОВ «ТД «Онікс» за квітень 2011 року. Апелянт стверджує про нікчемність правочинів між ПАТ «Галичина» та згаданими вище контрагентами оскільки, в таких немає необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. В якості підтвердження таких висновків апелянт посилається на: акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 25.02.2011 року №214/23-2/35382611 «Про результати документальної позапланової перевірки ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» з питань дотримання податкового та валютного законодавства з 01.01.2010 по 31.12.2010 років»; акт Луцької ОДПІ від 25.11.2011 року №9516/17-2/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Транс-Пак» за червень-липень 2011 року»; акт ДПІ у м. Черкаси від 26.07.2011 року №1886/23-2/37478844 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Онікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань по податковому кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 р.».
Також апелянт стверджує, що позивачем не надано повний пакет документів, які засвідчували кожну партію товару, зокрема не надано: договори, товарно-транспортні-накладні, ати прийому-передачі робіт (послуг, векселів), сертифікати якості, документи по взаєморозрахунках, тощо.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою судового засідання проведено заміну відповідача його правонаступником - Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові замінено на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Так, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем в період з 23.05.2012 по 29.05.2012 року було проведено документальну позапланову перевірку приватного акціонерного товариства "Галичина" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань по податковому кредиту з податку на додану вартість по взаєрозрахунках з ФОП ОСОБА_1 за червень та липень 2011 року; ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» за січень 2010 року; ТОВ «ТД «Онікс» за квітень 2011 року.
За результатами даної перевірки відповідачем складено акт №254/08-10/25553579 від 06.06.2012 року, згідно якого позивачем порушено вимоги п.п. 14.1.181 п.14.1. ст. 14, п. 198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит за січень 2010 р. на суму 209 597,01 грн.; за квітень 2011 р. на суму 4 313,60 грн. та на суму 3 639,2 грн.; за червень 2011 р. на суму 4 138,99 грн. та на суму 3 043,01 грн.; за липень 2011 р. на суму 3 710,76 грн. та на суму 5 047,24 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000860801/4612, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 278 020,70 грн., в тому числі за основним платежем - 223 096,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54 923,87 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000870801/4611, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12 249,35 грн., в тому числі за основним платежем - 10 392,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 856,38 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001310801/8950, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 069,59 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001300801/8948, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 521,51 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність дій відповідача в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість як за основним платежем так і за застосованими штрафними (фінансовими) санкціями, оскільки належними та допустимими доказами підтверджується правомірність формування ПАТ «Галичина» податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахункак з ФОП ОСОБА_1 за червень та липень 2011 року, ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» за січень 2010 року та ТОВ «ТД «Онікс» за травень, червень 2011 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Матеріалами справи, зокрема актом перевірки №254/08-10/25553579 від 06.06.2012 року підтверджується, що позивачем видано, а СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів перевірено наступні документи:
- по взаєморозрахунках між ПрАТ «Галичина» та ТОВ «ТД «Онікс» за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. надано договір купівлі-продажу №210301 від 21.03.2011р., видаткову накладну №040702 від 07.04.2011 року та податкову накладну №502 від 05.04.2011 року;
- по взаєморозрахунках між ПрАТ «Галичина» та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» за січень 2010р. надано видаткову накладну №РН1-3100010 від 31.01.2010 року та податкову накладну №131000004 від 31.01.2010 року;
- по взаєморозрахунках між ПрАТ «Галичина» та ФОП ОСОБА_1 за червень, липень 2011 року надано копію договору купівлі-продажу №19/05/10-1 від 19.05.2010р., акт звірки від 11.05.2012р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні №РН-0000722 від 28.07.2011р., №РН-0000636 від 04.07.2011 р., №РН-0000623 від 24.06.2011р., №РН-0000597 від 09.06.2011р., №РН-0000615 від 17.06.2011р. та податкові накладні №722 від 28.07.2011 р., №636 від 04.07.2011 р., №615 від 17.06.2011 р., №597 від 09.06.2011 р., №624 від 24.06.2011 р.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Зважаючи на викладене та з огляду на те, що надані позивачем первинні документи за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, жодних зауважень щодо таких в акті перевірки не наведено, колегія суддів приходить висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в ціні товарів, отриманих в ході господарських операцій від ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Торговий дім «Онікс».
Щодо твердження апелянта про нікчемність правочинів між ПАТ «Галичина» та згаданими вище контрагентами оскільки, в таких немає необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, слід зазначити наступне.
В даному випадку, слід виходити із засад індивідуального характеру юридичної відповідальності платників податків. Тобто, у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, права та обов'язки позивача як платника податків щодо формування власних податкових зобов'язань та сплати податків врегульовані нормами діючого податкового законодавства і не можуть залежати від фактичних обставин здійснення господарської діяльності та дотриманням вимог податкового законодавства його контрагентами.
Дане узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
З огляду на викладене, відповідають обставинам справи висновку суду першої інстанції про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту та безпідставність висновків перевірки, за результатами діяльності ПАТ «Галичина», про заниження суми податкових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не вправі був видавати оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №0000860801/4612 та №0000870801/4611, а також від 03.09.2012 року №0001310801/8950, №0001300801/8948, суд погоджується з доводами позивача та думкою суду першої інстанції, що нарахування пені, яку визначено як зобов'язання згідно податкової вимоги №1/3 від 11.01.2012 року в сумі 12655,43 грн,. не було передбачено законодавством чинним станом до 01.01.2011 року, а відтак не було підстав для її нарахування.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 2а-10151/12/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 25.11.2013р.
Головуючий суддя : Кузьмич С.М.
Судді: Матковська З.М.
Затолочний В.С.