04 грудня 2013 р.Справа № 1570/3463/2012
Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Шеметенко Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
31 травня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та просив визнати незаконними дії та зобов'язати посадових осіб СГІРФО Суворовського РВУМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 р. у задоволенні позову було відмовлено .
Не погоджуючись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов .
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2013 року було залучено другого відповідача - Суворовський РВ ГУ Міграційної Служби України в Одеській області , який є правонаступником - Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у здійсненні повноважень щодо реєстрації осіб за місцем проживання .
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися,у зв'язку з чим в порядку ст.197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню за наступних обставин:
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Законом, яким відповідно до Конституції України регулюються відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначаються порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлюються випадки їх обмеження є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі Закон) передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до статті 3 Закону реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» випливає, що реєстрація місця проживання полягає у внесенні відповідних відомостей до паспортного документа і до реєстраційного обліку відповідного державного обліку із зазначенням адреси житла особи. Місце проживання відповідно до цієї статті визначається за об'єктивним критерієм, яким є строк понад шість місяців, впродовж якого особа проживає на даному місці.
Статтею 7 Закону( в редакції, діючої на момент виникнення правовідносин) встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 15.12.2011 року Суворовським районним судом м.Одеси було винесено рішення про виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
На підставі вищевказаного рішення позивач звернувся до СГІРФО Суворовського РВ ГУМВС України Одеській області з заявою про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 за адресою: квартира АДРЕСА_1.
27.02.2012 року СГІРФО Суворовського РВ ГУМВС України Одеській області розглянувши подану позивачем заяву надіслав ОСОБА_4 відповідь у якій відмовив останньому у задоволенні його заяви, оскільки рішення Суворовського районного суду м.Одеси не є підставою для зняття ОСОБА_5 з реєстраційного обліку.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , так як судове рішення щодо виселення особи , яке набуло законної сили, відповідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, діючої на момент звернення не було самостійною підставою для зняття цієї особи з реєстрації місця проживання.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції.
Керуючись ч.1 ст. 195, ст.191, 197,198, 200, 205,206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -залишити без задоволення , а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 р -без змін
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя :
Судді: