04 грудня 2013 року Справа № 876/9546/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного лікаря Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру Кабанчик Мирослави Орестівни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 16.04.2013 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного лікаря Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру Кабанчик Мирослави Орестівни, в якому просив визнати дії неправомірними; зобов'язати надати повну, точну та достовірну інформацію на всі поставлені запитання у інформаційному запиті №171 та №172, поданого позивачем 25 лютого 2013 року; дати дозвіл на проведення інтерв'ю стосовно роботи Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру, що знаходиться у м. Львові по вул. Наукова, 49.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що 25.02.2013 року позивач звернувся до відповідача з інформаційними запитами (вхідний №171, №172) відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», на які було надано неповну інформацію, оскільки відповідь надана Головним лікарем Кабанчик М.О. не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме, на усі поставлені в інформаційних запитах питання відповідачем не було надано повної відповіді або така на ряд запитань взагалі не надавалася. Крім того, 25.02.2013 року відповідачу було подано заяву, згідно якої, зокрема, позивач просив прийняти та дати інтерв'ю стосовно роботи Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру у м. Львові 4 березня або 6 березня 2013року у порядку та відповідно до Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про друковані засоби масової інформації». Однак, 05.03.2013 року від відповідача отримано відповідь з відмовою, вважає таку відмову щодо проведення інтерв'ю необґрунтованою та неправомірною.
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2013 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся до Головного лікаря обласного державного клінічного наркологічного диспансеру Кабанчик М. О. з інформаційним запитом (вх.№171), в якому просив відповідача письмово надати відповідь на ряд запитань:
1.Чи визначено наказом по Управлінню охорони здоров'я (якщо так, то яким саме) пункти закладів в місті Львові і області в яких будь-який громадянин має право за власною ініціативою, пройти (платний або безкоштовний) огляд у нарколога з метою виявлення особистого стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів? Прошу надати повний перелік таких закладів;
2.Чи визначено перелік необхідного обладнання та препаратів для таких пунктів, якщо так, то яким документом та яких саме? Прошу надати повний перелік належного обладнання.
З.Яка документація повинна вестися у такому пункті обстеження?
4 .Як фіксуються результати обстеження?
5.Чи передбачена можливість для громадян України бути обстеженими незалежно від пори доби у всіх цих закладах?
7.Які документи, що підтверджують право медичного спеціаліста на проведення обстеження, на відповідність (повірку, сертифікацію) обладнання можуть бути надані громадянину за його вимогою?
8.Чи встановлено тарифи за проведення обстеження?
9.Якщо так, то чиїм наказом затверджено і на підставі яких саме розрахунків? Прошу навести існуючі тарифи для обстеження, (а.с.11-12).
Крім того, 25.02.2013 року позивач вдруге звернувся до відповідача з інформаційним запитом (вхідний №172), в якому просив повідомити:
1. Прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, посаду та кваліфікацію, посадової особи (лікаря) яка зображена на відео та в хамській формі відмовляє журналісту в проходженні ним експертизи на стан сп'яніння та перебування ним під впливом лікарських препаратів які знижують увагу під час керування транспортними засобами від 20.02.1013?
2. Повідомити прізвище, ім'я по батькові, рік народження, посаду та кваліфікацію усього медперсоналу, який працював на зміні в поліклінічному відділенні ЛОДКНД по вул. Науковій, 49 у м. Львові 20.02.2013 року.?
3.Чи є нормою така поведінка лікарів яка ображає честь, гідність та ділову репутацію журналіста яка зображена на відео, до усіх пацієнтів, які відвідують поліклінічне відділення ЛОДКНД по вул. Науковій, 49 у м. Львові?
4.Чи зобов'язані посадові особи (лікарі) поліклінічного відділення ЛОДКНД по вул. Науковій, 49 у м. Львові під час спілкування з громадянами дотримуватися етичних норм?
5.Чи зобов'язанні посадові особи (лікарі) поліклінічного відділення ЛОДКНД по вул. Науковій, 49 у м. Львові на прохання або вимогу громадянина представитись та чітко назвати свою посаду?
6. На підставі яких нормативно правових актів лікар поліклінічного відділення ЛОДКНД по вул. Науковій, 49 у м. Львові у грубій формі не прийняла письмове звернення від журналістів, громадянин України та фактично відмовила їм у проходженні ними експертизи на стан сп'яніння або перебування їх під впливом лікарських препаратів які знижують увагу під час керування транспортним засобом?
7. Яким нормативно правовим актом заборонено громадянам та журналістам проводити відео фіксацію свого спілкування та проходження ними експертизи на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння в поліклінічному відділенні ЛДКД по вул. Науковій, 49 у м. Львові?
8. На підставі яких нормативно правових актів двері поліклінічному відділенні ЛОДКД по вул. Науковій, 49 у м. Львові лікарями працівниками (лікарями) закриваються з внутрішньої сторони та громадян не пускають в середину мед закладу навіть в вестибюль?
9.Чи зобов'язані лікарі ЛОДКНД по вул. Науковій, 49 у м. Львові надавати громадянам які звертаються за медичною допомогою, надавати таку допомогу?
10.Чи зобов'язані лікарі ЛОДКНД по вул. Науковій, 49 у м. Львові надавати медичні консультації, інформацію, щодо проходження громадянами експертизи на стан сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів які сповільнюють (знижують) реакцію під час керування транспортними засобами?
11.Який вид покарання чекає на лікаря ЛОДКНД по вул. Науковій, 49 у м. Львові за невиконання етичного кодексу та образу честі, гідності та ділової репутації журналіста, що зображене на відео в додатках? (а.с.14-15).
Факт отримання відповідачем інформаційних запитів від 25.02.2013 року відповідачем не заперечується.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з урахуванням сформованих позивачем запитів надано вмотивовані відповіді в межах повноваження розпорядника запитуваної інформації з врахуванням норм Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про захист персональних даних».
Крім цього, відповідач фактично не відмовляла позивачу у особистому прийомі та наданні інтерв»ю.
З таким висновком колегія суддів погоджується і вважає, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Так, листом від 01.03.2013 року вих.№164 відповідачем надано відповідь на інформаційний запит від 25.02.2013 року вх.№171 (а.с.16-18).
Листом від 01.03.2013 року вих.№165 відповідачем надано відповідь на інформаційний запит від 25.02.2013 року вх.№172 (а.с.20-21).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 вищевказаного Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з п.6 ч.1 ст.14 Закону України Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Аналізуючи поставлені позивачем питання та відповіді на них, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем на інформаційні запити позивача, дано вмотивовані відповіді в межах повноважень розпорядника запитуваної інформації у встановлені законом строки.
Крім того, були відсутності обмеження чи порушення прав позивача на отримання публічної інформації, шляхом відмови відповідача у наданні інформації у форматі інтерв'ю, оскільки, як передбачено Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», журналіст зобов'язаний представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, а друкований засіб масової інформації повинен пройти державну реєстрацію. Тільки у випадку надання передбачених законодавством документів, особа можете проводити дії як журналіст зареєстрованого засобу масової інформації.
Як громадяни України (при ненаданні передбачених законодавством документів) особа можете записатись на особистий прийом громадян згідно Закону України «Про звернення громадян» у дні визначені графіком.
Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що відповідач 25.02.2013 року відмовлялася від здійснення особистого прийому та надання інтерв'ю, не зважаючи на пред'явлення посвідчення журналіста.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, факт пред'явлення журналістом редакційного посвідчення чи іншого документу, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації при записі на особистий прийом до Головного лікаря обласного державного клінічного наркологічного диспансеру не встановлено.
Відтак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідач фактично не відмовляла позивачу у особистому прийомі та наданні інтерв'ю, а лише роз'яснила підстави за яких такі можливі.
У відповідності до ст.69 ч.1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі №813/2926/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
М.П. Кушнерик
Ухвала у повному обсязі складена 09.12.2013 року.