04 грудня 2013 року Справа № 876/3477/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.01.2013 р. в адміністративній справі № 303/81/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку,
04.01.2013 р. ОСОБА_2 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з вищезазначеним позовом та просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його призначити пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році зі зниженням пенсійного віку на 10 років у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закону № 796-XII) та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачену ст.51 Закону № 796-XII, з моменту набуття такого права, тобто з 13.04.2012 р.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що з 01.10.1986 р. по 10.10.1986 р., протягом 10 днів, він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в с.Кливини Поліського району Київської області, що відноситься до 30-кілометрової зони відчуження.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.01.2013 р. позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області (далі - УПФУ в м.Мукачево та Мукачівському районі) щодо відмови ОСОБА_2 у визначенні права та призначенні пенсії згідно із Законом № 796-XII та зобов'язано його прийняти заяву і документи, призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст.55 Закону № 796-XII, з дня набуття права на призначення - 13.04.2012 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ в м.Мукачево та Мукачівському районі оскаржило його в апеляційному порядку. Покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.01.2013 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII позивачем не було надано встановлений законодавством перелік документів, що підтверджував би факт роботи в зоні відчуження в період з 01.10.1986 р. по 10.10.1986 р., а тому підстав для призначення такої пенсії не має.
Крім того, вважає, що оскільки вимога позивача має наслідком стягнення з управління грошових коштів, то для звернення до суду за даним позовом має бути застосовано місячний строк відповідно до ч.5 ст.99 КАС України.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 26.12.2012 р. позивач звернувся до УПФУ в м.Мукачево та Мукачівському районі із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Листом за № Ч-151/08-11 від 28.12.2012 р. відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивуючи це тим, що надані ним документи не підтверджують факту роботи у зоні відчуження у 1986 році, тому підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII немає.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має законне право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону № 796-XII, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не надав суду достатньо доказів, щодо його фізичного стану, які б підтверджували втрату працездатності, як шкоду заподіяну внаслідок ліквідації наслідків ЧАЕС.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст.10 Закону № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження.
Згідно зі ст.15 Закону № 796-XII, підставами для визначення статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС є періоди роботи в зоні відчуження, що підтверджується відповідними документами, які видаються підприємствами, установами, організаціями.
Пунктом 2 ст.14 та ч.1 ст.21 Закону № 796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, до 2 категорії відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів.
Відповідно до ст.55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів пенсійний вік зменшується на 10 років.
Зазначеній категорії осіб, згідно зі ст.65 Закону № 796-XII, за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Зазначені посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими зазначеним Законом.
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Закарпатською обласною державною адміністрацією.
З довідок ПАТ «Мукачівська автобаза» за № 80 від 28.03.2012 р. та № 172 від 18.06.2012 р. видно, що ОСОБА_2 з 01.10.1986 р. по 10.10.1986 р. відповідно до наказу № 277 від 01.10.1986 р. та згідно із шляховим листом № 902378 виконував автомобільні перевезення у складі комплексної бригади по будівництву водопроводу, що пов'язано із аварією на Чорнобильській АЕС, в с.Кливини Поліського району Київської області. Перша довідка видана на підставі первинних документів, а саме: книги нарахувань зарплати за 1986 р., журналу реєстрації дорожніх листі та відряджень за 1986 рік.
На час видачі довідок первинні документи не збереглися.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні у позивача документи підтверджують його право на призначення пільгової пенсії відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Відповідно до ст.49 Закону № 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 51 Закону № 796-XII передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 2 призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, наявність втрати працездатності у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору.
Враховуючи те, що позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували втрату працездатності, як шкоду заподіяну внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність та необгрунтованість позовних вимог в частині призначення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст.51 Закону № 796-XII.
З доводами апелянта про необхідність застосування місячного строку для звернення до суду, як це передбачає ч.5 ст.99 КАС України, колегія суддів не погоджується, оскільки позивачем у даному випадку не оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а заявлено позовні вимоги про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У відповідності до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.01.2013 р. в адміністративній справі № 303/81/13-а, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й. Коваль
Судді В.В.Гуляк
Н.М.Судова-Хомюк