27 листопада 2013 року Справа № 876/4541/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Судової-Хомюк Н.М.,
Гуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2011 року у справі №2-а-12664/11/1916 за позовом ОСОБА_2 до Чортківської міської ради, управління праці та соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити дії,
20 червня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області (далі-УПСЗН Чортківської РДА) та Чортківської міської ради, в якому просила зобов'язати здійснити нарахування компенсації і доплати за шкоду, заподіяну здоров'ю громадянам за проживання на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 30% компенсації від мінімальної заробітної плати у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 28.02.1991 р.; однієї мінімальної заробітної плати, як доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 01.03.1993 р. відповідно до ч.1 ст.37 та ч.1 ст.39 Закону України ,,Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та проводити таке нарахування своєчасно до 25 числа кожного місяця.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2011 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Чортківську міську раду здійснити перерахунок заборгованої ОСОБА_2 доплати у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно, як громадянину, що працює на території радіоактивного забруднення - у зоні посиленого радіоекологічного відповідно до ст.39 Закону України від 28.02.1991 року ,,Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , Закону України № 230 - ВР від 06.12.1996 року ,,Про внесення змін і доповнень до Закону України ,,Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 02 грудня 2010 року з врахуванням виплачених сум до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин та подати розрахункові документи до управління праці та соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області.
Зобов'язано УПСЗН Чортківської РДА здійснити виплату ОСОБА_2, працюючої в Дошкільному навчальному закладі №3 м.Чорткова заборгованої доплати за поданими Чортківською міською радою розрахунковими документами у розмірі однієї мінімальної заробітної плати як громадянину, що працює на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст.39 Закону України від 28.02.1991 року ,,Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , Закону України № 230 - ВР від 06.12.1996 року ,,Про внесення змін і доповнень до Закону України ,,Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячно, починаючи з 02 грудня 2010 року, з врахуванням виплачених сум до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин. Виплату заборгованої доплати здійснити за місцем роботи позивача - ОСОБА_2 В іншій частині позовних вимог-відмовлено за безпідставністю.
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 ,,Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просить врахувати, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією даного закогу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-XII.
Як безспірно встановлено, позивач працює та постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю четвертої категорії серії НОМЕР_1 від 09.08.1993 року (а.с.6).
Відповідно до вимог ст. 39 Закону № 796-XII громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання, що позивачка має право на доплату громадянам, які працюють на території посиленого радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Апеляційний суд виходить із того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Крім того, згідно із положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають ст. 39 Закону № 796-XII, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанова Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень. Отже, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-XII, є неправомірним.
Як визначено пунктами 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.05 року (далі - Порядок), розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення по місцю реєстрації громадян, а тому останні повинні проводити їх нарахування.
Згідно з п. п. 5,6 Порядку, соціальні виплати, допомоги, передбачені за ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці, а тому підприємства, установи, організації га фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності виступають в даних правовідносинах як суб'єкти владних повноважень на основі законодавства.
Відтак, Чортківська міська рада є належним відповідачем в частині проведення донарахування позивачу доплати до заробітної плати за ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оскільки уповноважений орган, яким є управління праці та соціального захисту населення, перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що проводяться в установленому законодавством порядку, то платником щомісячної доплати працюючому за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю є УПСЗН Чортківської РДА, а фактично виплату проводить роботодавець.
Позовні вимоги позивача щодо нарахування 30% компенсації від мінімальної заробітної плати у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства задоволенню не підлягають, оскільки згідно додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" м.Чортків не входить в перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога.
Судом першої інстанції правильно встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення позовних вимог з урахуванням вищенаведених обставин відповідно до імперативних вимог ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з шестимісячного строку звернення до суду.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та вищевказаних висновків не спростовують.
Відтак апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції було повно і правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2011 року у справі №2-а-12664/11/1916 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Й. Коваль
Судді В.В. Гуляк
Н.М.Судова-Хомюк