27 листопада 2013 рокум. Львів№ 876/4433/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Савицької Н.В.
суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
02.08.2011 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача в якому просив зобов'язати його провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 1 мінімальних заробітних плат в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що йому як особі, яка проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у відповідності до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинна проводитись виплата щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 1 мінімальних заробітних плат. Однак, як вказує позивач, відповідач таку виплату проводив у значно меншому розмірі.
Оскарженою постановою прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково. Суд зобов'язав пенсійний орган нарахувати і виплатити позивачу доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2008 року, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 02.02.2011 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Суд допустив постанову до негайного виконання.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач по проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та є непрацюючим пенсіонером.
Частиною третьою ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Згідно зі ст. 39 цього Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірі 1 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи викладені положення Закону, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 1 мінімальних заробітних плат.
Однак, із матеріалів справи видно, що відповідач дану пенсію позивачу нараховував та виплачував у значно меншому розмірі, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача та зобов'язання його здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 1 мінімальних заробітних плат.
Суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою позивачу передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, не може бути підставою для невиконання вимог Закону.
Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Разом з тим, суд помилково допустив постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки, в даному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.
Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині негайного виконання, тому оскаржувану постанову в цій частині слід змінити, вказавши про негайне виконання постанови суду лише у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195-197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області -задовольнити частково.
Постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2011 року -змінити в частині звернення її до негайного виконання, вказавши про негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий-суддя :Савицька Н.В.
Судді : Запотічний І.І.
Шавель Р.М.