ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2013 року 10:03 № 826/17340/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Горб С.А. (довіреність від 08-3101/2013 від 31.01.2013 р.)
від відповідача-1: Мельніченко В.О. (довіреність від 29.09.2013 р. № 14.1/1-16/3889)
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс»
до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (Відповідач-1)
ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві (Відповідач-2)
про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення надмірно сплачених коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600483/2 від 01.08.2013 р. та стягнення надмірно сплачених податків у розмірі 60 670,39 грн. з яких: ввізне мито - 11 667,38 грн. та ПДВ - 49 003,01 грн.
Позивач зазначає, що за зовнішньоекономічним контрактом ним було ввезено на митну територію України вантаж - світлотехнічна продукція та у зв'язку з митним оформленням ним до митниці було подано всі необхідні документи. Відповідачем, як зазначає позивач, було запропоновано позивачу надати додаткові документи. Позивач зазначає, що ним було надано додатковий перелік документів, який додатково підтвердив визначену позивачем митну вартість товарів за 1 методом.
Однак, відповідачем прийнято оскаржуване рішення, відповідно до якого митна вартість товару є вищою, ніж вартість згідно цінової бази ЄАІС ДМСУ, та вищою за вартість заявлену позивачем, крім того вартість товару визначена позивачем відповідає вартості зазначеної ЄАІС ДМСУ. Висновки митниці у рішенні про визначення митної вартості за шостим методом позивач вважає такими, що не є переконливими, та обґрунтованими. Позивач вважає, що були всі підстави для митного оформлення товару за першим методом визначення митної вартості товару.
У зв'язку з викладеним позивач просить задовольнити позов, скасувавши спірне рішення та стягнути з Державного бюджету України через орган казначейства надмірно сплачені податки.
Відповідач-1 з підстав, визначених в оскаржуваному рішенні та запереченнях на позов, вважає їх законними та обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач-2, отримавши 14.11.2013 р. ухвалу суду про відкриття провадження у справі, у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не подав. При цьому, відповідачем не надано доказів поважності причин неприбуття у судове засідання, як і завчасного повідомлення про наявність поважних причин неприбуття у судове засідання. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач не з'явився у судове засідання без поважних причин у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представника казначейства на підставі наявних матеріалів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.08.2013 р. позивач звернувся до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, з МД № 100250000/2013/065599 та доданими до неї документами щодо митного оформлення у режимі імпорту світильників побутових електричних, які підвішуються або закріплюються на стилі, внутрішні, з комбінованих матеріалів (метал.спл.,скло), призначені для використання з газорозрядними лампами, не для вибухонебезпечних середовищ, без телерадіопередача та/або приймача: FYGW136-I E 27, накладний корпус без ПРА - 150 шт., FYGW114-I E 40 накладний корпус без ПРА - 150 шт., FYGW114-II E 40 вм-й корпус без ПРА - 550 шт.
Товар ввозився відповідно до умов контракту № CU10-04YS від 15.12.2010 р., укладеному компанією JIANGSU YASHIPS LIGHTING GROUP CO.LTD (КНР) та додатків до нього.
Пунктом 4.8. Контракту передбачено, що уразі, якщо не буде домовлено інше, базисом поставки є CIP Kiev чи FOB Shahghai.
Згідно з інвойсом від 14.06.2013 р. № 213YL192, наданим під час митного оформлення, підлягала поставці на умовах FOB Shahghai продукція в кількості та в асортименті: FYGT 331-ІІІ - 150 шт., FYGW136-I E 27 - 150 шт., FYGW114-II E 40 - 150 шт., FYGW114-II E 40 - 550 шт. на загальну суму 28 315 доларів США.
Такі саме відомості щодо номенклатури товару наведені у пакувальному листі.
01.08.2013 р. митницею сформовано та направлено електронне повідомлення позивачу, в якому зазначено, що надані декларантом документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а також містять розбіжності. Відповідно до ст. 53 МК України запропоновано додатково надати виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення, інші документи для підтвердження заявленої митної вартості за бажанням декларанта.
Згідно з електронним повідомленням позивача від 01.08.2013 р. митниці надано витяг з бухгалтерської документації та лист від 01.08.2013 р. № 01-8-13/1 в якому митницю проінформовано про надіслання по вказаній МД документів: інвойс від 14.06.2013 р., пакувальний лист, коносамент, сертифікат походження, CMR від 31.07.2013 р., договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 08.01.2013 р., довідка про транспортні витрати від 29.07.2013 р., копії сторінок каталогу виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, калькуляція від виробника, прайс-лист від виробника та продавця.
У той же час, митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості № 100250000/2013/600483/2 від 01.08.2013 р.
Відповідно до цього рішення: загальна сума за розрахунком (фактурна вартість товару) - 28 315 доларів США, сума у грн. - 226 321,80; заявлені декларантом складові митної вартості нарахування до ціни договору: 2260 доларів США, у грн. - 18 064,18.
Проведено коригування митної вартості по товару № 1/1 (світильники побутові електричні, які підвішуються або закріплюються на стелі, внутрішні, з комбінованих матеріалів (метал.спл,скло), призначені для використання з газорозрядними лампами… (150 шт., 150 шт., 550 шт.). Відносно товару № 1/1 зазначено: ціна товару № 1/1 у гр. 27 - 22120 доларів США; розрахована декларантом митна вартість товару № 1/1: сума у валюті - 23981,08 доларів США, у грн. - 191 680,77. Коригування: вартість за одиницю 5,25 доларів США та при кількості 9364 кг. (вага нетто) митна вартість товару № 1/1 визначена у розмірі 49 161 доларів США. Митна вартість скоригована за резервним методом.
Відносно товару № 2/1 (прожектори для освітлення вилиць (не для використання у вибухонебезпечних середовищах…, 150 шт.) зазначено: ціна товару 6195 доларів США; розрахована декларантом митна вартість: 6593,92 доларів США, сума у грн. - 52705,20. Коригування: вартість за одиницю 5,2000 доларів США та при кількості 2040 кг. (вага нетто) митна вартість визначена на рівні 10608 доларів США.
У гр. 33 рішення (обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) зазначено: коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень ст. 55 МКУ у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості та розбіжності. На виконання вимог ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснено під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до п. 4.1. ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.
В результаті такого контролю, як зазначено у спірному рішенні, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містять розбіжності:
- відповідно до п. 4.5. контракту від 15.12.2010 р. продавець зобов'язується поставляти з кожною партією товару належним чином оформлені документи, але згідно відмітки Південної митниці інвойс на теплохід разом з товаром не надавався взагалі. Тобто, як зазначено в оскаржуваному рішенні, на дану поставку продавець інвойс не надавав.
- відповідно до п. 4.5. контракту від 15.12.2010 р., як надалі зазначається в оскаржуваному рішенні, продавець зобов'язується поставляти з кожною партією товару наступні документи: експортну декларацію, але декларантом до митного оформлення вона не надавалась (про що, як вказується у рішенні, свідчить лист декларанта).
У спірному рішенні зазначається про проведення консультацій з декларантом. Зазначається, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, методи 2а, 2б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари; 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість визначена за резервним методом та ґрунтується на митній вартості товару, митне оформлення якого вже здійснено з МД від 05.07.2013 р. № 100250000/2013/062637, рішення про коригування митної вартості від 19.06.2013 р. № 100250000/2013/600185/2.
На підставі цього рішення прийнято також Картку відмови у митному оформленні товарів № 100250000/2013/01456.
На підставі спірного рішення про коригування митної вартості позивачем було подано нову МД № 100250000/2013/065645 від 01.08.2013 р. за якою позивачем додатково нараховано та сплачено: ввізне мито у розмірі 11 667,38 грн. та ПДВ - 49 003,01 грн., що не спростовується митницею.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).
Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).
Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи документи, які надавались позивачем під час митного оформлення товару (у т.ч. додатково), під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.
Зокрема, надані позивачем первинні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, транспортну складову митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості/складових митної вартості.
Наявні відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.
При цьому, в контексті наведеного слід зазначити, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала - яку саме бухгалтерську документацію та інші документи слід надати та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин ненадання додаткових документів.
Відносно ж викладених у спірному рішенні доводів в обґрунтування скоригованої митної вартості, слід зазначити, що вони по суті зводяться до того, що при перетині кордону на Південній митниці із товаром був відсутній інвойс.
Однак, як вбачається з початково поданої МД та картки відмови, позивачем було надано під час митного оформлення з первинною МД інвойс від 14.06.2013 р. № 213YL192, що вказує на дотримання позивачем вимог п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України.
Враховуючи те, що відсутні інші претензії митниці щодо надання первинного/базового переліку документів (ч. 2 ст. 53 МКУ), наведене вказує на безпідставність витребування митницею додаткових документів, оскільки під час митного оформлення позивачем з первинною МД було надано у т.ч. інвойс.
При цьому, слід додати, що п. 4.6. контракту передбачено, що якщо разом з товаром визначені у п. 4.5. контракту документи не передані, продавець зобов'язується надати їх покупцю не пізніше 5-денного терміну з дати відвантаження товару.
Що стосується доводів митниці відносно ненадання копії митної декларації країни відправлення, слід зазначити, що даний документ входить до переліку документів, які надаються додатково, якщо початково надані базові документи містять розбіжності, неточності, не містять всіх відомостей, чого в даному випадку, як зазначено вище, не встановлено, що вказує на безпідставність витребування митницею цього документу.
У той же час, під час розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили, що у наявній у матеріалах справи копії митної декларації країни відправлення містяться відомості, які впливають на рівень визначеної позивачем митної вартості або свідчать про заниження позивачем митної вартості товарів, визначеної позивачем за першим методом.
З наведеного в сукупності не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митній вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, в порушення зазначених вимог спірне рішення не містить обґрунтування числового значення визначеної відповідачем митної вартості та під час розгляду справи митницею не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, як-то вимагалось судом, а отже не доведено і визначених митницею у спірному рішенні числових значень митної вартості.
Відтак, враховуючи подання позивачем з первинною МД всіх документів, які містять необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, недоведеність недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом, відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з первинною МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, відсутність обґрунтування у спірному рішенні числових значень митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів та, відповідно, про наявність підстав для його скасування.
Щодо позовних вимог про повернення сум ввізного мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до п/п. 41.1. ПК України (в редакції на час сплати спірних сум) митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Як зазначено вище, відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).
Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та за рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів, а отже, у разі прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості, яке призвело до збільшення відповідних платежів до бюджету, імпортер не позбавлений права вимагати у судовому порядку повернення з бюджету безпідставно перерахованих на підставі такого неправомірного рішення сум податків, незалежно від наявності досудових процедур.
В даному випадку, внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного визначення відповідачем-1 митної вартості, яка застосована для нарахування податків, позивачем надміру сплачено до бюджету ввізне мито - 11 667,38 грн. та ПДВ - 49 003,01 грн., які складаються з різниці сум ввізного мита та ПДВ, сплачених позивачем під час подання нової МД та сум мита та ПДВ, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці.
Зарахування зазначених сум до Державного бюджету України підтверджується оформленням нової МД та не спростовується митницею.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми ввізного мита та ПДВ, які підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення за рішенням суду з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, що не спростовується митницею.
Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем-1 не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідачем-1 не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача-1 та про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві надміру сплачених позивачем ввізного мита та ПДВ, які сплачені на підставі протиправного рішення. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі. На поверненні судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.
Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» (код з ЄДР - 02094; адреса згідно ЄДР: м. Київ, вул. Віскозна, 93А; адреса для листування: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8-А, оф. 311) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600483/2 від 01.08.2013 р., прийняте Київською регіональною митницею.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» (код з ЄДР - 02094; адреса: м. Київ, вул. Віскозна, 93А) надміру сплачені до бюджету: ввізне мито у розмірі 11 667,38 грн. та ПДВ - 49 003,01 грн.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови суду складено та підписано 10.12.2013 р.