04 грудня 2013 року Справа № 53527/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді: Костіва М.В.,
суддів: Довгої О.І., Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.04.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок до пенсії як дитині війни,-
13 грудня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік, і 10 місяців 2010 року по день винесення судом рішення, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2011 року позов задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» війни за період з 01.01.2009 року по 12.06.2010 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 13.06.2010 по 10.10.2010 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.
Постанову суду допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Відповідно ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача за спірний період у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
Однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при задоволенні позовних вимог до 10.10.2010 року. Відтак, позивачу належить провести перерахунок та виплату недоплаченого підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 13.06.2010 року до 29.04.2011 року.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.
Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Водночас, постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.
До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ч. 4 ст. 202 КАС України.
Керуючись ст.195, 197, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, ст.254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області - задовольнити частково, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2011 року у справі №2-а-1440/11 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» - задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 починаючи з 13 червня 2010 року до 29 квітня 2011 року із врахуванням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум .
Звернути постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Довга О.І.
Савицька Н.І.