04 грудня 2013 р.Справа № 2а-12561/2011
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Спінчевська Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо відмови проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу за 2010 рік.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2011 року у відповідності до ч.1,2 ст.40 та ч.4 ст.42 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в у Ленінському районі м. Миколаєва і отримує пенсію, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Згідно наданої довідки перебуваючи на пенсії, позивач продовжує працювати.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести перерахунок пенсії позивача на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2010 рік.
Проте з такими висновками колегія суддів погодитися не може з таких підстав.
Так, перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.
Така редакція статті Закону існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Визнані неконституційними зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Аналіз відновленої (чинної) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Тобто, правила частини 1 статті 40 Закону при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Згідно частині 1 статті 40 названого Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.
Із врахуванням наведених положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону і є величиною постійною та не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Крім того, не є правильним ототожнення визначень «середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України» та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії», оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.
Як правильно зазначено апелянтом, суд першої інстанції помилково підмінив поняття та безпідставно застосував показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності, закріпленого в статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, приписи постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватись до спірних відносин.
Проведення перерахунку пенсії з більш високого заробітку передбачено статтею 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком, не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону. У разі подальшого зростання заробітку пенсіонера за його заявою провадиться новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш ніж через два роки після попереднього перерахунку.
З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні відсутні.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії. Разом з цим, це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження. При цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення, визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За таких обставин судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в у Ленінському районі м. Миколаєва - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: (підпис) О. І. Шляхтицький
Суддя: (підпис) О.В. Джабурія
Суддя: ( підпис) А. В. Крусян
Суддя: О. І. Шляхтицький