ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
03 грудня 2013 року № 813/8058/13-а
о 12 год., 57 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним
позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2 (довіреність від 25.11.2013 року)
до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - не прибув
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0001691720 від 30.07.2013 року
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001691720 від 30.07.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у акті податкового органу не підтверджено жодними доказами безтоварність операцій позивача із його контрагентами. В процесі перевірки господарських операцій з купівлі-продажу товарів, позивачем надано документи первинного обліку, а саме: податкові накладні та накладні на придбання товарів, реєстри виданих і отриманих податкових накладних, декларацій з ПДВ, договір купівлі-продажу, банківські виписки про проведену оплату, які підтверджують фактичне здійснення операцій, зміст яких і відображає всі визначені законом реквізити господарської операції з купівлі-продажу товару.
Позивач зазначає, що господарські операції з придбання товару у ФО-П ОСОБА_3 є реальними, метою їх здійснення було подальша реалізація товару з отриманням прибутку, що є основною ціллю здійснюваної підприємницької діяльності. Зокрема, товар було реалізовано, і впродовж травня-грудня за реалізований позивачем товар було отримано кошти, що є доходом від підприємницької діяльності.
Позивач також зазначає, що є протиправними висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ФО-П ОСОБА_3 з його контрагентами ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «ТПК Груп» з посиланням на висновки зустрічних перевірок таких контрагентівпостановами Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року у справі № 2а-9317/12/1370, від 10.06.2013 року у справі № 813/3121/13-а та від 20.06.2013 року у справі № 813/3291/13-а визнано протиправними дії податкових органів щодо неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала надала суду додаткові пояснення, просила суд позов задоволити повністю.
Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що згідно з представлених податкових (видаткових) накладних ФО-П ОСОБА_1 (покупець) придбав у ФО-П ОСОБА_3 (продавець) електролічильники. Останні були продані ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ПП «Медичний центр «Інтерсоно», ТОВ «Кенмал», ДП «Мезон-електрокабель».
Представленні до перевірки документи щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_3, на думку податкового органу, не підтверджують проведення товарних операцій з належно оформленими документами, а саме: товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, актами про фактичну якість і комплектність отриманої продукції актами приймання-передачі товару, первинним документами щодо ведення складського обліку. Перевіркою встановлено, що представлені для перевірки первинні документи (видаткові накладні та податкові накладні) не можуть бути використані в якості підтвердження факту отримання товарів від вказаного контрагента. Отримання податкових накладних від контрагента позивача ФО-П ОСОБА_3 не є достатнім для віднесення спірних сум до податкового кредиту, оскільки факт здійснення господарських операцій повинен підтверджуватись всіма у їх сукупності документами: заявками на отримання товару, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, подорожніми листами, актами виконаних робіт, які викладені належним чином у відповідності до чинного законодавства. Відповідно, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
05.07.2013 року ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питаннь дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року та з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 10/17-2/НОМЕР_2.
Проведеною перевіркою встановлено:
- не підтверджено реальності здійснення господарської операції з поставки товарів на суму 83851,10 грн. між постачальником ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_1;
- порушення вимог п. 198.2., п. 198.3., 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 13975,18 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 2208,33 грн., за червень 2012 року в сумі 3266,85 грн., за грудень 2012 року в сумі 8500,00 грн.
30.07.2013 року ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001691720, , яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 10/17-2/НОМЕР_2 від 05.07.2013 року, встановлено порушення п. 198.2., п. 198.3., 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 17468,98 грн., в тому числі за основним платежем - 13975,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3493,80 грн.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4. ст. 198 цього ж Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:
- Договору № 2402/12 від 24.02.2012 року укладеного між ФО-П ОСОБА_3 (як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого предметом даного договору виступають відносини між сторонами щодо товару, асортимент, кількість і вартість якого визначається у накладних, який продавець зобов'язується передати у власність покупцю на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість в порядку і на умовах, визначених даним договором;
- Податкових декларацій позивача з ПДВ за травень, червень, грудень 2012 року та Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ) за травень, червень, грудень 2012 року з квитанціями про їх отримання в податковому органі;
- видаткових накладних № 23 від 31.05.2012 року, № 10 від 27.06.2012 року, №№ 22, 23 від 27.12.2012 року, № 1 від 10.01.2013 року, № 9 від 08.02.2013 року, №№ 16, 17, 19 від 27.02.2013 року, №№ 20, 21 від 11.03.2013 року, № 24 від 20.03.2013 року,№ 29 від 10.04.2013 року, № 42 від 09.07.2012 року, № 43 від 16.07.2012 року, № 39 від 22.06.2012 року, № 44 від 17.07.2012 року, № 50 від 15.08.2012 року, № 59 від 26.09.2012 року, № 69 від 29.10.2012 року, №№ 72, 73 від 13.11.2012 року, № 85 від 14.12.2012 року, № 89 від 24.12.2012 року, № 92 від 28.12.2012 року, № 6 від 25.01.2013 року, скаредних між позивачем, ФО-П ОСОБА_3, ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ТОВ «ЗахідЕнергоСпецМонтаж», ТОВ «Світовир», ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ФГ «Спадщина», ТОВ ВП «Будінвест», ТОВ «ІР-ТЕХ», ТОВ «Галберег», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Квадродім», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Кенмал», ПП «Медичний центр «Інтерсоно» із зазначенням найменування товару, його кількості, ціни, в тому числі ПДВ;
- податкових накладних № 23 від 31.05.2012 року, № 10, № 22, № 23 від 27.06.2012 року виданих позивачу його контрагентом ФО-П ОСОБА_3 із зазначенням номенклатури товарів/послуг продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару (робіт, послуг);
- податкових накладних № 1 від 10.01.2013 року, № 08.02.2013 року, № 9, № 10 від 26.02.2013 року, № 11 від 27.02.2013 року, № 1, № 2 від 11.03.2013 року, № 5 від 20.03.2013 року, № 4 від 10.04.2013 року, № 1 від 09.07.2012 року, № 2 від 13.07.2012 року, № 6 від 22.06.2012 року, № 3 від 16.07.2012 року, № 3 від 15.08.2012 року, № 3 від 06.09.2012 року, № 8 від 23.10.2012 року, № 2, № 3 від 13.11.2012 року, № 6 від 18.12.2012 року, № 10 від 24.12.2012 року, № 11 від 28.12.2012 року, № 7 від 24.01.2013 року виданих позивачем своїм контрагентам - ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ТОВ «ЗахідЕнергоСпецМонтаж», ТОВ «Світовир», ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ФГ «Спадщина», ТОВ ВП «Будінвест», ТОВ «ІР-ТЕХ», ТОВ «Галберег», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Квадродім», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Кенмал», ПП «Медичний центр «Інтерсоно» із зазначенням номенклатури товарів/послуг продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару (робіт, послуг);
- платіжних доручень № 19 від 31.05.2012 року, №№ 25, 59, 60 від 27.06.2012 року із зазначенням призначення платежу - оплата за електролічильники та електрообладнання;
- виписок банку про рух коштів (по рахунку) за 11.01.2013 року, 12.02.2013 року, 26.02.2013 року, 21.03.2013 року, 11.03.2013 року, 21.03.2013 року, 12.04.2013 року, 10.07.2012 року, 13.07.2012 року, 22.06.2012 року, 16.07.2012 року, 17.08.2012 року, 06.08.2012 року, 23.10.2012 року, 22.11.2012 року, 13.11.2012 року, 23.01.2013 року, 27.03.2013 року, від 24.01.2013 року як доказів проведення оплати за електролічильники продані ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ТОВ «ЗахідЕнергоСпецМонтаж», ТОВ «Світовир», ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ФГ «Спадщина», ТОВ ВП «Будінвест», ТОВ «ІР-ТЕХ», ТОВ «Галберег», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Квадродім», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Кенмал», ПП «Медичний центр «Інтерсоно»;
- Податкових декларацій ФО-П ОСОБА_3 з ПДВ за травень, червень, грудень 2012 року та Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ) за травень, червень, грудень 2012 року.
Судом не враховуються висновки акту перевірки щодо заниження позивачем ПДВ за травень, червень, грудень 2012 року та безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентом позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових, видаткових накладних, платіжних доручень, виписок банку про рух коштів (по рахунку), що підтверджують факт придбання товару (електролічильників та електрообладнання) від ФО-П ОСОБА_3 та їх продаж ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ТОВ «ЗахідЕнергоСпецМонтаж», ТОВ «Світовир», ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ФГ «Спадщина», ТОВ ВП «Будінвест», ТОВ «ІР-ТЕХ», ТОВ «Галберег», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Квадродім», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Кенмал», ПП «Медичний центр «Інтерсоно».
Судом не враховуються висновки податкового органу про відсутність складених між позивачем та його контрагентом товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, актів про фактичну якість і комплектність отриманих товарів як первинних документів підтвердження поставки товару, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 року «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», для перевезення вантажів для власних потреб необхідним є оформлення накладної або іншого документа, який підтверджує право власності на вантаж. Відтак, складення товарно-транспортних накладних та інших документів складського обліку при перевезенні товарів власним транспортом для власної господарської діяльності не є обов'язковим.
Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.
Припущення зазначені в акті перевірки позивача не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення понесених витрат до валових.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.
Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних робіт (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість.
Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.
Судом також не враховуються висновки акту перевірки позивача щодо порушення ним вимог податкового законодавства з посиланням на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 24/17-2000/НОМЕР_3 від 21.01.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ «Фінанс Пан Трейд» за з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 209/17-2000 від 22.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ «Укрміксі» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, оскільки згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби».
Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Крім цього, судом також не враховуються висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ФО-П ОСОБА_3 з його контрагентами ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «ТПК Груп» з посиланням на висновки актів зустрічних перевірок таких контрагентів, оскільки в основу їх покладені висновки актів перевірки, дії по формуванню яких згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року, у справі № 2а - 9317/12/1370 визнано протиправним, а саме дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відображення акту перевірки від 13.09.2012 року № 3735/2203/37700469 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фінанс Пан Трейд» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Постанова набрала законної сили. Згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі № 813/3121/13-a визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відображення акта від 03.04.2013 року № 1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укріміксі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі № 813/3291/13-a визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відображення акту від 03.04.2013 року № 1239/22-2/38148831 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.04.2012 року по 28.02.2013 року в АІС «Система автоматизованого співставлення на рівні ДПА України».
Представником позивача також подано суду копії Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача (Д5) (Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ) за травень, червень, грудень 2012 року, а також копії Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ФО-П ОСОБА_3 (Д5) (Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ) за травень, червень, грудень 2012 року у яких зазначається суми ПДВ, обсяг вчинених господарських операцій (поставки) між контрагентами та позивачем, а також індивідуальний податковий номер платника податку - покупця якому контрагентом видано податкову накладну, що спростовує висновок відповідача про нікчемність правочину та протиправність формування податкового кредиту за травень, червень та грудень 2012 року.
Судом також не враховуються висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
На думку суду, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані відповідачем в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Відтак, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними.
Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 14.11.2012 року у справі № К/9991/50772/12.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.
З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 30.01.2013 року у справі № К-32084/10.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001691720 від 30.07.2013 року у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 17468,98 грн., в тому числі за основним платежем - 13975,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3493,80 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п. 198.2., п. 198.3., 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001691720 від 30.07.2012 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1) 174,70 грн. судового збору.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 09.12.2013 року.
Суддя Гавдик З.В.