8.2
Іменем України
06 грудня 2013 року Справа № 812/9648/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Шибаєвій Т.В.,
за участю представників
позивача: Кучерової О.О. (довіреність № 26 від 07.04.2012),
відповідача: Савкіної О.С. (довіреність № 102/10/10-013
від 03.07.2013),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 № 0000162100, -
20 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у якому позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 № 0000162100.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 23, 24, 25 січня 2013 року філія «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД надіслано до відповідача звітний податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за 4 квартал 2012 року кількома порціями.
У зв'язку із самостійно виявленими помилками, філією «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до податкового органу надіслано уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форми № 1 ДФ) за 4 квартал 2012 року від 08.04.2013 № 9087600885, відповідно до яких філією самостійно виправлено помилки у вигляді невірно зазначених реєстраційних номерів облікових карток платника податків.
Відповідачем проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт № 109/21-0/20163224 від 24.10.2013. Проведеною перевіркою встановлено п.3.1.13, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.8 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, а саме: платником податку допущено помилкове відображення податкових номерів по платникам податку, що не призвело до заниження або завищення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 № 0000162100, яким, відповідно до абз.2 п.119.2 ст.119 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем штрафні санкцій по прибутковому податку з робітників на 510,00 грн.
Позивач не згоден з прийнятим податковим повідомленням рішенням, оскільки відповідачем порушено строк проведення камеральної перевірки щодо звітних податкових розрахунків та уточнюючого розрахунку. Крім того, позивач вважає, що у його діях відсутнє порушення, за яке передбачена відповідальність п.119.2 ст.119 ПК України, оскільки при складанні звітного податкового розрахунку допущено помилку у реєстраційних номерах облікових карток платників податків, а не недостовірність відомостей про суми доходів та суми утриманих податків. Позивач вважає, що за таке порушення відповідальність виокремлено у п.119.3 ст.119 ПК України. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що відповідачем при накладенні штрафу не вірно застосовані приписи ПК України, що тягне протиправність спірного податкового повідомлення-рішення і є підставою для його скасування.
Також, позивач вважає, що з аналізу ст.109 ПК України вбачається, що податкове порушення це діяння, яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і для суспільства. Дії позивача повністю узгоджуються з нормами ПК України, оскільки своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки та бюджет не зазнав будь-яких витрат.
На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позову (а.с.53-56) у яких зазначив, що твердження позивача щодо порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки є необґрунтованими, оскільки ст.ст.75, 76 ПК України не встановлено жодних строків проведення камеральних перевірок. Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів від 14.06.2013 № 165, носять тільки рекомендаційний характер для організації внутрішньої діяльності контролюючих органів. Крім того, на момент подання уточнюючого розрахунку такі Методичні рекомендації взагалі не існували.
Представник відповідача вважає, що оскільки проведеною камеральною перевіркою податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року встановлено порушення п.п.3.1.13 п.3.1, 3.2 - 3.8 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, а саме: надання податкового розрахунку форми № 1 ДФ з недостовірними відомостями, відповідач правомірно застосував до позивача п.п.119.2 ст.119 ПК України.
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (далі - ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД) зареєстровано як юридичну особу Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області 12.01.1993, про що 18.06.2001, 18.08.2004 за № 13761200000000008 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.35-39).
Позивач як платник податків перебуває на податковому обліку у СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.40).
Філія «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД як платник податків перебуває на податковому обліку у СДПІ з 17.04.2002 за № 751, що також підтверджено довідкою про взяття не облік платника податків (а.с.46).
Філією «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до СДПІ подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року, зокрема:
- № 9085774893 від 23.01.2013 (а.с.15-20);
- № 9085828174 від 24.01.2013 (а.с.22-24);
- № 9085873304 від 25.01.2013 (а.с.26-27);
У зв'язку із самостійним виявленням помилок, допущених у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року, Філією «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до СДПІ подано уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року (а.с.30-31).
СДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форми № 1-ДФ) Філії «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД за 4 квартал 2012 року, за результатами проведення якої складено акт від 24.10.2013 № 109/21-0/26204303 (а.с.8-11).
Як вбачається з акта перевірки від 24.10.2013 № 109/21-0/26204303, перевіркою показників податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року (від 08.04.2013 № 9087600885) на арифметико-логічні помилки встановлено, що у податкових розрахунках за 4 квартал 2012 року відображено недостовірні реєстраційні номери облікових карток платників податків, що є порушенням п.п.3.1.13 п.3.1, 3.2 - 3.8 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, відповідальність за яке передбачена п.п.119.2 ст.119 ПК України.
На підставі акта перевірки від 24.10.2013 № 109/21-0/26204303 СДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 № 0000162100, яким збільшено суму грошового зобов'язання Філії «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД за платежем: штрафні санкції по прибутковому податку з робітників, у розмірі 510,00 грн. (а.с.13).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пп.47.1.3 п.47.1 ст.47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть податкові агенти.
Пунктом 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до абз.«б» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Так, порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджено наказом ДПА України № 1020 від 24 грудня 2010 року (далі - Порядок), п.2.1 якого передбачено, що податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступник за останнім календарним днем звітного кварталу.
При цьому, згідно п.3.1.13 вказаного вище Порядку у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в податковому розрахунку.
Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Оскільки камеральною перевіркою встановлено подання Філією «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до СДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року із зазначенням недостовірних відомостей - відображення недостовірних реєстраційних номерів облікових карток платників податків, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.
Що стосується доводів Позивача про те, що в даному випадку мало місце порушення п.119.3 ст.119 ПК України, суд зазначає таке.
Згідно п.119.3 ст.119 ПК України оформлення документів, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 119.2 цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.
З аналізу викладених норм можливо прийти до висновку про те, що п.119.3 ст.119 ПК України застосовується у разі оформлення документів, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених п.119.2 цієї статті.
Тобто, законодавець виключає можливість застосування п.119.3 ст.119 ПК України у разі наявності у податковій звітності інформації про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Суд також звертає увагу на те, що в даному випадку мало місце не просто оформлення документів, які містять недостовірну інформацію, а подання таких документів для податкового розрахунку. Отже, суд вважає, що у випадках подання податкової звітності, яка містить недостовірні відомості як про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку і суми утриманого з них податку, так і про недостовірний реєстраційний номер облікової картки платника податків, застосовується лише п.119.2 ст.119 ПК України.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами представника відповідача, що у даному випадку мало місце порушення саме п.119.2 ст.192 ПК України.
Посилання позивача на п.4.3. Порядку, як на достатню підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до п.4.3. Порядку уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.
Обираючи спосіб захисту порушеного права з посиланням на п.4.3. Порядку, позивачем не враховано, що згідно п.2.1. того ж Порядку, якщо після подачі податкового розрахунку за звітний період, податковий агент подає новий податковий розрахунок з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у п.50.1 ст.50 ПК України, не застосовуються.
Аналогічна за своїм змістом правова норма міститься в абз.4 п.50.1 ПК України, а саме: якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Таким чином, суд звертає увагу, що у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку до закінчення строку його подання позивач не був позбавлений права подати звітний новий податковий розрахунок, як то зазначено в п.4.2. Порядку, однак позивач, на власний розсуд, наданим правом не скористався, а наданий уточнюючий податковий розрахунок подано податковим агентом до СДПІ після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за такий самий звітний період, що жодним чином не звільняє Філію «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД від настання негативних наслідків у формі застосованих штрафних санкцій.
Що стосується посилань позивача на порушення відповідачем строку проведення камеральної перевірки, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Особливості проведення камеральної перевірки передбачені ст.76 ПК України.
Системним аналізом положень ст.ст.75, 76 ПК України встановлено, що зазначені статті не містять будь-яких обмежень для контролюючого органу щодо строків проведення камеральних перевірок.
Таким чином, суд вважає твердження позивача щодо порушення СДПІ строків проведення камеральної перевірки необґрунтованими та до уваги не приймає.
Твердження позивача, що умовою застосування покарання за податкове правопорушення є настання негативних, шкідливих наслідків для суспільних правовідносин, суспільства та держави, суд також вважає необґрунтованими та не бере до уваги, оскільки системним аналізом положень Податкового кодексу України, зокрема глави 11 «Відповідальність», встановлено, що підставою настання фінансової відповідальності платника податків є факт вчинення таким платником податків податкового правопорушення - протиправного діяння (дії чи бездіяльності), що призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а не настання негативних наслідків від такого діяння, як зазначає позивач. Податковим кодексом України не передбачено можливості звільнення платника податків від фінансової відповідальності за умови відсутності шкідливих наслідків.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.88-94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п.8 п.1 ст.40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік», відповідно до якого мінімальна заробітна плата з 01 січня 2013 року складає 1147,00 грн.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином, розмір мінімального судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 1720,50 грн.
Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачено 172,50 грн.
Оскільки рішення суду постановлено не на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД різницю між сумою сплаченого судового збору та ставкою судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1548,00 грн.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 06 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 грудня 2013 року, про що згідно вимог ч.4 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 № 0000162100, - відмовити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Леніна, 53, ідентифікаційний код 20163224) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1548,00 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок вісім гривень).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 11 грудня 2013 року.
Суддя К.О. Пляшкова