26 листопада 2013 р.Справа № 2а-2089/11/1522
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 листопада 2006 року позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, в частині застосування в період з 16 травня 2003 року по 31 грудня 2005 року, постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року; визнати його право на щомісячне підвищення до пенсії, як інваліда війни 2-ої групи, з 01 січня 2006 року у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України №2458-ІV від 03.03.2005 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів війни ІІ групи на 350% мінімальної пенсії за віком, за період з 16 травня 2003 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, при розрахунку призначеної йому пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів війни ІІ групи, керуватися розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється законами України, та сплачувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2011 року, позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату, частково залишені без розгляду, а саме за період з 16.05.2003 року по 20.11.2005 року, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2011 року позов задоволений частково; визнано протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату з відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії з щомісячного підвищення до пенсії інваліда 2-ї групи з 20 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії як інваліду 2-ї групи за період 20 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, з виключенням виплачених за зазначений період сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2011 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач 06 квітня 2003 року набув статус інваліда війни 2-ї групи, що підтверджено посвідченнями та матеріалами пенсійної справи.
На підставі положень ст.ст. 12, 13 Закону України № 3551-XII від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, яка діяла до 01.07.2006 року, пенсії за віком ветеранам війни - учасникам бойових дій до 01.07.2006 року виплачувалися з надбавкою у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, а інвалідам війни 2-ої групи пенсії виплачувалися з надбавкою у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком.
Починаючи з 12 січня 2005 року відповідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлювалася у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність, встановленого законом. Розмір прожиткового мінімуму на 2005 рік був встановлений в розмірі 332,0 гривни, а на 2006 рік - 358,0 грн.
З 01.07.2006 року та по теперішній час позивач отримує надбавку в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, в зв'язку зі зміною законодавцем редакції ст.13 Закону України № 3551-XII від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, за законом який набрав чинності з 01.07.2006 року була змінена редакція ст.13 Закону України № 3551-ХИ від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ця норма не скасована, не визнавалася не конституційною, тобто з цієї дати діючим законодавством не передбачена можливість здійснення виплати надбавки до пенсії позивачу в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач починаючи з 01.07.2006 року отримує підвищення до пенсії в розмірі та обсягах визначених діючою нормою ч. 4 ст. 13 Закону України № 3551-XII від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме в розмірі 40% прожиткового мінімуму, тому суд вважає, що відповідачі з 01.07.2006 року правильно проводять нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії відповідно до положень закону.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст. 13 Закону України № 3551-XII від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином позивач мав право на отримання пенсійного забезпечення передбаченого виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність по показникам за 2005-2006 роки, а саме за період з 20.11.2005 року по 30.06.2006 року.
На підставі викладеного, в порядку ст. 200 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: