ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 12/97
27.03.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»
До Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Будсервіс"
Про стягнення 18 855,30 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Шило С.М. - предст. (дов. №12 від 12.01.2009 р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "МЖК-Будсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 18 855,30 грн. (16 909,75 грн. -основного боргу, 1 606,43 грн. - втрат від інфляції, 339,12 грн. -3% річних), що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов домовленості про поставку товару.
Ухвалою суду від 27.02.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі №12/97 та призначено розгляд справи на 27.03.2009 р.
Представник відповідача в судове засідання 27.03.2009 р. не з'явився, про причини нез'явлення представника суд не повідомлено, вимоги ухвали суду від 27.02.2009 р. про надання документів не виконано.
В судовому засіданні 27.03.2009 р. представник позивача подав уточнення до позовних вимог (від 27.03.2009р. б/н), відповідно до яких зазначає, що після подачі позову до суду відповідачем було частково погашена сума основного боргу, та просить стягнути 4 909,75 грн. -основного боргу, 1 606,43 грн. - втрат від інфляції, 339,12 грн. -3% річних.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 27.03.2009 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Позивачем був відвантажений відповідачеві за накладними № 440465 від 31.03.2008 р., № 453809 товар на загальну 63 957,96 грн., факт передачі товару підтверджується також довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, Актом звірки від 30.11.2008 р.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 4 909,75 грн. (згідно уточненого розрахунку).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставки позивачем товару по накладним та прийняття його відповідачем було укладено Договір поставки, за яким позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти його та сплатити його вартість.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки між сторонами не було укладено договору та встановлено терміну проведення розрахунків, 27.10.2008 р. позивач направив відповідачеві претензію № 45 з повідомленням про встановлення терміну проведення розрахунків в сім днів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем грошових коштів у розмірі 4 909,75 грн. за поставлений позивачем товар не сплачено.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надано. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 4 909,75 грн. -основного боргу визнаються судом обґрунтованими та задовольняються. Провадження у справі в частині стягнення 12 000 грн. -основного боргу підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 339,12 грн., збитків від інфляції -1 606,43 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку сум 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано, розрахунок відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 339,12 грн. та збитків від інфляції в розмірі 1606,43 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 202, 205, 526, 530, 625, 626, 629, 638, 639 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК України, ст. ст. 33, 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Будсервіс" (03150, м. Київ, вул. Горького, 157, п/р 26005001022711 в АКБ „Укрсоцбанк" у м. Києві, МФО 300023, код 30631882, а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул.Будіндустрій, 7, п/р 26003020135501 в АКБ „Київ” м. Києва, МФО 322498, код 05523398) 4 909,75 грн. - основного боргу; 339,12 грн. - 3% річних, 1606,43 грн. - збитків від інфляції, 188,55 грн. -державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 12 000 грн. - основного боргу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко