01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"21" квітня 2009 р. Справа № 6/035-09
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Поліщук О.Д.
розглянувши справу № 6/035-09
за позовом Закритого акціонерного товариства «Росава»;
до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова
компанія»;
про стягнення 331 773,89 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Кисельова Л.В. довіреність №134 від 15.01.2009 р., Книшук
І.М. довіреність № 2745 від 20.10.2008р.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області звернулося Закрите акціонерне товариство «Росава»з позовом до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення заборгованості по виплаті страхового відшкодування в сумі 505 873,06 грн.
Позивач обґрунтував вимоги тим, що 26.12.2006 р. стався страховий випадок, на який поширюється дія договору страхування укладеного з відповідачем, а саме: при розвантаженні залізничного вагону №90837337 з вантажем автомобільних шин в асортименті на суму 65697,80 доларів США, які поставлялися підприємству «Спецпромсервіс»на ст. Кзил-Сай м. Чимкент, Республіка Казахстан, було виявлено, що вагон повністю порожній. У відповідності до п. 4.1. договору страхування вантажів №839-73/10 від 26.11.2003р. позивач направив всі необхідні документи для вирішення питання виплати страхового відшкодування, однак листом №1843 від 22.07.2008 р. отримав від відповідача відмову у виплаті з підстав пп. Б, пункту 5.2. договору страхування: умислу або грубої недбалості страхувальника, а також у разі порушення встановлених правил перевезення, пересилання й зберігання вантажів.
В процесі розгляду від позивача до канцелярії суду 19.03.2009 р. надійшла заява, відповідно до якої останній уточнив позовні вимоги в сторону зменшення та просив стягнути з відповідача 331 773,89 грн.
У судовому засіданні 24.03.2009 р. відповідач надав відзив на позов, в якому просив суд у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що за умовами зовнішньоекономічного договору з вантажоодержувачем вантаж позивач поставляв на умовах DAF -ст. Зерново, на якій втрата вантажу не зафіксована, а втрата вантажу відбулася на шляху прямування від кордону України до станції призначення. До того ж, вагон прибув на станцію призначення з пропиленими вушками запірного пристрою дверей вагону, вантажоодержувач погодився з висновками робітників станції призначення, що слідів розкрадання не встановлено. Вантажоодержувач підписав комерційний акт, складений робітниками станції призначення без зауважень. Таким чином, своїми діями вантажоодержувач звільнив перевізника від відповідальності за нестачу вантажу. Відповідач додав також рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Астана, який вирішив справу №02-2383-07 від 19.11.2007 р. за позовом ТОВ «Спецпромсервіс»(одержувача вантажу) к АО «Національна компанія «Казакстан темір жоли»про стягнення суми шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу в результаті його втрати та нестачі в розмірі 13 534 230 тенге, суми вартості провізної плати, стягненої за перевезення втраченого, невистачаючого вантажу у розмірі 193 146 тенге, витрат по оплаті допомоги представника у розмірі 698 928 тенге, поверненню витрат з державного мита у розмірі 432 789 тенге, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання 21.04.2009 р. не з'явився, поважних причин своєї неявки суду не повідомив.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши їх пояснення, об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, Господарський суд Київської області -
26.11.2003р. між ЗАТ «Росава»та АТ «Українська пожежно-страхова компанія»був укладений Договір страхування №839-73/10. За умовами договору страхувальник передає на страхування вантажі, які належать страхувальнику або страхуються ним за дорученням третіх осіб та перевозяться від і до будь-яких пунктів, а страховик приймає зазначені вантажі та зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити страхувальнику (вигодонабувачу) страхове відшкодування з метою компенсації завданого йому прямого фактичного збитку.
Об'єктом страхування за умовами договору є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої вантажу страхувальника під час його перевезення. Конкретний вантаж передається на страхування відповідачу через укладання до договору страхування №839-73/10 додаткових угод. В даному випадку сторонами укладено додаткову угоду №8293 від 11.12.2006 р., в якій сторони, не зважаючи на збіг строку дії договору 2003 року, послалися на його умови та домовилися, що страхувальник приймає на страхування шини автомобільні в асортименті у критому вагоні №90837337, за кількістю місць 2980, за залізничною накладною №32697963 від 11.12.2006 р., пункт від якого страхується вантаж ст. Роток до пункту ст. Кзил-Сай, Казахстан, види ризиків страхування згідно пункту 1.3. договору, сума страхова 331 773,89 грн., страховий тариф 1,1%. На відміну умови договору №839-73/10 страховий тариф при перевезеннях залізничним транспортом на станції Казахстанської Темір -Жоли залізниці складають 1,3% від страхової суми.
Умови поставки продукції за договорами ЗЕД зазвичай містять інформацію про обов'язок страхування та достатньо чітко розподіляють обов'язки по такому страхуванню між постачальником та отримувачем вантажу. Не зважаючи на неодноразові вимоги суду, позивач не надав копію контракту на постачання шин у судову справу та його оригінал для огляду в засіданні суду. В доданому до позову рахунку-фактурі №7744 від 01.12.2006 р. на суму 65 697,80 дол.США зазначений контракт № 161/1050 від 29.12.2006 р. з базисною умовою поставки DAF-ст. Зерново, тобто за звичайних умов, згідно Інкотермс 2000, товар надається у розпорядження покупця в узгодженому місці на кордоні і покупець зобов'язаний прийняти поставку товару на узгодженій станції переходу, а не на станції призначення, як в даному випадку аргументує позивач. Щодо страхування, то відповідно до статті А.3. б). базисної умови, до обов'язків продавця укладання договору страхування не входить. Відповідно до статті А.4. «Поставка. Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки на кордоні, у встановлену дату або в межах узгодженого переходу». Перехід ризиків відповідно до статті Б.5. «Продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.», тобто перехід ризиків до покупця відбувся на станції Зерново.
Однак, якщо сторони бажали покласти на продавця обов'язки щодо розвантаження товару з прибулого транспортного засобу та всі ризики й витрати такого розвантаження, це мало бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу, тобто контракту № 161/1050 від 29.12.2006 р., який позивачем на вимогу суду не був наданий.
Відповідно до статті 308 ГК України вантажовідправник має право застрахувати вантаж в порядку передбаченому законодавством. За загальним правилом особою, яка укладає договір страхування (страхувальником), страхуються власні майнові інтереси. Однак страхувальник вправі укласти договір на користь третьої особи (ст. 636 ЦК України), майнові інтереси якої стають предметом договору страхування. У цьому випадку учасником страхового правовідношення виступає особа, інтерес якої застрахований. Якщо страхувальник не укладає договір на користь третьої особи, то застрахованою особою вважається він сам.
Як зазначалося, за п.1.1.договору страхування №839-73/10 страхувальник передає на страхування вантажі, що належать страхувальнику або страхуються ним за дорученням третіх осіб. Доручень третіх осіб на страхування вантажу в даному випадку позивачем не надано. Страхувальником за додатковою угодою №8293 від 11.12.2006 р. є сам позивач ЗАТ «Росава», а об'єктом страхування (п.1.2.договору страхування №839-73/10) майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої вантажу страхувальника під час його перевезення. Право власності на вантаж з всіма ризиками перейшло до покупця за контрактом в узгодженому місці на кордоні держави відправника DAF-ст. Зерново.
До того ж, за умовами додаткової угоди №8293 від 11.12.2006 р. при настанні страхового випадку страхове відшкодування виплачується страхувальнику з метою компенсації завданого йому прямого фактичного збитку. До реальних збитків зараховуються, по -перше, витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, і по-друге, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не надані суду документи на підтвердження шкоди майновим інтересам, щодо вантажу, який страхувався. У письмових запереченнях на відзив відповідача від 26.03.2009 р. позивач зазначив, що ним від контрагента за контрактом поставки отримана попередня оплата за спірний товар в сумі 65 697,80 дол. США. Про те позивач стверджує, що передання товару не відбулося, оскільки він втрачений під час перевезення від ст. Роток до ст. Кзил-Сай. Судом не приймаються такі твердження позивача, оскільки документи: акт комісійного завантаження вагону № 90837337, записи в книзі контрольних переважень ст. Фастів, свідчать про відправку та доставку вантажу в узгоджене місце на кордоні держави відправника DAF-ст. Зерново, відповідно контракту.
Відповідач надав суду копію судового рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Астана, який вирішив справу №02-2383-07 від 19.11.2007 р. за позовом ТОВ «Спецпромсервіс»(одержувача вантажу) к АО «Національна компанія «Казакстан темір жоли»(залізниця) про стягнення суми шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу в результаті його втрати та нестачі ( ЗАО «Росава»приймало участь в тому судовому процесі в якості третьої особи) з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 7 міжнародної Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 р., учасниками якої є Україна, Казахстан та інші держави, Держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набрали чинності. В даному випадку даних про чинність наданого суду рішення економічного суду м. Астана не зазначено. Однак підстава відмови у задоволенні позовних вимог одержувача вантажу -про ненадання ним та іншими учасниками справи до відома суду доказів провини залізниці в допущеній втраті вантажу, приймається господарським судом Київської області до відома та оцінюється разом з іншими доказами, які мають значення для справи.
Відповідач, (страховик) відмовив позивачу, страхувальнику у задоволенні його заяви про виплату страхового відшкодування з підстав пункту 5.2.б договору №839-73/10, тобто - «умислу або грубої недбалості страхувальника, а також у разі порушення встановлених правил перевезення, пересилання й зберігання вантажів», повідомивши у листі №1843 від 22.07.2008р. страхувальника, що така недбалість допущена вантажоотримувачем при оформленні комерційного акта, без зазначення в ньому тієї обставини, що у спірному вагоні на дверному вушку був наскрізний розпил, зафарбований свіжою фарбою.
Таким чином, відповідач визнав обставину настання страхового випадку та за умов визначених в договорі страхування 5.2.б договору №839-73/10 не відшкодував збитки, які, на його думку, виникли внаслідок умислу або грубої недбалості страхувальника, а також у разі порушення встановлених правил перевезення, пересилання й зберігання вантажів.
Відповідно до статті 43 ГПК України, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Якщо мало місце визнання однієї стороною фактів і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, це не є для суду обов'язковим.
Копії документів, які надані суду: рахунок -фактура №7744 від 01.12.2006 р., акт комісійного завантаження вагону № 90837337, залізнична накладна (СМГС) №32697963, акт комісійного прийому вантажу від 26.12.2006 р. (ст.Чимкент), акт експертизи Південно-Казахстанської обласної торгово-промислової палати №1561 від 26.12.2006 р., комерційний акт №663514/5 від 26.12.2006 р. ст. Кзил-Сай, свідчать про те, що вага вагону згідно накладній СМГС нетто склала 23 000кг. На шляху прямування від місця відправлення м. Біла Церква, на ст. Фастів здійснювалося контрольне переважування вагону № 90837337. Згідно запису в книзі контрольних переважень, вага нетто склала 23 050кг. Різниця між даними накладної та контрольним переваженням в 50 кг входить в дозволену похибку переважень. За відомостями відповідача, які не заперечувалися позивачем, при перетинанні кордону України з Російською Федерацією вагон №90837337 працівниками ОАО «Российские железные дороги»був прийнятий без зауважень. В наступному 17,18,20 грудня 2006 р. складалися акти загальної форми на станціях Казінка, Кочетовка, Осинки - Російської залізниці, де були відмітки про наявність слідів фарби на провушинах для пломбування, які відрізнялися від кольору вагона. Тобто зауваження щодо стану пломбувального пристрою на вагоні № 90837337 почалися поза зоною належності вантажу позивачу та, відповідно, поза зоною забезпечення страховим захистом цього вантажу, оскільки, як вказувалося раніше, за умовами договору страхування №839-73/10 страховим захистом забезпечуються лише належні позивачу вантажі. Якщо вантаж на станції Зерново змінив власника -ним став покупець, то страховий захист вже на його вантаж не переходить, оскільки ця обставина про перехід страхового захисту не зазначена в угоді №8293 про страхування. До того ж, покупець не визначений в якості вигодонабувача за угодою №8293 про страхування.
Враховуючи викладене, немає підстав вважати, що відповідно до умов договору страхування №839-73/10 та додаткової угоди №8293 від 11.12.2006 р. стався страховий випадок з утрати вантажу та страхувальнику завданий прямий фактичний збиток.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Маляренко А.В.