21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
05 травня 2009 р. Справа 7/36-09
за позовом:Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ.
до: Приватного підприємства "Вінагрохімтрейд", с.Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область.
про стягнення 114167,41 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Гоц Н.О. - представник, довіреність № 22/118 від 02.01.2009 року.
відповідача : Голодюк В.Д. - директор.
Подано позов про стягнення з ПП "Вінагрохімтрейд" на користь ПП "Хімагромаркетинг 2000" 114167,41 грн., у тому рахунку 73713,98 грн. боргу, 6232,28 грн. пені, 4885,70 грн. штрафу, 1817,75 грн. 7 % річних та 3517,70 грн. інфляційних втрат в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 06.06.2008 року № Х2-02-0327.
Ухвалою суду від 18.02.2009 року порушено провадження у справі № 7/36-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2009 року.
Відповідач в судове засідання 17.03.2009 року не з'явився, не надав витребуваних ухвалою суду від 18.02.2009 року доказів, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу від 18.02.2009 року він отримав 24.02.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 70950 наявним в матеріалах справи.
Враховуючи неявку відповідача та ненадання сторонами витребуваних доказів, суд відклав розгляд справи до 13.042009 року.
31.03.2009 року позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог мотивовану тим, що під час обрахунку суми позовних вимог ним не враховано, що 2008 році 366 днів в зв'язку з чим після перерахунку позовні вимоги в частині 3% річних та пені зменшено.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про його прийняття як такого, що не суперечить ч.4 ст.22 ГПК України, яка надає право позивачу до прийняття рішення у справі, крім іншого, зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач в судове засідання призначене на 13.04.2009 року повторно не з'явився. Разом з тим 10.04.2009 року до суду надійшло його клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване перебуванням на лікарняному директора відповідача.
В судовому засіданні 13.04.2009 року представник позивача надав усне пояснення в якому зазначив про проведення з 16.02.2009 року по 05.03.2009 року часткового розрахунку відповідачем, що відображено в акті ревізії взаємних розрахунків від 27.03.2009 року.
Однак, як встановлено судом належних доказів проведення даних розрахунків позивачем суду не було надано, в тому рахунку платіжних доручень, виписок банківських установ тощо. Також судом встановлено, що відповідачем не надано жодного із витребуваних від нього ухвалами від 18.02.2009 року, 17.03.2009 року, 13.04.2009 року документів.
З огляду на необхідність у витребувані доказів проведення відповідачем часткових розрахунків суд відклав розгляд справи до 05.05.2009 року.
За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
02.06.2008 року між ПП "Хімагромаркетинг 2000" (Продавець) та ПП "Вінагрохімтрейд" (Покупець) було укладено договір поставки № Х2-02-0327 згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язувався передавати у власність Покупцеві засоби захисту рослин, а Покупець прийняти зазначений товар і вчасно здійснити оплату на умовах даного договору.
В 1.2. сторони встановили, що предметом поставки Покупцю є товар на загальну суму (ціна договору) 100000,00 грн..
Згідно п. 2.2. договору покупець зобов'язаний сплатити Продавцю 20% вартості замовленої партії товару протягом 5-х днів з моменту отримання відповідної партії товару, провести наступний платіж в розмірі 20% вартості отриманого товару до 15 серпня 2008 року і залишок заборгованості у розмірі 60% вартості замовленого товару до 01.11.2008 року.
Згідно п.1.3 Договору асортимент та ціна товару зазначена в специфікації до Договору (Додаток № 1), який було підписано сторонами.
На виконання договору № Х2-0200327 від 02.06.2008 року позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 97713,98 грн., що підтверджується видатковими накладними № Х2-02-0540 від 03.06.2008 року на суму 16718,04 грн., № Х2-02-0547 від 04.06.2008 року на суму 1247,20 грн., № Х2-02-0553 від 05.06.2008 року на суму 11579,17 грн., № Х2-02-0562 від 06.06.2008 року на суму 4072,32 грн., № Х2-02-0570 від 09.06.2008 року на суму 11255,32 грн., № Х2-02-0589 від 12.06.2008 року на суму 19925,94 грн., № Х2-02-0600 від 17.06.2008 року на суму 25857,38 грн., № Х2-02-0630 від 19.06.2008 року на суму 1637,45 грн. та № Х2-02-0644 від 23.06.2008 року на суму 672,22 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей НБЛ № 154188 від 30.05.2008 року, НБЛ № 154189 від 02.06.2008 року, НБЛ № 154192 від 10.06.2008 року, НБЛ № 154193 від 17.06.2008 року, НБЛ № 154194 від 17.06.2008 року, НБИ № 521801 від 23.06.2008 року.
Дослідивши вказані первинні бухгалтерські документи суд прийшов до висновку про те, що поставка товару відповідачу відбувалась відповідно до укладеного 02.06.2008 року договору поставки № Х2-02-0327, оскільки у видаткових накладних є посилання саме на цей договір. Крім того, асортимент, ціна, кількість товару у договорі та специфікації є ідентичними тим, що зазначені в договорі та видаткових накладних.
Як вказує позивач в позовній заяві відповідач здійснив частковий розрахунок 09.02.2009 року та 11.02.2009 року перерахувавши 24000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача, яка міститься в матеріалах справи.
Разом з тим судом встановлено, що крім вказаних розрахунків відповідач ще до подання позову, а саме 16.02.2009 року відповідач перерахував позивачу 20000,00 грн. та після порушення провадження у справі з 19.02.2008 року до 21.04.2009 року розрахувався на суму 54400,00 грн., що вбачається з акту ревізії взаємних розрахунків від 27.03.2009 року та наданих позивачем банківських виписок. Таким чином відповідачем перераховано позивачу 98400,00 грн., з яких 44000,00 грн. до порушення провадження у справі, а решта після.
З огляду на встановлені обставини борг, який існував на момент звернення з позовом до суду (53713,98 грн.) погашено відповідачем після порушення провадження у справі.
З урахуванням того, що судом встановлено, що відповідач 16.02.2009 року провів розрахунок на суму 20000,00 грн., а позовну заяву було подано до суду 17.02.2009 року в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 20000,00 грн. основного боргу слід відмовити, як заявлених безпідставно.
Також суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 53713,98 грн. основного боргу, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем з 19.02.2009 року по 21.04.2009 року, тобто після порушення провадження у справі.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 6215,25 грн. - пені за період з 02.11.2008 року по 06.02.2009 року, 1812,78 грн. 7% річних, 3517,70 грн. інфляційних та 4885,70 грн. штрафу, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог № 2-27/039-Г від 27.03.2009 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п.5.2. сторони встановили, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування.
Провівши перевірку проведеного позивачем розрахунку пені з врахуванням того, що в 2008 році було 366 днів суд отримав більші значення пені ніж заявлено позивачем (6221,74 грн.), а тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 6215,25 грн. пені
Крім того в п. 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання зобов'язання передбаченого в п. 2.2. договору Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі 5% від суми фактично поставленої партії товару.
На підставі вказаного позивачем заявлено до стягнення 4885,70 грн. штрафу - 97713,98*5 %.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення штрафу суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з тим, судом встановлено, що вданому випадку обрахунок позивачем 5 % штрафу від суми фактично поставленої партії продукції буде тотожним обрахунку у відношенні до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, оскільки відповідач за отриманий товар не проводив розрахунок у визначені Договором строки.
Таким чином, суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення штрафу та задовольняє вказану вимогу в повному обсязі (4885,70 грн.).
Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її у розмірі 7% (п.5.5 Договору).
Таким чином суд констатує, що вимоги позивача щодо стягнення 7 % річних є правомірними і відповідають умовам Договору.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку з урахуванням того, що в 2008 році було 366 днів судом отримано 1814,68 грн. 7 % річних, що більше ніж заявив позивач - 1812,78 грн.. Таким чином суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 7 % річних в заявленому ним розмірі - 1812,78 грн..
При перевірці розрахунку інфляційних втрат в межах вказаних позивачем періодів та розмірів заборгованості судом не виявлено помилок.
Крім того, суд звертає увагу на те, що п.7.6 Договору сторони погодили зміну строків позовної давності, яку встановили тривалістю в п'ять років.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 18.02.2009 року, 17.03.2009 року та від 13.04.2009 року відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 7 % річних, штрафу, інфляційних втрат, в тому рахунку і відзиву чи доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, з врахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, припиненя.
За таких обставин, з врахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням викладених вище мотивів щодо часткової відмови в задоволені основного боргу та припинення провадження в частині 53713,98 грн. основного боргу.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
За письмовим клопотанням сторін у справі 05.05.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ч.1 ст.546, ст.549, ч.1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч. 1, 2 ст.614, ст. 625, ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Вінагрохімтрейд", вул. Мічуріна, 11, с. Строїнці, Тиврівського району, Вінницької області, 23340 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34549619, р/р - 26008060130023 в ВФ КБ "ПриватБанк" м. Вінниця, МФО - 302689) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", пр-т Возз"єднання, 15, м. Київ, 02160 - (інформація про реквізити - р/р - 26008233 в філії ЗАТ "ПУМБ" м. Севастополь, МФО-308092, ідентифікаційний код - 30369454) - 6215 грн. 25 коп. пені, 1812 грн. 78 коп. 7% річних, 3517 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 4885 грн. 70 коп. штрафу, 701 грн. 45 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 91 грн. 80 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити в стягнені 20000,00 грн. боргу.
5. Провадження в частині стягнення 53713,98 грн. основного боргу припинити відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 травня 2009 р.
віддрук.3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - ПП "Хімагромаркетинг 2000", пр-т. Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160.
3 - відповідачу - вул. Мічуріна, 11, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340.