"13" квітня 2009 р.
Справа № 28/27-09-706
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Декор";
до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" (ВАТ "НДІСЛ")
про стягнення 32826,28грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Декор» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття» - 32 826,28 гривень.
Представник позивача направив на адресу суду (вх.№6148 від 16.03.2009 року) клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналів документів, а саме платіжні доручення на суму 30 851,28 гривень та транспортні послуги в сумі 1 975 гривень. Також 30.03.2009 року за вх.№7537 позивач направив клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними матеріалами.
Відповідач в засідання суду не з'явився, хоча на його юридичну адресу судом неодноразово направлялися ухвали суду з зазначенням в них часу та місця проведення судових засідань, відзив на позовну заяву відповідач не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку, передбаченому ст.75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Декор»та Відкритим акціонерним товариством «Науково-дослідним інститутом спеціальних способів лиття»було досягнення згоди щодо укладення усного договору поставки, а саме позивач зобов'язався здійснити попередню оплату, а відповідач здійснити поставку товару вказаного в рахунку-фактурі №1-00000069 від 1 квітня 2008 року на суму 30 851,28 гривень.
На виконання вказаного договору позивач перерахував за платіжними дорученнями №625 від 03.04.2008 року на суму 15 000 гривень, №631 від 04.04.2008 року на суму 10 000 гривень та №72 від 08.04.2008 року на суму 5 851,28 гривень.
Позивач 27 листопада 2008 року направив на адресу відповідача вимогу №1, зі змісту якої вбачається, що позивач вимагає здійснити поставку товару на протязі семи днів, а в разі невиконання звернутися до суду з позовом.
Відповідачем в свою чергу було надано відповідь за №420 від 16 грудня 2008 року, в якій останній визнає суму 30 851,28 гривень, але вказує на те, що з 5 листопада 2007 року підприємство не працює у зв'язку з рейдерським захопленням підприємства та просить зупинити виконання взятих зобов'язань ще на 3 місяці після яких будуть повернуті кошти.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих по договору зобов'язань, ТОВ ВКФ «Декор»звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ «НДІСПЛ», заборгованості в сумі 32 826,28 гривень, оскільки крім суми попередньої оплати позивачем було понесено додаткові транспортні витрати в сумі 1975 гривень.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних правових підстав.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Припис п.1 ст. 202 ЦК України вказує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1 ст. 205 ЦК України встановлена форма правочину та способи волевиявлення, а саме правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так згідно вимоги направленої позивачем на адресу відповідача, вказано семиденний строк, тобто з моменту отримання вказаної вимоги на протязі семи днів відповідач повинен був здійснити поставку вказаного товару, але порушив свої зобов'язання та надав лише відповідь з проханням відстрочити повернення коштів чи відвантажено замовлений товар.
На момент звернення з позовом тобто 16 лютого 2009 року, кошти не були повернуто та пропозиції щодо поставки товару на адресу позивача не надходило, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу. Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.
Таким чином суд вважає обґрунтованим вимогу позивача стосовно стягнення з відповідача 30 851,28 гривень попередньої оплати.
Стосовно вимоги про стягнення транспортних послуг суд відмовляє у зв'язку з недоведеністю, оскільки рахунок №04/10/01 від 10.04.2008 року був виписаний СПД Дожа А.М., жодного посилання, що вказаний рахунок було виставлено відповідачем, позивачем не доведено в порушення ст..33 ГПК України, крім того кошти сплачені також СПД Дожа А.М.
Витрати по державному миту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покласти на відповідача в межах задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідного інституту спеціальних способів лиття»/65031 місто Одеса вул..Хімічна,2, код ЄДРПОУ 00224886/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Декор»/47704 Тернопільська область, Тернопільський район, с.Плотича вул..Нова,3, фактична адреса: місто Тернопіль вул..Кн.Острозького,62, код ЄДРПОУ 14030766/ суму попередньої оплати 30851 (тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) гривна 28 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 308 (триста вісім) гривень 51 копійка та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 110 (сто десять) гривень 92 копійки.
3. В решті вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Суддя Гуляк Г.І.