ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 7/151
23.03.09
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва
про стягнення 364 549,33 грн. та розірвання угоди про реструктуризацію заборгованості
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Радзівіло Т.О. -довіреність № Д07/2008/11/12-17 від 12.11.08;
від відповідача: Хатченко Т.В. -довіреність № 08-4848 від 20.08.08р.
Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” звернулась в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва про розірвання Угоди про реструктуризацію заборгованості № 20-07-е від 14.05.2007 до Договору № 350307 на постачання електроенергії від 25.07.2003 р. та стягнення боргу за Угодою у сумі 364 549,33 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, отримавши електроенергію відповідно до умов Договору № 350307 на постачання електроенергії від 25.07.2003 р., неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманої електроенергії, заборгувавши позивачу 411 053,36 грн. Враховуючи неможливість оплатити отриману електроенергію, сторони уклали угоду про реструктуризацію заборгованості № 20-07-е. Однак, відповідач повторно обов'язок по сплаті не виконав заборгувавши позивачу за поточне споживання електроенергії 82 210, 68 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 82 210, 68 грн. - боргу, 7 015, 31 грн. -інфляційної складової боргу, 1 287, 78 грн. -три відсотки річних, 274 035, 56 грн. -залишок коштів за Угодою та розірвати угоду про реструктуризацію заборгованості, а також понесені ним по справі судові витрати -3 645, 49 грн. -державного мита, 118, 00 грн. -витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 23.02.2009р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.03.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні 23.03.09р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.03.09р. подав суду відзив на позовну заяву, згідно якого визнає суми боргу, заперечує проти розірвання угоди про розстрочку заборгованості та стягнення інфляційної складової боргу, 3% річних, посилаючись на відсутність коштів, складне матеріальне становище у зв'язку з тим, що фактичні використовувані -мешканці району не проводять оплату за надану послугу позивачем, а також, що не повернута відповідачу різниця в тарифах, що передбачена бюджетом.
Разом з тим, представник відповідача просив суд про розстрочку заборгованості.
Враховуючи безпідставність та необґрунтованість даної заяви, судом було відмовлено в її задоволенні.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.03.2009р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
25 липня 2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання електроенергії № 350307 (далі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідно до умов даного договору, а відповідач приймати та оплачувати надану позивачем електроенергію за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі (п. 1.1.).
Додатками до Договору визначено порядок розрахунків та графік зняття показань електролічильників споживачів.
На виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу електричну енергію відповідно до вимог та положень Договору, останнім же свої зобов'язання виконані не належним чином, в наслідок чого відповідач заборгував позивачу 411 053,36 грн.
14.05.2007р. позивачем та відповідачем було підписано Угоду про реструктуризацію заборгованості № 20-07-е (далі Угода) до Договору № 350307, відповідно до умов якої (п.1) відповідач визнав заборгованість за спожиту електричну енергію станом на 01.05.2007р. сумою 411 053,36 грн.
Згідно п. 3 Угоди борг відповідач зобов'язувався сплатити протягом травня-2007р. -квітня 2012р. щомісячними платежами 6 850, 89 грн. до 20 числа кожного місяця.
У відповідності до п. 4 Угоди відповідач зобов'язався разом зі сплатою суми, зазначеної у п. 1 Угоди оплачувати поточне споживання електроенергії за Договором.
Однак, в порушення своїх зобов'язань за Угодою відповідачем протягом грудня 2007 -грудня 2008 сплачено на користь позивача лише 5 232, 84 грн. за поточне споживання електроенергії, у зв'язку з чим заборгованість станом на 01.01.09р. становить 82 210, 68 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів, та не оспорюється відповідачем.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 7 015, 31 грн. -інфляційної складової боргу та 1 287, 78 грн. -три відсотки річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вимоги позивача розірвати Угоду та стягнути залишок коштів у сумі 274 035, 56 грн. не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коди внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлено ст. 188 ГК України.
У відповідності до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Однак, позивач не дотримався процедури розірвання договорів, не надав суду належних доказів звернення до відповідача з пропозицією щодо розірвання Угоди про реструктуризацію заборгованості № 20-07-е від 14.05.2007 до Договору № 350307 на постачання електроенергії від 25.07.2003 р. та стягнення залишку коштів за Угодою.
Підсумовуючи викладене, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо розірвання Угоди та стягнення залишку коштів у сумі 274 035, 56 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ: 26187763) -82 210 (вісімдесят дві тисячі двісті десять) грн. 68 коп. -боргу, 7 015 (сім тисяч п'ятнадцять) грн. 31 коп. -інфляційної складової боргу, 1 287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 78 коп. -три відсотки річних, 905 (дев'ятсот п'ять) грн. 14 коп. -державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: